Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №183/8929/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/434/26 Справа № 183/8929/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041350000926, відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, з повною середньою освітою, розлученого, особи з інвалідністю ІІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_9

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_6 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Судом вирішено питання речових доказів та судових витрат, зокрема, револьвер «SAFARI» модель РФ 420, №Х29811, калібру 4мм (Flober), який призначений для тренувальної стрільби поза спеціальними приміщеннями та майданчиками (тирами, стрільбищами), який до вогнепальної зброї не належить, залишений за належністю обвинуваченому ОСОБА_6 .

Цим вироком ОСОБА_6 визнаний винним за наступних обставин.

23 липня 2024 року приблизно о 17 годині 15 хвилин ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, знаходячись на території автомобільної стоянки, яка розташована поблизу домоволодіння № 6 по вул. Паланочна в м. Новомосковську Дніпропетровської області, використавши незначний привід для сварки з раніше незнайомим ОСОБА_10 , гучно висловлювався нецензурною лайкою по відношенню до ОСОБА_10 , погрожував фізичною розправою, тим самим, виражаючи своє невдоволення з приводу того, що ОСОБА_10 , на думку ОСОБА_6 , не поважно до нього відноситься. Після чого ОСОБА_10 втік у приміщення для охоронців, розташоване на території вищевказаної автомобільної стоянки.

Продовжуючи порушувати громадський порядок, на зауваження та прохання ОСОБА_10 припинити протиправні дії, ОСОБА_6 відреагував агресивно та вийняв з сумки, одягненої через плече, пістолет револьверного типу з надписом на правому боці «ЛАТЕК, зроблено в Україні, 7.5 J Cal.4 mm Flober», тримаючи в руках вказаний пістолет, через незачинене вікно приміщення для охоронців, вистрілив три раз в середину приміщення, де знаходився ОСОБА_10 .

У результаті хуліганських дій ОСОБА_6 порушено громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, та ОСОБА_10 заподіяно тілесні ушкодження у виді: вогнепального кульового сліпого поранення м`яких тканин лівого передпліччя з наявністю стороннього тіла, що відноситься до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини ОСОБА_6 та правильності кваліфікації дій останнього, просить вирок суду змінити в частині безпідставного незастосування спеціальної конфіскації та вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави револьвер “SAFARI”, модель РФ 240, № Х29811, калібру 4 мм. (Flober).

В іншій частині просить вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування вказує, що враховуючи вимоги п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Вказує, що суд першої інстанції при ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , призначив покарання без урахування норм матеріального права, якими визначено відповідні підстави та випадки застосування положень ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, а саме спеціальної конфіскації у власність держави револьверу “SAFARI”, модель РФ 240, № Х29811, калібру 4 мм. (Flober), який був використаний обвинуваченим як знаряддя вчинення зазначеного кримінального правопорушення, що призвело до незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Заслухавши прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Оскільки прокурор не заперечує доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, не оскаржує фактичні обставини злочину, місце, час, спосіб його вчинення та інші обставини, встановлені місцевим судом і викладених у цьому вироку; апеляційна скарга сторони захисту не надходила, тому колегія суддів переглядає судове рішення виключно з підстав незастосування спеціальної конфіскації, за доводами прокурора.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність через не застосування правил, передбачених ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

За змістом п. 12 ч. 1 ст. 368, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами. У разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.

Частиною 9 ст. 100 КПК України визначено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Цих вимог при ухваленні вироку, суд першої інстанції дотримався не в повній мірі.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, в якості знаряддя вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 був використаний револьвер “SAFARI”, модель РФ 240, № Х29811, калібру 4 мм. (Flober), який відповідає ознакам, визначеним п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, тобто підлягає спеціальній конфіскації у власність держави у відповідності до ст. 96-1 КК України.

Однак, при ухваленні вироку, вказаний револьвер був залишений за належністю обвинуваченому ОСОБА_6 , тобто суд помилково не застосував положення закону України про спеціальну конфіскацію.

Пунктом 4 частини 1 статті 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки судом не було застосовано конфіскацію майна обвинуваченого ОСОБА_6 в порядку ст. 100 КПК України, приймаючи рішення про застосування до останнього положень ст. 96-1 КК України, колегія суддів вважає це погіршенням становища обвинуваченого.

З наведених обставин, вирок суду підлягає скасуванню та ухваленню апеляційною інстанцією нового в частині застосування спеціальної конфіскації майна, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 414, 420, 424, 532, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 , - задовольнити частково.

Вирок Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041350000926, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави револьвер “SAFARI”, модель РФ 240, № Х29811, калібру 4 мм. (Flober).

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок набуває чинності з дня проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4