Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №160/3754/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 рокуСправа №160/3754/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправною діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не | виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «Оберіг»).

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 підтвердити виключення ОСОБА_1 з військового обліку та внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «Оберіг»).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність включення ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача до військового обліку, без його особистої участі, зважаючи, що раніше був виключений з військового обліку за станом здоров`я.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , та саме останній має доступ до облікової справи позивача.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі того, що я був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

За результатами адвокатського запиту позивач отримав таку відповідь: «На Ваш запит в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомляємо, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку».

Як зазначає позивач у позові, 14.05.2025 року інформація в застосунку Резерв+ була оновлена, і станом на сьогодні ОСОБА_1 був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 .

15.05.2025 р. було подано адвокатські запити з приводу надання інформації, на якій підставі було поновлено і взято на військовий облік ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте станом на момент звернення до суду жодної відповіді отримано не було.

Позивач не погодившись з діями відповідача щодо повторного включення до військового обліку звернувся до суду з цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, є військово-обліковий документ.

Згідно з п.3 ч.6 та останнього абзацу ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до п.3 ч.6 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до п.п.1, 2, 13 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 (Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ. Бланк військово-облікового документа у паперовій формі виготовляється самостійно районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки або їх відділами.

Згідно з п.9 Порядку №559 Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Відповідно до п.п.5-6 Порядку №559 Військово-обліковим документом громадян, виключених з військового обліку відповідно до п 3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про цього громадянина, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військово-обліковий документ в електронній формі формується в тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка (тобто застосунку «Резерв +»).

У пункті 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (Порядок № 1487) визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно пункту 20 Порядку №1487 Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Пунктом 81 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2).

При цьому, взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону № 1951-VІІІ). Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

З положень статті 2 Закону №1951-VIII слідує, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Статтею 16 Закону №1951-VIII внесено зміни в Закон №2232-XII, а саме частину 1 статті 34 Закону №2232-XII та викладено в такій редакції: « 1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров`я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати». Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України (частина 8 статті 5 Закону №1951-VIII).

Частинами другою, третьою статті 13 Закону № 1951-VІІІ передбачено, що відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення № 154).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно п.2 Положення №154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням (абзац перший пункту 2 Положення № 154).

Пунктом 8 Положення № 154 визначено завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; виконують інші функції відповідно до законодавства.

Згідно із абзацом дев`ятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони. Наданими позивачем доказами підтверджується, що він перебуває на військовому обліку у відповідача.

Згідно з відомостями, що містились в Єдиному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 не облікований за жодним ТЦК та СП.

Що також підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.02.2025 №34/4/1881.

Разом з тим, як зазначає позивач, 14.05.2025 року інформація в застосунку Резерв+ була оновлена, і ОСОБА_1 був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Це також підтверджується відомостями, зазначеними відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Тобто, після виключення позивача із військового обліку, відповідачем не вчинялися жодні активні дії по відношенню до позивача, у тому числі, щодо поновлення останнього на військовому обліку.

В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд – встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право – конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушення права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З позовної заяви не вбачається допущення відповідачем протиправної бездіяльності по відношенню до позивача. Крім того, позивачем не наведено доводів та не надано доказів порушення прав саме відповідачем.

З огляду на викладене, під час розгляду справи судом не встановлено допущення відповідачем протиправною бездіяльності по відношенню до позивача, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна