Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №160/21508/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 рокуСправа №160/21508/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.03.2025 року №№ 0142372408, 0142392408, 0142412408, 0142622408;

визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № 0142352408 від 17.03.2025 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області по єдиному внеску про застосування штрафних санкцій № 0142292408 від 17.03.2025 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору та правильністю обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2022 по 30.09.2024, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин, за результатами якої складено акт від 12.02.2025 року №571/04-36-24-08/ НОМЕР_1 . На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 17.03.2025 року №№ 0142372408, 0142392408, 0142412408, 0142622408, вимогу № 0142352408 від 17.03.2025 року та рішення по єдиному внеску про застосування штрафних санкцій № 0142292408 від 17.03.2025 року. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Головне управління ДПС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних рішень діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

У відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору та правильністю обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2022 по 30.09.2024, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин.

Перевіркою встановлено порушення:

п.54.2 ст.54, пп. 164.1.1 п. 164.1 ст.164, пп. 164.2.6 п. 164.2 ст.164, пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168, ст.171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI із змінами та доповненнями, а саме: у зв`язку з використанням праці найманих осіб без укладення трудового договору, встановлення заниження оподатковуваного доходу, який виплачено найманим особам, в результаті чого визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму - 198559,44 грн., у тому числі за 2022 - 22177,44 грн; за 2023 - 71154,00 грн; за 2024 - 105228,00 грн;

пп.1.2, пп.1.3 пп.1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VІ із змінами та доповненнями, а саме: у зв`язку з використанням праці найманих осіб без укладення трудового договору, встановлення заниження оподатковуваного доходу, який виплачено найманим особам, в результаті чого визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в загальній сумі - 16546,62грн., у тому числі за 2022 - 1848,12 грн; за 2023 - 5929,50 грн; за 2024 - 8769,00 грн.;

абзац 1 п. 1 ч. 1 ст. 7, частину п`яту статті 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VІ із змінами та доповненнями, а саме: у зв`язку з використанням праці найманих осіб без укладення трудового договору, встановлення заниження оподатковуваного доходу, який виплачено найманим особам, в результаті чого занижено суму єдиного внеску в загальній сумі 242683,76 гра у тому числі за 2022 - 27105,76 грн; за 2023 - 86966,00 грн; за 2024 - 128612,00 грн.;

пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, пп.«б» п. 176.2 ст.176 Кодексу та п.1.2, п.1.3 ст.1 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 4ДФ) та п.1 розділу II Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020р. №773) в частині не відображення сум доходів, нарахованих та виплачених у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) у Податкових розрахунках форми № 4ДФ (Додаток 4ДФ) за 1-4 квартали 2023р., за 1-2 квартали 2024р.;

п.4 част.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» внаслідок несвоєчасного надання звітності по ЄСВ за 1-4 квартали 2023, за 1-2 квартали 2024 (Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та Додаток 1 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам»).

За результатами перевірки складено акт від 12.02.2025 року №571/04-36-24-08/2623803191 та винесено податкові повідомлення-рішення від 17.03.2025 року №№ 0142372408, 0142392408, 0142412408, 0142622408, вимогу № 0142352408 від 17.03.2025 року та рішення по єдиному внеску про застосування штрафних санкцій № 0142292408 від 17.03.2025 року.

В акті перевірки зазначено:

згідно інформації наведеної у додатках 2 та 3 до акту перевірки, у періоді з 01.04.2022 по 30.09.2024 ФОП ОСОБА_1 здійснював міжнародні перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом за участю 24 водіїв транспортних засобів внесених до системи "Шлях” у т.ч. ФОП ОСОБА_1 , а саме :

ОСОБА_2 з серпня 2023 по жовтень 2024,

ОСОБА_3 у липні 2024,

ОСОБА_4 з травня 2023 по серпень 2024,

ОСОБА_5 з серпня 2024 по листопад 2024,

ОСОБА_6 у серпні 2024,

ОСОБА_7 з лютого 2024 по вересень 2024,

ОСОБА_8 у жовтні 2022,

ОСОБА_9 у листопаді 2022,

ОСОБА_10 у жовтні 2022 та січні 2023,

ОСОБА_11 з травня по червень 2024,

ОСОБА_12 у липні, вересень-грудень 2022, січень-липень, вересень-листопад 2023, лютий-червень 2024,

ОСОБА_13 з листопада по грудень 2023, з січня по червень 2024,

ОСОБА_14 у серпні, вересні, з листопаду по грудень 2022, з січня по грудень 2023, з січня по квітень 2024,

ОСОБА_15 з червня по вересень 2022, у січні 2023,

ОСОБА_16 з липня по грудень 2023, з січня по жовтень 2024,

ОСОБА_17 з червня по грудень 2023, з січня по липень 2024,

ОСОБА_18 з серпня по жовтень 2023, у січні, лютому, березні 2024,

ОСОБА_19 у жовтні 2022,

ОСОБА_20 у вересні, жовтні 2022,

ОСОБА_21 у вересні 2022 та січні 2023,

ОСОБА_22 з листопада по грудень 2022, у січні 2023,

ОСОБА_23 з листопада 2023 по вересень 2024,

ОСОБА_24 з липня по вересень 2024.

Суд вважає, що встановлення наявності чи відсутності трудових відносин позивача із фізичними особами, перелік яких наведено в п.п.3.1.1 розділу ІІІ акту перевірки, необхідно з`ясувати сутність поняття «трудові відносини».

Відповідно до ч. 5 ст. 241 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 по справі №420/2174/19 вказує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. Характерними ознаками трудових відносин є: - систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); - підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; - виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327; - обов`язок роботодавця надати робоче місце; - дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

У правовій позиції, викладеній у постанові від 11.01.2022 у справі №280/5370/19, Верховний Суд вказав на характерні ознаки трудового договору, якими, зокрема є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій»; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Саме наявність таких характерних ознак, а не вимога законодавства про оформлення трудових відносин, вказує про наявність трудових відносин між роботодавцем і найманою особою, і саме за такими ознаками трудові відносини відрізняються від цивільно-правових. Основною ж ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Таким чином, здійснюючи перевірку позивача, податковому органу слід було детально встановити характер взаємовідносин, які виникли між позивачем та особами, перелік яких наведено в акті.

Судом встановлено, що обґрунтування факту трудових відносин позивача із фізичними особами, перелік яких наведено в акті перевірки, описане на ст. 8 акту перевірки:

«…згідно отриманої податкової інформації до системи «Шлях» внесені відомості про водіїв транспортних засобів на перетин кордону, які залучалися ліцензіатом - ФОП ОСОБА_1 , для здійснення міжнародних перевезень. Перелік наведено у додатку 3 до акту перевірки.…».

Разом із тим акт перевірки не містить опису обставин встановлення характерних ознак, які вказують саме на наявність трудових відносин.

За відсутності таких ознак, стверджувати про наявність трудових відносин немає підстав.

Щодо способу обрахунку розміру грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб та військовому збору та ЄСВ, застосованого податковим органом для визначення позивачу сум зобов`язань у акті перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413.

Вказаним порядком установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що суб`єкт господарювання, який використовує працю найманих працівників зобов`язаний до початку роботи працівника повідомити територіальні органи Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.

Податковий орган вважає, що позивач використовував працю найманих працівників, однак в установленому порядку не повідомив про їх прийняття на роботу, що свідчить про ухилення позивачем, як податковим агентом, від оподаткування нарахованої заробітної плати на користь таких найманих осіб.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

З аналізу перелічених положень законодавства слідує, що у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, до роботодавця застосовується штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Своєю чергою, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу України - об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України - об`єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України - базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп, 164.1.2 п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України - загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Ставки податку на доходи фізичних осіб визначені статтею 167 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 167.1. ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1. ст.168 - податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного, подання розрахункового документа на перерахування цього податку, до бюджету.

Відповідно до п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України - особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату- (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, ніж заробітна плата, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

За змістом абз. 2 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

З аналізу наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що податковий агент самостійно здійснює нарахування податку з доходів фізичних осіб виходячи з бази оподаткування, якою є нарахований та виплачений на користь працівника дохід у вигляді заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Пунктом першим частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI, до платників єдиного внеску віднесено роботодавців.

У відповідності до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З наведеного правового регулювання вбачається, що при виплаті доходів на користь фізичних осіб на роботодавця законодавством покладено обов`язок здійснити відрахування із заробітної плати податку з доходів фізичних осіб, військового збору, а також здійснити нарахування на фонд заробітної плати єдиного соціального внеску.

Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить алгоритму нарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору у разі відсутності доказів виплати такого доходу податковим агентом на користь фізичних осіб. Також відсутній механізм нарахування єдиного соціального внеску згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Отже, для нарахування позивачу контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб необхідно встановити не тільки допуск до роботи працівника без оформлення трудових відносин, а й кількість відпрацьованого часу та розмір нарахованої заробітної плати.

Зі змісту акту перевірки слідує, що податковий орган для визначення бази нарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску використав місячну мінімальну заробітну плату.

Однак, за один день перебування деяких фізичних осіб у базі даних Державної служби України з безпеки на транспорті, податковий орган визначив місячний розмір виплати мінімальної заробітної плати на користь відповідної фізичної особи, працю якої за висновками акту перевірки використовував позивач. Акт перевірки не містить посилань на норми Податкового кодексу України, які регулюють такий порядок нарахування контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб та військового збору за відсутності відомостей про фактично нараховані та виплачені суми заробітку на користь фізичних осіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що база нарахування податку з доходів фізичних осіб визначена податковим органом за відсутності достатніх правових підстав.

В контексті наведеного, суд звертає увагу, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, які висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що висновки акту перевірки базують на припущеннях та не підтверджені належними доказами, тому нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, а також штрафних санкцій пов`язаних з таким нарахуванням, є незаконним тому оскаржені рішення контролюючого органу, що стосуються такого нарахування підлягають скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 17.03.2025 року № 0142622408, то суд зазначає, пунктом 2 розд. ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, визначено, що Розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент та незалежно від того, чи виплачені платником єдиного внеску суми такого внеску фактично після їх нарахування до сплати протягом звітного періоду.

Тож податковий агент, який не має найманих працівників та дохід на користь фізичних осіб у звітному місяці не нараховував та не виплачував, Розрахунок не подає.

Вказаної позиції дотримуються і контролюючі органи (https://tr.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/977102.html)

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 17.03.2025 року № 0142412408, то суд зазначає, що вказане податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 12.02.2025 року №571/04-36-24-08/ НОМЕР_1 .

Проте, суд зазначає, що в розділі ІІІ «Висновок» акту перевірки (стр.37 акту) не зазначено про порушення п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

Крім того, в самому акті зазначено:

«ФОП ОСОБА_1 , в порушення п.44.1 п.44.3 ст.44, п.85.2. ст.85 Кодексу, не надано до перевірки первинні документи, на підставі яких формувалася звітність, та інші документи з питань обчислення і сплати податків та зборів, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.04.2022 по 30.09.2024, у зв`язку з чим складено акт від 05.02.2025 №267/04-36-24-09/ НОМЕР_1 «Про ненадання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) документів для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», який направлено на адресу фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному ст.42 Кодексу».

Також, слід зазначити, що контролюючим органом надіслано Позивачу запит №1 від 30.01.2025 року про надання інформації та її документального підтвердження. У запиті №1 зазначено, що документи для проведення перевірки необхідно надати 04.01.2025 року.

Згідно з трекінгом відправлень УКРПОШТИ зазначений запит прибув до відділення УКРПОШТИ 03.02.2025 року та отриманий Позивачем лише 25.02.2025 року.

З огляду на вищевикладене, позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.03.2025 року №№ 0142372408, 0142392408, 0142412408, 0142622408.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № 0142352408 від 17.03.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області по єдиному внеску про застосування штрафних санкцій №0142292408 від 17.03.2025 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4198,42 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова