Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №487/1083/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/1083/26

Провадження №2/487/1582/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Кузьменка В.В., при секретарі – Рафальській Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 є інвалідом І групи, підгрупи Б, має інвалідність з дитинства. Самостійно не пересувається, має виражений ступінь обмеження самообслуговування, серйозний/значний ступінь обмеження до пересування, помірний ступінь обмеження здатності до орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою. У зв`язку з постійним доглядом за донькою мати не має можливості працевлаштуватись. Відповідач добровільно коштів не надає, у зв`язку змушена звертатись до суду.

Ухвалою від 16.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

06.03.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому частково визнає позовні вимоги, а саме в розмірі 1/8 частини частки.

20.03.2026 року до суду надійшли заперечення на відзив від представника відповідача, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, в позовній заява просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, розглянувши позовні вимоги позивача, дослідивши надані ним письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №44/25/2281/В від 17.11.2025 року, є інвалідом І групи, підгрупи Б, має інвалідність з дитинства. Основний діагноз спастичний церебральний параліч, не уточнений, супутні діагнози атрофія зорового нерва, астигматизм, розбіжна співдружна косоокість, синдром передменструального напруження, кардіоміопатія при метаболічних порушеннях.

Відповідно до рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю ОСОБА_1 має потребу в забезпечені допоміжними засобами реабілітації - отрези на гомілку безшарнірні, ортези для сидіння, активні крісла колісні, ходунки - рамки, палиці з трьома або більше ніжками, бруси та поручні, сидіння для ванни, сидіння - вставки для унітаза, східці, підставка для ванни.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198, 200, 201 СК України).

Згідно з ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України).

Аналіз статтей 198, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх непрацездатних повнолітніх дочок, синів, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.

Положеннями ст. 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 1 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'', непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Важливою є непрацездатність повнолітньої дитини за станом здоров`я, тобто наявність у дитини статусу інваліда. Інвалідом визнається особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав (ст. 1 Закону України ''Про реабілітацію інвалідів в Україні''). Подібне визначення інваліда міститься і у Законі України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні''.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження і розмір аліментів слід визначити в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про судовий збір", звідповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1 331, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 182, 191, 198-201 Сімейного Кодексу України, статтями 2, 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти 1/4 від всіх його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи, починаючи з 11.02.2026 року та весь період інвалідності ОСОБА_1 .

Стягнути ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1311,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Кузьменко