Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №185/7215/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4920/26 Справа № 185/7215/25 Головуючий у першій інстанції: Болдирєва У. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Болдирєвої У.М. від 21 січня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,–

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 10.04.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений договір №7774400, за умовами якого сума кредиту складає 12600,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 на 360 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,2 % в день. 27.11.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Діджи-Фінанс» було укладено договір факторингу №27.11/24, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Всупереч умов договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, станом на 10.04.2024 року заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає: 12518,82 гривень - сума кредиту, 30965,08 гривень – сума процентів за користування кредитом, 6300,00 гривень - заборгованість за пенею, а всього 49783,9 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 49783,9 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором №7774400 від 10 квітня 2024 року у розмірі 14395,18 грн, у тому числі тіло кредиту – 12518,82 грн, відсотки – 1876,36 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 725,00 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, довідкою про доставку судової повістки в електронному вигляді ТОВ «Діджи Фінанс», яка долучена до матеріалів справи. У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за останньою відомою суду адресою, що також відповідає відомостям з Єдиного державного демографічного реєстру №2540994 від 31.03.2026 та з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо інформації про ВПО №2541060 від 31.03.2026, сповіщення відповідача здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 10 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №7774400 в електронній формі, за умовами якого сума кредиту складає 12600,00 грн, строк кредиту – 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,2 відсотка в день та застосовується в межах строку кредитування. Знижена процентна ставка 1,87 відсотка в день застосовується у разі часткового дострокового повернення кредиту.

Згідно пункту 2.1 кредитного договору кредитні кошти перераховуються споживачу на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Пунктом 6.4 кредитного договору передбачений обов`язок позичальника сплатити штраф у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань.

Повідомленням фінансової установи, що має право на надання платіжних послуг ТОВ «Пейтек» від 19 травня 2025 року вих. № 20250519-537 підтверджується зарахування на картку № НОМЕР_2 коштів на суму 12600,00 грн від ТОВ «Авентус Україна» 10 квітня 2024 року.

За договором факторингу №27.11/24-Ф від 27 листопада 2024 року ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги до позичальника за кредитним договором №7774400 від 10 квітня 2024 року на користь ТОВ «Діджи фінанс», що також підтверджується копією витягу з додатку №1 до цього договору та копією платіжної інструкції від 27.11.2024 №10772.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, за кредитним договором №7774400 від 10 квітня 2024 року станом на 26.11.2024 нарахована заборгованість у загальному розмірі 49783,90 грн, у тому числі тіло кредиту – 12518,82 грн, відсотки – 30965,08 грн, пеня – 6300,00 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір від 10 квітня 2024 року №7774400 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , що ним не заперечується та не спростовано.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з карткою обліку договору (розрахунку заборгованості) проценти за користування кредитом за договором №7774400 від 10 квітня 2024 року за період з 10 квітня 2024 року по 09 травня 2024 року включно нараховувалися за зниженою процентною ставкою 1,87 відсотка в день, в подальшому з 11 травня 2024 року по 30 серпня 2024 року включно проценти нараховувалися за стандартною процентною ставкою 2,2 відсотка в день.

Однак, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2024 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас, п. 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Виходячи з викладеного, з урахуванням визначеного законодавством перехідного періоду до запровадження максимального розміру денної процентної ставки кредитор мав право на нарахування процентів з 11 листопада 2023 року до 22 квітня 2024 року за ставкою 2%, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року - за ставкою 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року і по 30 серпня 2024 року, що є кінцевої датою нарахування процентів позивачем, - за ставкою 1%.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення відповідачем кредитного договору №7774400 від 10 квітня 2024 року та отримання кредитних коштів; встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування, здійснивши відповідний перерахунок у відповідності до норм Закону України «Про споживче кредитування», – колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» за кредитним договором №7774400 від 10 квітня 2024 року заборгованості за відсотками у розмірі 19923,87 грн (нараховані за період з 10.04.2024 по 30.08.2024 за встановленими Законом ставками відсотки - 26842,69 грн - 6918,82 грн сплачених на погашення відсотків кошти).

Підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в сумі 11041,21 грн, які нараховані за ставкою понад встановлену Законом України «Про споживче кредитування» відсутні.

Доказів оспорення договору №7774400 від 10 квітня 2024 року, або певних його умов, зокрема, щодо розміру (ставки) процентів за користування кредитом, тощо, - суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, не навів власного розрахунку відсотків за користування кредитом відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування», чинного на час виникнення спірних правовідносин. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованості за відсотками у розмірі 1876,36 грн, з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви (2422,40 грн) та апеляційної скарги (3633,60 грн), а також документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу в місцевому (6000,00 грн) та апеляційному (4000,00 грн) судах, пропорційно задоволеним позовним вимогам (16056,00 грн х 65,17%) у розмірі 10463,69 грн.

Колегія звертає також увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідна правова позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

У зв`язку з викладеним вище, рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат, з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом. Тому суд апеляційної інстанції справу в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» тіла кредиту в сумі 12518,82 грн та в частині відмови у стягненні 6300,00 грн пені – не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»– задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованості за відсотками у розмірі 1876,36 грн – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) за кредитним договором №7774400 від 10 квітня 2024 року заборгованість за відсотками у розмірі 19923 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 87 коп.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) судові витрати у розмірі 10463 (десять тисяч чотириста шістдесят три) грн 69 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк