Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №380/15108/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 рокусправа № 380/15108/25

місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , у якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у звільненні позивача з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за сімейними обставинами).

Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою звільнення з військової служби позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами, а саме - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи, через відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, та долучив усі наявні документи для підтвердження підстави для звільнення. Командир військової частини НОМЕР_1 відмовив у задоволенні рапорту, мотивуючи це тим, що потребу у постійному сторонньому догляді мала б визнати МСЕК, а не ЛКК з посиланням на Положення №1317 від 03.12.2009, а також зазначаючи, що до рапорту не надано документів, що підтверджують відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї другого ступеня спорідненості, тих документів, що додано - недостатньо, а з акта обстеження сімейного стану військовослужбовця №16747 від 24.12.2024, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вбачається інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд.

14.08.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив повністю. Відповідач зазначає, що процедура звільнення військовослужбовця з військової служби чітко визначена актами законодавства у сфері військового обов`язку та військової служби. Водночас, позивачу відмовлено у звільненні з військової служби із таких підстав: позивач обґрунтовував право на звільнення за іншою підставою (підпункт «г» пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з наявністю матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи; н підтверджено належним документом, виданим МСЕК, потребу у постійного догляді для матері позивача; до рапорту не додано документи, що підтверджує відсутність у матері позивача інших членів сім`ї другого ступеня споріднення. Така позиція відповідача залишається незмінною й Військова частина НОМЕР_1 вважає викладені у листі від 16.06.2025 № 2/215 причини відмови у звільненні достатніми для відмови у позові.

22.08.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити повністю. Позивач зазначає, що Верховний Суд зазначив про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ. З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, Верховний Суд у справах дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то Верховний Суд вказав, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг. Також у постановах Верховний Суд зауважив, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 29.07.2025 суддя Кисильова О.Й. відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до розпорядження Керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 № 7/р відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 100/0/15-26 від 22.01.2026 та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 11.11.2024 № 39 (із змінами) було проведено повторний автоматизований розподіл справ.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Гулику А. Г.

Ухвалою від 30.01.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

07.06.2025 позивач звернувся із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з інвалідністю 2 групи, до командування Військової частини НОМЕР_1 .

До вказаного рапорта позивач долучив такі документи:

1. Належним чином засвідчена копія паспорта громадянина України НОМЕР_4 та РНОКПП НОМЕР_2

2. Належним чином засвідчена копія паспорта громадянина України НОМЕР_5 та РНОКПП НОМЕР_6

3. Витяг з реєстру територіальної громади щодо місця проживання ОСОБА_1

4. Витяг з реєстру територіальної громади щодо місця проживання матері Позивача - ОСОБА_2

5. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_7

6. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00047750966

7. Нотаріально засвідчена копія Довідки МСЕК серія 12 ААГ №620194 від 02.10.2023 про встановлення 2 групи інвалідності.

8. Належним чином засвідчена копія висновку ЛКК №792 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-4/о

9. Належним чином засвідчена копія Виписки №173 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого

10. Довідка №820 від 17.09.2024

11. Належним чином засвідчена копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_8

12. Нотаріально засвідчена копія Свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_9

13. Нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 від 28.10.2024 (зареєстрована за №1710)

14. Довідка форми 5 №7/2973 від 26.06.2025 про перебування ОСОБА_3 на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

15. Свідоцтво про смерть НОМЕР_10 (батька - ОСОБА_4 )

НОМЕР_11 . Свідоцтво про смерть НОМЕР_12 (матері - ОСОБА_5 )

НОМЕР_13 . Свідоцтво про смерть НОМЕР_14 (чоловіка - ОСОБА_6 )

НОМЕР_15 . Свідоцтво про народження 26.08.2010 ОСОБА_7 НОМЕР_16 (внука - неповнолітнього)

19. Свідоцтво про народження 27.09.2009 ОСОБА_8 серія НОМЕР_17 (внучки - неповнолітньої)

20. Довідка форми 5 №2038 від 13.05.2025 про перебування ОСОБА_9 на військовій службі по мобілізації у в/ч НОМЕР_18

21. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_19

22. Нотаріально засвідчена копія довідки МСЕК серія 12ААД №006115 про встановлення ОСОБА_10 другої групи інвалідності.

16.06.2025 (повідомлення №2/215) позивачу відмовлено у задоволенні рапорту. Командир Військової частини НОМЕР_1 відмовив у задоволенні рапорту, мотивуючи це тим, що потребу у постійному сторонньому догляді мала б визнати МСЕК, а не ЛКК з посиланням на Положення №1317 від 03.12.2009 року, а також зазначаючи, що до рапорту не надано документів, що підтверджують відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї другого ступеня спорідненості, тих документів, що додано - недостатньо, а з акта обстеження сімейного стану військовослужбовця №16747 від 24.12.2024, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вбачається інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд.

Вважаючи відмову відповідача у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Частинами першою, другою, четвертою-шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Суд встановив, що позивач подав відповідачу рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Водночас підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

За змістом підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою згаданої статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Отже, вказана норма є відсильною.

Згідно з пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати;

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Таким чином, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби унаслідок необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відносини щодо проходження в Україні військової служби регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення).

Відповідно до частини другої пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена Довідкою МСЕК серія 12 ААГ №620194 від 02.10.2023 про встановлення 2 групи інвалідності, а також висновку лікарсько-консультативної комісії № 792 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-4/о.

Суд встановив, що 07.06.2025 позивач звернувся із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з інвалідністю 2 групи, до командування військової частини НОМЕР_1 та долучив відповідні документи.

Суд, оцінюючи аргументи відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби, висновує таке.

Визначення терміну "медичний висновок" міститься в Наказі Міністерства охорони здоров`я України № 2136 від 18.09.2020 "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я", де він вживається у значенні електронного документа, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими" від 05.10.2020 № 705, медичний висновок визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві" від 17.04.2019 № 337 визначено, що медичний висновок - це висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить об`єктивні дані про стан здоров`я особи та пов`язаних з таким станом здоров`я обставин.

Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961- ІV визначає, що Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З метою виконання статті 5 Закону України "Про психіатричну допомогу", пункту 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року № 1192, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667 затверджено форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - Інструкція № 667).

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 667 висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.

Згідно з пунктами 4-6 Інструкції № 667 підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу є встановлення медико-соціальною експертною комісією І групи інвалідності внаслідок психічного розладу. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.

Підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом. Особам з інвалідністю I групи висновок ЛКК видається на строк встановлення їм інвалідності. Особам з інвалідністю II групи висновок ЛКК видається строком не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 6 місяців, а у разі якщо за особою з інвалідністю II групи догляд здійснюється непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), висновок ЛКК видається строком не менше ніж на 12 місяців.

Таким чином, висновки щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою видаються МСЕК відносно осіб з І групою інвалідності, а ЛКК відносно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, а також стосовно дітей (осіб до 18 років) з інвалідністю.

Суд враховує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону №2232 містили виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця з служби. Згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцеві положення Закону 2169-ІХ зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Станом на час розгляду справи, Кабінет Міністрів України не виконав свого обов`язку щодо приведення положень Постанови КМУ №413 від 12.06.2013 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу" у відповідність з новою редакцією статті 26 Закону №2232. Норми статті 26 Закону №2232 та Перелік поважних причин, затверджених Постановою 413 суперечать одна одній, а тому оскільки закони мають вищу юридичну сили, перед постановами Уряду, суд, керуючись принципом визначеним частиною третьою статті 7 КАС України, застосовує норми Закону.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Також повноваження ЛКК визначені у наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 №667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 зазначив, що щодо осіб, які не відносяться до осіб з інвалідністю, чи яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667.

Суд акцентує увагу на тому, що згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії №792 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-4/о ОСОБА_2 за станом здоров`я не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись.

Окрім цього, відповідач вказав, що висновок виданий зі строком дії до 25.09.2025, а не на постійній основі.

Суд наголошує на тому, що вказаний висновок був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та підтверджував необхідність здійснення постійного догляду протягом певного періоду часу з можливістю проведення повторного оцінювання.

Проте, строковість висновку не вказує на непостійність догляду, а лише на час дії висновку, який підтверджує потребу в постійному догляді.

Отже, вказаний висновок підтверджує необхідність здійснення постійного догляду позивачем за його матір`ю.

Щодо твердження відповідача про необхідність надання документів, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з особою, суд зазначає таке.

Вказаним документом у справі є свідоцтво про народження ОСОБА_11 НОМЕР_20 , відповідно до якого ОСОБА_12 є батьком ОСОБА_11 . Вказане свідоцтво долучене позивачем до рапорту, що не заперечується сторонами.

Отже, суд висновує про те, що позивач виконав вимоги відповідача при наданні первинного рапорту щодо доведення родинних зв`язків.

Окрім цього, у вказаній відповіді відповідач зазначив, що до рапорту не додано документи, що підтверджує відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї другого ступеня споріднення (надано лише свідоцтва про смерть чоловіка та батьків, а також документи про проходження військової служби Вашим сином Тарасом та братом Миколою): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення; її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зазначені документи подається при звільненні з військової служби.

Військова частина НОМЕР_1 засобами СЕДО отримала акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), від 24.12.2024 №16746, який затверджено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . В отриманому акті не зазначено про відсутність інших осіб, зокрема другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 .

Щодо таких тверджень відповідача, суд зазначає таке.

Як встановив суд, позивач до рапорту від 07.06.2025 надав, крім іншого, на виконання вимог пп. 26 п. 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України документи, що підтверджують відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), а саме:

- на підтвердження неможливості здійснення такого догляду братом ОСОБА_3 :

-належним чином засвідчену копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_8 Нотаріально засвідчена копія Свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_9

- нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 від 28.10.2024 (зареєстрована за №1710)

- довідка форми 5 №7/2973 від 26.06.2025 про перебування ОСОБА_3 на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

На підтвердження неможливості здійснення такого догляду батьками ОСОБА_2 позивач долучив:

Свідоцтво про смерть НОМЕР_10 (батька - ОСОБА_4 )

Свідоцтво про смерть НОМЕР_12 (матері - ОСОБА_5 )

Свідоцтво про смерть НОМЕР_14 (чоловіка - ОСОБА_6 )

На підтвердження неможливості здійснення такого догляду внуками ОСОБА_2 позивач долучив:

Свідоцтво про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 НОМЕР_16 (внука - неповнолітнього)

Свідоцтво про народження 27.09.2009 ОСОБА_8 серія НОМЕР_17 (внучки - неповнолітньої)

Довідка форми 5 №2038 від 13.05.2025 про перебування ОСОБА_9 на військовій службі по мобілізації у в/ч НОМЕР_18

На підтвердження неможливості здійснення такого догляду братом ОСОБА_2 долучено:

Свідоцтво про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_19

Нотаріально засвідчена копія довідки МСЕК серія 12ААД №006115 про встановлення ОСОБА_10 другої групи інвалідності.

Суд погоджується із твердженнями позивача про те, що відповідач, посилаючись на відсутність зазначення інформації про відсутність членів сім`ї другого ступеня споріднення, не зазначає, який саме документ не подано або необхідно подати додатково на підтвердження відсутності у ОСОБА_2 інших, окрім ОСОБА_1 , членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо такі особи самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, що призводить до необґрунтованого обмеження права ОСОБА_1 бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд..

Суд додатково вказує на те, що акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), від 24.12.2024 №16746, який затверджено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 не містить вказівку на наявність інших осіб, зокрема другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , що вказує на їх відсутність, а тому твердження відповідача є безпідставним.

З таких підстав суд висновує про протиправність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Суд зазначає, що Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1905.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13. п.14.10 Інструкції).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення.

Частина четверта статті 245 КАС України визначає, що у випадку, визначеному пунктом частин другої згаданої статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо звільнення позивача з військової служби є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких умов суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт військовослужбовця щодо звільнення з військової служби через сімейні обставини та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків суду, а тому у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за сімейними обставинами) необхідно відмовити повністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Судові витрати не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Проте позивач помилково сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20грн, що підтверджується платіжним документом №7421-4259-7006-9575 від 23.07.2025.

У зв`язку з цим, суд роз`яснює право позивача звернутись із відповідною заявою про повернення із Державного бюджету України помилково сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.06.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII та прийняти за результатами його розгляду, в установленому порядку, відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович