Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №320/55153/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Житомир справа № 320/55153/25

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року відкрито провадження у цій справі та прийнято до розгляду позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузнєцової Катерини Миколаївни від 28 жовтня 2025 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 79446470.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі 240/16845/24 позивачем нараховано 70 846 грн індексації грошового забезпечення на користь стягувача ОСОБА_1 й 07 квітня 2025 року було направлено начальнику забезпечення фінансового органу (відповідального за бюджетну програму) заявку-розрахунок за вих. № 350/208/215/20/63/пс. Вважає, що у такий спосіб позивачем вчинено належні заходи задля виконання рішення суду та перерахунок коштів, як зазначає позивач, відбудеться по надходженню фінансування, що означає, на переконання позивача, фактичне виконання рішення суду. Оскільки позивачем вчинені дії, спрямовані на виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження та з огляду на те, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій у межах примусового виконання судового рішення, стягнення виконавчого збору за спірною постановою позивач вважає протиправним. До того ж, у співвідношенні до заборгованої перед стягувачем суми, виконавчий збір у розмірі 32200 грн, як зауважує позивач, не є співмірним сумі, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі від 24 березня 2026 року п`ятнадцятиденний строк правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини суд не повідомив.

Згідно з частиною сьомою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. За правилами абзацу 2 пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Аналіз норм Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, у системному зв`язку з положенням пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України дає підстави для висновку, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС "Електронний кабінет" та "Електронний суд" є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення (ухвала Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 420/32853/23).

За даними ДСС ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження від 24 березня 2026 року доставлено в Електронний кабінет Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 24 березня 2026 року о 19:20 год., про що судом отримано повідомлення 24 березня 2026 року о 19:29 год.

Отже, ухвала від 24 березня 2026 року про відкриття провадження у цій справі вважається врученою Фастівському відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 25 березня 2026 року.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи у позовній заяві, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при вирішенні цієї справи виходить з такого.

Суд встановив, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 240/16845/25, яке набрало законної сили 28 березня 2025 року, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 4.

28 жовтня 2025 року заступником начальника відділу Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузнєцовою К. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 79446470) щодо примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого 15 вересня 2025 року, з наданням боржнику (Військовій частині НОМЕР_1 ) 10 робочих днів для виконання рішення суду.

Також 28 жовтня 2025 року заступником начальника відділу Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузнєцовою К. М. у межах виконавчого провадження № 79446470 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 32200 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Як визначено у частинах другій та третій цієї ж статті Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. А за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми Закону № 1404-VIII не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

При цьому застосування ставки виконавчого збору обумовлено характером ухваленого судового рішення, тому у цій справі позивач безпідставно вважає застосовною норму частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII, оскільки ухвалення судового рішення зобов`язального характеру в частині визначеного способу захисту порушеного права позивача відповідає немайновому характеру судового рішення та не визначає стягнення з відповідача визначених судом сум.

Продовжуючи вирішення спору суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Як встановлено у частині дев`ятій статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

За обставинами цієї справи 28 жовтня 2025 року державним виконавцем винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 79446470, яке, своєю чергою, не закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII внаслідок виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, як помилково стверджує позивач, позаяк вчинення заходів, скерованих на виконання рішення суду, як-от спрямування до органів фінансового забезпечення заявки-розрахунку від 07 квітня 2025 року за вих. № 350/208/215/20/63/пс щодо сформованої потреби за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення (з к. ПДФО та ЄСВ) не слід ототожнювати з фактичним повним виконанням рішення суду нарахуванням та виплатою стягувачу ( ОСОБА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Натомість положеннями Закону № 1404-VIII не прирівняно вчинення заходів задля виконання рішення суду до фактичного його виконання для цілей встановлення підстав для стягнення виконавчого збору.

Наведене виключає обставини, за яких на підставі частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору не здійснюється, як і не встановлено судом таких обставин за переліком згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII. Тож у державного виконавця не виникало жодних підстав для незастосування вимоги частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII невинесенням одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження спірної постанови про стягнення виконавчого збору.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що норми Закону № 1404-VIII (у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання") не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

У продовження зазначеного суд звертає увагу позивача на те, що частиною другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, було визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. А тому до внесення вказаних законодавчих змін усталеною була позиція щодо стягнення виконавчого збору у разі вчинення виконавчих дій, які призвели до виконання рішення суду - виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18).

Так, згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

З аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року) можна дійти висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Водночас, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, у частині другій якої слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Отже, після цих змін натепер розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження, та не залежить від фактичного вчинення виконавчих дій. Такі висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 20 березня 2024 року у справі № 520/7410/23, від 10 квітня 2024 року у справі № 380/5266/23 та від 01 серпня 2024 року у справі № 640/11506/21.

З цих підстав доводи позивача про те, що виконавчий збір може бути стягнуто лише за умови фактичного виконання рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення не ґрунтуються на положеннях закону. До того ж у цій справі йдеться про виконання рішення суду немайнового характеру, що обумовлює застосування фіксованої ставки виконавчого збору: у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За результатом розгляду цієї адміністративної справи суд дійшов висновку, що ухваленням постанови від 28 жовтня 2025 року про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору державний виконавець діяв на підставі та відповідно до закону, а відтак дії та рішення державного виконавця відповідають критеріям правомірності у частині другій статті 2 КАС України.

Згідно з частинами першою і другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Встановлений КАС України обов`язок відповідача-суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Попри невиконання відповідачем обов`язку доказування у цій справі, виходячи з принципу офіційності, суд встановив правомірність оскаржуваної постанови від 28 жовтня 2025 року про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору. Натомість, доводи позивача не ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Поряд з цим, судом встановлено невідповідність визначеної державним виконавцем суми виконавчого збору на рівні 32200 грн, оскільки відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01 січня 2025 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі склала 8000 гривень, тому виконавчий збір з розрахунку чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати мав би скласти 32000 грн.

За сформованою судовою практикою, яка послідовно підтримується Верховним Судом, наслідком установлення невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання акта частково протиправним, якщо цю частину може бути ідентифіковано та без неї оскаржуваний акт в іншій частині / частинах не втрачає свою цілісність, значення. Частково протиправним можна визнати частину / пункт / речення рішення або саме рішення в частині нарахування, зокрема, відповідної суми штрафних (фінансових) санкцій тощо. Рішення, у якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним у цілому (справи № 260/433/19, № 804/1750/14).

У цій справі, на переконання суду, визнання протиправним спірної постанови в частині суми завищення виконавчого збору у розмірі 200 грн не порушуватиме цілісності індивідуального акта, як і виокремлення цієї суми не нівелюватиме суті цієї постанови. Тому, за встановлених обставин цієї справи, суд знаходить доцільним розмежувати суму виконавчого збору із скасуванням спірної постанови в частині виконавчого збору у сумі 200 грн, як такої, що визначена з перевищенням встановленого законом розміру виконавчого збору за частиною третьою статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України та з урахуванням висновку Верховного Суду у постанові від 30 жовтня 2023 року у справі № 815/4246/17 судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 15,05 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,

вирішив:

Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Тимофія Рудяка, буд. 1, м. Фастів, Фастівський р-н, Київська обл., 08500, код ЄДРПОУ 34446916) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузнєцової Катерини Миколаївни від 28 жовтня 2025 року в частині стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 79446470 у сумі 200 грн (двісті гривень 00 коп.).

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Військової частини НОМЕР_1 судовий збір у сумі 15,05 грн (п`ятнадцять гривень 05 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Приходько

13.04.26