Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №480/9331/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 р.Справа № 480/9331/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2026, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, повний текст складено 16.02.26 року по справі № 480/9331/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, в якій просить:

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України надати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 у справі № 480/9331/23 у встановлений законодавством строк.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення суду по справі № 480/9331/23 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2026, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України виконала свої зобов`язання перед скаржником не в повному обсязі. Оскільки, у своїй відповіді відповідач зазначає, що здійснив виплати за травень-листопад 2022, однак постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 у справі № 480/9331/23 задоволено позовні вимоги за лютий 2022, квітень- травень 2022, серпень - грудень 2022, січень-березень 2023 та травень 2023 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум. Вказує, що станом на 23.02.2026 постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 виконана не в повному обсязі. Відтак, вбачається ухилення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду. Посилається на те, що суд першої інстанції, не забезпечив право позивача на ефективний контроль за виконанням рішення, що є складовою права на судовий захист (ст. 55 Конституції, ст. 6 Конвенції про захист прав людини).

Від представника позивача, адвоката Кириленко А.В., до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168) у розмірі до 30 000 грн за квітень 2022, березень, квітень та травень 2023, пропорційно в розрахунку на місяць;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену п. 1 Постанови № 168 у розмірі до 30 000 грн за квітень 2022 та за березень, квітень та травень 2023, пропорційно в розрахунку на місяць;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 Постанови № 168 у розмірі до 70 000 грн з лютого по травень, із серпня по грудень 2022, а також із січня по травень 2023, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 70 000 грн з лютого по травень, із серпня по грудень 2022, а також із січня по травень 2023, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 у справі № 480/9331/23 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 480/9331/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 Постанови № 168 у розмірі до 70 000 грн з лютого 2022, з квітня по травень, із серпня по грудень 2022, а також із січня по березень 2023 та травень 2023, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 70 000 з лютого 2022, з квітня по травень, із серпня по грудень 2022, а також із січня по березень 2023 та травень 2023, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Прийнято в цій частині постанову, якою визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно п. 1 положення Постанови № 168 у розмірі до 70 000.00 грн за лютий 2022, квітень - травень 2022, серпень - грудень 2022, січень - березень 2023 та травень 2023 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 70 000 грн за лютий 2022, квітень - травень 2022, серпень - грудень 2022, січень-березень 2023 та травень 2023 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 480/9331/23 залишено без змін.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 480/9331/23 набрало законної сили : 26.07.2024.

З програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом установлено, що на виконання вказаного судового рішення Сумським окружним адміністративним судом виготовлено виконавчий лист, який видано позивачу : 27.09.2024.

Листом від 15.07.2025 повідомлено, що ОСОБА_1 нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 у розмірі до 70 000 грн за травень (4 дні в сумі 5 161.29 грн), липень (21 день в сумі 27 096.77 грн), серпень (20 днів в сумі 25 806.45 грн), вересень (16 днів в сумі 21 333.33 грн.), жовтень (12 днів в сумі 15 483.87 грн), листопад (2 дні в сумі 26 66.67 грн) 2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум. До листа додано платіжну інструкцію № 1293 від 16.04.2025 про виплату позивачу 96 085.15 грн (призначення платежу : додаткова грошова винагорода у квітні 25 ОСОБА_1 за рішенням суду по справі № 480/9331/23 від 26.07.2024.

Не погоджуючись із проведеним нарахуванням та виплатою додаткової винагороди та вважаючи, що відповідач не виконав рішення суду в повному обсязі та належним чином, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю.

Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , на виконання рішення суду, нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168. Також, суд зазначив, що в матеріалах справи міститься постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП № 76891411 з примусового виконання виконавчого листа № 480/9331/23, виданого Сумським окружним адміністративним судом 27.09.2024, в якій зазначено, що згідно листа ВЧ НОМЕР_1 рішення суду виконано фактично та в повному обсязі відповідно до копії платіжної інструкції № 1293 від 16.04.2025.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, яка була також застосована Верховним Судом в ухвалі від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а під час розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення та вирішенні питання про накладення штрафу в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17 та від 12.07.2022 у справі № 754/12702/14-а.

Крім того, за змістом статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Case of Hornsby v. Greece» Суд зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (заява № 18357/91).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Антонюк проти України» Суд зауважив, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (заява № 17022/02).

У пункті 18 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ліпісвіцька проти України» (заява № 11944/05) Суд звернув увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні («Scordino v. Italy» (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункт 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом («Sika v. Slovaki», № 2132/02, пп. 24-27).

Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.

При цьому аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення), зокрема у випадку, якщо:

рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;

існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;

існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:

загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,

або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Крім цього у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у формі зобов`язання боржника подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується»), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому.

Посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції не виконано належним чином, позивач зазначає, що відповідач здійснив виплату позивачу за травень-листопад 2022, однак постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 у справі № 480/9331/23 задоволено позовні вимоги за лютий 2022, квітень- травень 2022, серпень - грудень 2022, січень-березень 2023 та травень 2023 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум.

Матеріали справи свідчать, що рішенням суду по справі № 480/9331/23 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 70 000 грн за лютий 2022, квітень - травень 2022, серпень - грудень 2022, січень-березень 2023 та травень 2023 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум.

З листа Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 у розмірі до 70 000 грн за період : травень (4 дні в сумі 5 161.29 грн), липень (21 день в сумі 27 096.77 грн), серпень (20 днів в сумі 25 806.45 грн), вересень (16 днів в сумі 21 333.33 грн.), жовтень (12 днів в сумі 15 483.87 грн), листопад (2 дні в сумі 26 66.67 грн) 2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум.

До листа додано платіжну інструкцію № 1293 від 16.04.2025 про виплату позивачу 96 085.15 грн (призначення платежу : додаткова грошова винагорода у квітні 25 ОСОБА_1 за рішенням суду по справі № 480/9331/23 від 26.07.2024.

Суд зазначає, що поданий відповідачем звіт свідчить про часткове виконання рішення суду (період : травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2022) , разом із тим, докази виконання рішення в частині проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період : лютий, квітень, грудень 2022 та січень-березень та травень 2023 до звіту не долучені.

Суд першої інстанції не встановив обставин, необхідних для вирішення заяви позивача, зокрема чи проведено Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 70 000 грн за весь встановлений рішенням суду по справі № 480/9331/23 період, а саме : лютий 2022, квітень - травень 2022, серпень - грудень 2022, січень-березень 2023 та травень 2023 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум.

У свою чергу, перевірка цих обставин є необхідною умовою для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для прийняття звіту про виконання відповідачем рішення суду внаслідок вчинення чи невчинення останнім усіх можливих дій, спрямованих на виконання такого рішення.

Колегії суддів зазначає, що належної оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції не надано.

На переконання колегії суддів, сама по собі постанова про закриття виконавчого провадження, за відсутності будь-яких інших доказів, які підтверджують реальне виконання судового рішення, не може бути підставою для припинення заходів судового контролю.

Норми статті 382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Разом з цим, судом першої інстанції не було належним чином досліджено мотиви подання ОСОБА_1 заяви в порядку статті 382 КАС України, що призвело до передчасного висновку про виконання судового рішення у спірній частині.

Колегія суддів зазначає, що невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на повному з`ясуванні обставин, що підтверджують повне виконання відповідачем судового рішення по справі № 480/9331/23 та ускладнюють виконання судового рішення в повному обсязі.

Судом не наведено мотивованих висновків, за яких суд дійшов висновку про виконання відповідачем судового рішення в частині нарахування позивачу спірних сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у визначеному в судовому рішенні розмірі.

За змістом частини 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, саме суд, який ухвалив судове рішення, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт.

Із набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі № 480/9331/23 скасувати.

Справу № 480/9331/23 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко