Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №520/4323/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 р. Справа № 520/4323/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/4323/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач, апелянт), в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, що викладені у листі від 05.02.2025 № 3538-2813/Б-03/8-2000/25;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2024 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, виплачувати в подальшому відповідно до довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження на Чорнобильській АЕС № 191 від 20.08.2014 року виданої ПАТ «Весотра - Харків». Розрахунок та обчислення розміру пенсії провести з урахуванням коефіцієнта заробітної плати та проводити відповідні виплати без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення визначених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо не зняття обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2024.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2024 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області вказало, що позивач до відповідача із заявою встановлено зразка та у встановленому законом порядку не звертався, жодного рішення ГУ ПФУ в Харківській області у спірному питанні не виносилося, а відповідь позивачу надана відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян».

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром апелянт зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 не містить положень щодо порядку його виконання та на даний час не було прийнято відповідного правового акта, який регулював порядок здійснення перерахунку пенсії. З урахуванням позиції, викладеної Конституційним Судом України у Рішеннях від 02.03.1999 №2-рп/99, від 17.03.2005 №1-рп/2005, від 19.06.2001 №9-рп/2001, від 26.12.2011 №20-рп/2011, від 22.05.2018 №5-р/2018, до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-p(II)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах. Водночас положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовується при призначенні пенсії за нормами Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», переведенні на пенсію за нормами Закону №796-ХІІ (в тому числі поновленні раніше призначеної пенсії) та при перерахунках (автоматичних відповідно до чинних нормативно-правових актів (індексації пенсії, зміни розмірів соціальних нормативів, набуття права на вікову надбавку) та індивідуальних) після 20.03.2024.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень частини 1 статті 308, пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи, які знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 з 27.04.2006 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримуєте пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (зі змінами) з 24.05.2006.

Позивач має статус особи з інвалідністю 2-ї групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою МСЕК серія ХАР-07 № 009102 від 19.05.2008 позивачу встановлено 2-гу групу інвалідності безстроково з 80% втратою працездатності.

З архівної довідки № 51/1/3299 від 20.06.1997, виданої Центральним архівом Міністерства оборони, вбачається, що згідно архівних документів військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 24.08.1986 по 08.10.1986 у 3-й зоні небезпеки на роботах по дезактивації об`єктів ЧАЕС та отримав дозу опромінення 25 рен.

Статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 року підтверджується також посвідченням серії НОМЕР_3 .

Позивач отримує пенсію по інвалідності із фактичної заробітної плати за дні роботи в зоні відчуження на підставі довідки про заробітну плату № 191 від 20.08.2014, яка видана ПАТ «Весотра - Харків» за період перебування в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з обмеженням.

27.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження на Чорнобильській АЕС № 191 від 20.08.2014, виданої ПАТ «Весотра - Харків». Розрахунок та обчислення розміру пенсії провести з урахуванням коефіцієнта заробітної плати та проводити відповідні виплати без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, та без застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 05.02.2025 № 3538-2813/Б-03/8-2000/25 ГУ ПФУ в Харківській області повідомило ОСОБА_1 , що відсутні підстави для здійснення перерахунку його пенсії виходячи із заробітної плати за роботу у зоні відчуження без обмеження її максимальним розміром з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ) /2024 та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 20.03.2024 з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, стаття 67 Закону № 796 не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, зі змінами, визнано неконституційними, а отже позивач має право на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром. Суд зазначив, що доводи позовної заяви про вчинення протиправних дій ГУ ПФУ в Харківській області, що викладені у листі від 05.02.2025 № 3538-2813/Б- 03/8-2000/25 з боку відповідача відсутні, оскільки діями можна вважати лише активну поведінку суб`єкта. Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження на Чорнобильській АЕС № 191 від 20.08.2014, виданої ПАТ «Весотра-Харків» і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення визначених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів відмови у врахуванні зазначеної вище довідки при нарахуванні позивачу пенсії, а також доказів того, що таке нарахування здійснюється без врахування вказаної позивачем довідки, тому відсутні підстави вважати, що при знятті обмеження пенсії її перерахунок буде здійснений не на підставі визначеної довідки та із застосуванням коефіцієнтів визначених п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", оскільки такий перерахунок ще не здійснений і в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити з огляду на їх передчасність.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі – Закон № 796-XII).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 796-ХІІ цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

В статті 14 Закону № 796-ХІІ визначені категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 796-ХІІ до категорії 1 віднесені особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12 цього Закону), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Положеннями частини 1 статті 49 Закону № 796-XII визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

За змістом першого речення частини 1 статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі – Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, (в редакції станом на 01.03.2024) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, внаслідок чого частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною 3 статті 67 Закону № 796-XII (у редакції станом на 01.03.2024) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 796-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку, тобто максимальний розмір такої пенсії обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені в постановах від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, від 15.11.2023 у справі № 120/6735/23, від 28.02.2024 у справі № 240/20830/21, від 24.04.2024 у справі № 580/365/20.

Однак, 20.03.2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та припис першого речення частини 3 статті 67 Закону № 796-XII зі змінами.

В пункті 5.14 мотивувальної частини Рішення № 2-р(II)/2024 від 20.03.2024 Конституційний Суд України зазначив, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов`язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв`язку. Наведене свідчить про те, що приписи статті 2 Закону № 3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають статтям 1, 3, 16, частині третій статті 22, частині першій статті 50 Конституції України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та припис першого речення частини 3 статті 67 Закону № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, і втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За змістом частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 20.03.2024, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, стаття 67 Закону № 796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, так само як і припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, зі змінами.

Водночас, як вбачається з наданих відповідачем протоколів перерахунку пенсії ОСОБА_1 , розмір пенсії позивача з 01.04.2024 складав 43136,99 грн, однак вона виплачувалась йому у сумі 23610,00 грн, що підтверджується апелянтом, тобто з обмеженням максимального розміру пенсії.

Однак, з викладеного вище вбачається, що ГУ ПФУ в Харківській області з 20.03.2024, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, втратило правові підстави на обмеження пенсії позивача максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 визнано неконституційними норми статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини 3 статті 67 Закону № 796-XII.

Посилання апелянта на те, що позивач до відповідача із заявою встановлено зразка та у встановленому законом порядку не звертався, жодного рішення ГУ ПФУ в Харківській області у спірному питанні не виносилося, а відповідь позивачу надана відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з цим позовом позивач, зокрема, оскаржує саме дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови в перерахунку пенсії, а не рішення відповідача про відмову в такому перерахунку.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, здійснює ряд дій, що передбачені пунктом 4.2 Порядку № 22-1.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Положеннями абзацу третього пункту 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За змістом пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

З вищезазначеного вбачається, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення або перерахунку пенсії має оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.

Водночас колегія суддів зазначає, що уникаючи формального підходу до оцінки дій суб`єктів владних повноважень та з метою процесуальної економії в судовій практиці непоодинокі випадки, коли суди розцінюють відповіді органу влади, оформлені листами, в якості рішень по суті спору, оскільки вони містять обґрунтування та позицію органу пенсійного фонду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач розглянув заяву позивача про перерахунок пенсії по суті і у листі від 05.02.2025 № 3538-2813/Б-03/8-2000/25 зазначив, що правові підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.

При цьому колегія суддів зауважує, що вищезазначений лист не містить в собі інформації щодо порушення ОСОБА_1 порядку звернення (не за формою), на що апелянт посилається в апеляційній скарзі.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в п. 36 рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Колегія суддів зазначає, що встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення (дій, бездіяльності), є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постанові від 13.05.2025 у справі № 580/7747/24.

За зазначених обставин, з урахуванням встановлення судом порушення прав позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що ним не виносилось рішення по суті заяви позивача, а відповідь надана відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року по справі № 520/4323/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк