Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №260/1833/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2026 року м. Ужгород№ 260/1833/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 5866,41 грн., в т.ч. пеня у розмірі 71,71 грн., за наступними платежами: 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки., сплачений фізичним особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» у розмірі 5377,95 грн., та 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 488,46 грн., в т.ч. пеня у розмірі 71,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач зареєстрована як платник податків та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Закарпатській області. За відповідачем рахується податковий борг в сумі 5866,41 грн., по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості та земельного податку.

Контролюючим органом вживались заходи для стягнення заборгованості, однак податковий борг відповідачем не погашено, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

На виконання положень ч.3 ст.171 КАС України судом було сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання відповідача фізичної особи. З відповіді №2495661 від 23.03.2026 року встановлено, що дійсне місце проживання відповідача, ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та повідомлено відповідача про розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження суд направляв на адресу, яка вказана у позовній заяві, та міститься у Єдиному державному демографічному реєстрі, однак така повернулась до суду без вручення адресату її адресату з відміткою поштової установи «адресат відсутній». Частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що таке відправлення вручене належним чином.

Враховуючи те, що суд вжив передбачені КАС України заходи щодо належного повідомлення відповідача про відкриття спрощеного позовного провадження та про встановлений судом строк для подання відзив на позовну заяву у цій адміністративній справі, проте станом на час прийняття рішення у ній відзиву на позовну заяву від останньої не надійшов, суд відповідно до вимог ч.6 ст.162 КАС України розглядає справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 є платником податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість, у зв`язку із несплатою грошового зобов`язання, нарахованого по податкових повідомленнях-рішеннях.

Так, платежем 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» визначено податкове зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями:

- від 25.06.2020 року №0108923-5433-0713 за період 2019 року в розмірі 1306,98 грн., яке вручено адресату особисто 16.07.2020 року;

- від 19.04.2021 року №204485-2407-0713 за період 2020 року в розмірі 1479,24 грн., яке вручено адресату особисто 31.08.2021 року;

- від 15.12.2022 року №1735401-2412-0713 за період 2021 року в розмірі 1879,20 грн., яке вручено адресату особисто 28.04.2023 року;

- від 10.04.2023 року №0116334-2412-0713 за період 2022 року в розмірі 712,53 грн., яке вручено адресату особисто 26.12.2023 року.

Також, платежем 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб» визначено податкове зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями:

- від 29.09.2022 року №1526340-2412-0713 за період 2022 року в розмірі 39,67 грн., яке вручено адресату особисто. Податковий борг зменшено на 14,34 грн. за рахунок часткової сплати. Несплаченим за даним податковим повідомленнямрішенням залишається борг у розмірі 25,33 грн.;

- від 23.06.2023 року №6078773-2412-0713 за період 2023 року в розмірі 47,25 грн., яке вручено адресату особисто;

- від 20.06.2023 року №5777313-2412-0713 за період 2023 року в розмірі 101,80 грн., яке вручено адресату особисто;

- від 16.04.2024 року №145145-2412-0713 за період 2024 року в розмірі 99,33 грн., яке вручено адресату особисто;

- від 16.04.2024року №145144-2412-0713 за період 2024 року в розмірі 143,04 грн., яке вручено адресату особисто.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідачем не було оскаржено ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому грошові зобов`язання визначені в них, вважається узгодженим.

Узгоджена сума грошового зобов`язання відповідачем своєчасно не сплачена та набула статусу податкового боргу.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до ст.67 Конституції України відповідач зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.

Згідно з ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункт 14.1. стаття 14 Податкового кодексу України).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (підпункт 14.1.156. пункт 14.1. стаття 14 ПК України).

Виконанням податкового обов`язку згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.п.266.1.1 та п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості). Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема, якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

За приписами пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.«а» пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, обчислена контролюючим органом сума податку з об`єкта/об`єктів житлової/нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, повинна бути сплачена останніми протягом 60 днів з дня вручення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Крім цього, у відповідності до ст.129 ПКУ відповідачу було проведено нарахування пені за попередні періоди за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» в загальній сумі 71,71 грн.

Згідно підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Погашення сум нарахованої та несплаченої пені здійснюється у загальному порядку, установленому для погашення податкового боргу.

Станом на день розгляду справи за відповідачем рахувався борг зі сплати податку по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у сумі 5377,95 грн. та по платежу земельний податок з фізичних осіб у сумі 488,46 грн., в т.ч. пеня у розмірі 71,71 грн. Загальна сума податкового боргу становить 5866,41 грн.

Грошове зобов`язання на цю суму у встановленому законом порядку узгоджене, а отже визнається податковим боргом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктами 59.4, 59.5 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На адресу відповідача надсилалась податкова вимога «Ф» №80097-54 від 18.12.2019 року. З часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.

Отже, сума податкового боргу становить 5866,41 грн., з них: по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості – 5377,95 грн., по платежу земельний податок з фізичних осіб – 488,46 грн., та залишається несплаченою на дату прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до припису норми п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З урахуванням викладеного норми статей 95 - 99 Податкового кодексу України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. При цьому окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває в податковій заставі, не застосовуються, а виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.comS.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п.37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», п.128, та «Беєлер проти Італії», п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).

Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Закарпатській області дотримана процедура визначення податкового зобов`язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак, вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки до бюджету відповідач не сплатив, наявність у нього податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки зазначених судових витрат судом не встановлено, то відсутні підстави для стягнення останніх з відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг у розмірі 5866,41 грн. (п`ять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 41 копійку) за платежами 18010700 «Земельний податок з фізичних осіб» та 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич