Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №160/32889/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 рокуСправа №160/32889/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.11.2025 № 204850022360 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Воронезькому ордена Леніна держуніверситеті ім. Ленінського комсомолу з 01.09.1982 по 26.06.1987 відповідно до диплома від 30.06.1987 НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.09.1987 по 24.11.1987, з 24.11.1987 по 17.05.1988, з 17.05.1988 по 20.09.1988, з 20.09.1988 по 01.01.1993, з 15.08.1993 по 01.04.1998, з 01.04.1998 по 01.01.1999 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 03.09.1987;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати з 25.09.2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року № 1058-VI.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.11.2025 № 204850022360 протиправно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, проте у позивача наявні всі документи, що підтверджують стаж роботи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суддею Златіним С.В. одноособово.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного розподілу справ від 12.01.2026 справу №160/32889/25 передано судді Єфановій О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 прийнято справу №160/32889/25 до провадження судді Єфанової О.В. Одночасно визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем направлено до суду відзив на позов, в якому зазначено, про те, що позивач дійсно надала заяву та документи для призначення пенсії за віком. За результатами розгляду наданих документів встановлено відсутність права позивача на призначення пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

У відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву було направлено за принципом екстериторіальності для подальшого розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

За результатами розгляду вказаної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення від 06.11.2025 № 204850022360, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Обґрунтовуючи відмову в призначенні пенсії, відповідачем в оспорюваному рішенні зазначено про те, що до страхового стажу позивача не зараховано в цілому періоди роботи згідно її трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульному аркуші трудової книжки в записі про підтвердження зміни прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » не зазначено дату видачі документа на підставі якого внесені дані зміни. Разом з тим, до страхового стажу не зараховано період навчання позивача згідно її диплома від 30.06.1987 НОМЕР_1 , оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу в паспорті « ОСОБА_3 ».

Одночасно вказано, що страховий стаж зараховано позивачу частково, згідно даних спеціалізованого персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб з 01.01.1999.

Нормами ч.1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону №1058-IV визначається право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

У частині 1 статті 9 Закону №1058-IV вказано, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, зараховується також період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю.

За приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.

У пунктах 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду.

Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Абзацом 1 пункту 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Цей Порядок поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач має відповідні записи в трудовій книжці, які виконані чітко та зрозуміло, без виправлень та закреслень, тощо.

Відповідно до актового запису про шлюб № 505 від 06.10.1990, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ровеньківського міського управління юстиції у Луганській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_3 ».

У трудовій книжці НОМЕР_2 , що видана на ім`я ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 , вказано, що позивач працювала у періоди з 03.09.1987 по 01.01.1999 (оспорюваний період) на таких посадах :

- з 03.09.1987 по 24.11.1987 на посаді бібліографа Ровеньківського гірничого технікуму Міністерства вугільної промисловості СРСР;

- з 24.11.1987 по 17.05.1988 обрана на посаду заступника секретаря комітету комсомолу гірничого технікуму МК ЛКСМ України;

- з 17.05.1988 по 20.09.1988 обрана секретарем комітету комсомолу Ровеньківського гірничого технікуму МК ЛКСМ України;

- з 20.09.1988 по 01.01.1993 обрана секретарем – завідувачем відділом навчаючої молоді міського комсомолу ЛКСМ України;

- з 15.08.1993 по 01.04.1998 на посаді вчителя хімії середньої школи № 6 відділу освіти Ровеньківської міської ради Луганської області;

- з 01.04.1998 по 01.01.1999 на посаді методиста по бібліотечних фондах міського методичного кабінету відділу освіти Ровеньківського міськвиконкому.

Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Так, в періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу передбачений пунктами 2.13- 2.14. Інструкції № 162.

Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17.08.1993 року за № 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки, працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій. Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» визначено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. При цьому, відповідно до пункту 18 постанови, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

З урахуванням системного аналізу вищевказаних норм, можна зробити висновок, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 03.09.1987 року, в розділі «Відомості про роботу» містить відповідні записи про періоди роботи позивача, займані посади, найменування підприємств.

В спірному випадку при розгляді заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписом керівника установи (головним лікарем) та скріплені печатками.

На час заповнення трудової книжки позивача була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція № 162.

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

В силу пункту 2.6. Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції № 58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Виявлений відповідачем недолік оформлення трудової книжки в частині зміни прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » без зазначення дати видачі документа на підставі якого внесені зміни, відповідальною особою за заповнення трудової книжки, не може вважатися достатньою підставою для неврахування відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.

Позивач не може нести негативні наслідки у зв`язку із неправильним заповненням роботодавцем першої сторінки її трудової книжки.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Правове обґрунтування позовних вимог з приводу врахування до страхового стажу періоду навчання у вищому навчальному закладі:

Частина 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Відповідно до п.8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Позивачем надано до органів пенсійного фонду України диплом з відзнакою серії НОМЕР_1 від 30.06.1987.

У дипломі серії НОМЕР_1 від 30.06.1987, який виданий на ім`я ОСОБА_5 зазначено, що вона в 1982 році вступила до Воронезького ордена Леніна держуніверситету ім. Ленінського комсомолу та у 1987 році закінчила повний курс цього університету за спеціальністю «біологія».

У 1990 році позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу прізвище « ОСОБА_2 » змінено на « ОСОБА_3 ».

На титульному аркуші трудової книжки позивача НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 зроблено запис про зміну прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

Доводи відповідача, про те що свідоцтво про шлюб від 16.10.1999 НОМЕР_4 не можливо взяти до уваги, оскільки прізвище в документі « ОСОБА_6 » не відповідає даним паспорта « ОСОБА_3 » спростовуються витягом № 505 від 06.10.1990 з актового запису про шлюб, відповідно до якого прізвище позивача до шлюбу зазначено « ОСОБА_2 », прізвище позивача після шлюбу « ОСОБА_3 », а отже будь-яких розбіжностей у написанні прізвища позивача не існує.

Необхідність включення до страхового стажу періоду здобуття освіти позивачем відповідатиме принципу верховенства права.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що надана трудова книжка та диплом є достатніми підставами для підтвердження стажу роботи та навчання позивача у спірний період, а не зарахування спірного періоду до страхового стажу на підставах вказаних відповідачем у рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним.

Таким чином, трудовий стаж позивача з 03.09.1987 по 24.11.1987, з 24.11.1987 по 17.05.1988, з 17.05.1988 по 20.09.1988, з 20.09.1988 по 01.01.1993, з 15.08.1993 по 01.04.1998, з 01.04.1998 по 01.01.1999 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 03.09.1987 та період навчання у Воронезькому ордена Леніна держуніверситеті ім. Ленінського комсомолу з 01.09.1982 по 26.06.1987 відповідно до диплома від 30.06.1987 НОМЕР_1 має бути зарахований до її страхового стажу, у зв`язку з чим, оскаржене рішення відповідача є протиправним.

Разом з тим, компетенція щодо призначення пенсії знаходиться у площині дискреційних повноважень відповідача, а тому належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача зарахувавши спірний період до її страхового стажу.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 484,48 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.11.2025 № 204850022360 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Воронезькому ордена Леніна держуніверситеті ім. Ленінського комсомолу з 01.09.1982 по 26.06.1987 відповідно до диплома від 30.06.1987 НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.09.1987 по 24.11.1987, з 24.11.1987 по 17.05.1988, з 17.05.1988 по 20.09.1988, з 20.09.1988 по 01.01.1993, з 15.08.1993 по 01.04.1998, з 01.04.1998 по 01.01.1999 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 03.09.1987.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим рішенням періодів роботи та навчання ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова