Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №160/28987/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/28987/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року (суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/28987/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру №1789;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України Про прокуратуру №1789 виходячи із розміру 90 відсотків від заробітної плати на відповідній посаді та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру №1789.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, відповідно до якого у позивача відсутнє право на призначення пенсії.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи слідує, що у період з 01.04.1999 року до 05.07.2023 року працював в органах прокуратури.

Стаж роботи позивача в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах підтверджено записами в трудовій книжці, та довідкою Дніпропетровської обласної прокуратури виданої 16.08.2024 року за № 07-2070 вих-24, який обчислений відповідно до Закону України Про прокуратуру складає 21 рік 09 місяців 15 днів.

Так, після звільнення, 05.07.2023 року (наказ від 04.07.2023 року №1320к) Дніпропетровською прокуратурою позивачу видана довідка про складові заробітної плати/грошового забезпечення від 21.08.2024 року за № 18-30 вих 24 та довідка про складові заробітної плати/грошового забезпечення від 21.08.2024 року за № 130 вих ІІІ.

19.09.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру у розмірі обчисленому з урахуванням вислуги років до якої зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. До відповіді позивач просив долучити розрахунок стажу за Формою РС- право.

До означеної заяви про призначення пенсії позивачем було долучено копію паспорту на 3 арк. в 1 прим.; копію ідентифікаційного коду на 1 арк в 1 прим.; копію трудової книжки на 10 арк в 1 прим.; копію довідки про складові заробітної плати/грошового забезпечення від 21.08.2024 року за № 18-30 вих 24 на 1 арк. в 1 прим. та копію довідки Дніпропетровської обласної прокуратури виданої 16.08.2024 року за № 07-2070 вих-24 на 5 арк в 1 прм.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.10.2024 року №54981-41109/П-01/8-0400/24 позивачу повідомлено наступне. Право на пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих прокуратури до 15.07.2015 визначалося Законом України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ Про прокуратуру. З 15.07.2015 набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру (далі Закон № 1697). Таким чином, з 15.07.2015 право на пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначено саме статтею 86 Закону № 1697, відповідно до якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії (частина 8 статті 86 Закону № 1697). Згідно з даними трудової книжки позивача звільнено 05.07.2023 з посади та органів прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 51 Закону № 1697). За попереднім розрахунком стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697, на день надання відповіді складає 25 років 3 місяці 24 дні. Проте, оскільки позивач звільнений з органів прокуратури за власним бажанням та не працює в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697 наразі не має. Органи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.

За попереднім розрахунком стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697, на день надання відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (лист від 08.10.2024 року №54981-41109/П-01/8-0400/24) складає 25 років 3 місяці 24 дні.

Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.

У період дії ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII (діяла до 01.10.2011 року) пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Так, станом на 30.09.2011 року (час дії положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII) у позивача був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.

Відтак, у період дії ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції, яка діяла до 01.10.2011 року, позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.

Оскільки станом на 30.09.2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років, відповідач не мав правових відстав для призначення позивачу пенсії у відповідності до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права викладена Верховним судом у постанові від 04.03.2021 року прийнятої у справі №452/208/17, яка у відповідності до положень частини 5 статті 242 КАС України має враховуватися судом апеляційної інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що спеціальне пенсійне забезпечення працівників прокуратури до 01.06.2015 року регулювалося ст. 50-1 Закону № 1789-XII.

Так, 02.03.2015 року Верховна Рада України прийняла Закон № 213-VIII, що набрав чинності у цілому 01.04.2015 року у п. 5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» зазначеного Закону містилося застереження про те, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки такого закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 року прийнято не було, то з цієї дати втратили чинність, зокрема, норми ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.

Проте, 15.06.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 року, який поновив правове регулювання питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема статтю 86 цього Закону.

Таким чином, працівники прокуратури за наявності на день звернення до органів Пенсійного фонду України відповідної вислуги років та відповідного стажу роботи на посадах прокурорів мають право на пенсійне забезпечення у відповідності до чинної статті 86 Закону України «Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 у справі №686/17309/17.

Враховуючи те, що позивачем заявлено вимоги щодо призначення йому пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII та позивач не набув права на призначення пенсії згідно з умовами зазначеної норми, оскільки станом на 30.09.2011 року (час дії положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII) не набув необхідного стажу, до спірних відносин слід застосовувати положення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII так як на час звернення позивача з заявою до відповідача про призначення пенсії діяли норми зазначеного Закону, тому суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення цього позову.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова