Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №619/4211/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4211/25

провадження № 2/619/71/26

РІШЕННЯ

іменем України

1 квітня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В..

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Адвокат Пантелей В.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить:

-розірвати договір довічного утримання (догляду) від 25 травня 2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Золочівського нотаріального округу Харківської області Пендюріною Л.С., зареєстрований в реєстрі за № 32, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_3 є одинокою особою, пенсіонеркою та інвалідом ІІ групи, у зв`язку з цим 25.05.2001 уклала договір довічного утримання (догляду) з ОСОБА_4 . Відповідно до зазначеного договору, позивач передала у власність відповідачу належний їй на праві власності жилий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В свою чергу, відповідач відповідно до п. 5 Договору, зобов`язався довічно утримувати позивача, надаючи їй необхідне харчування, одяг та забезпечувати належний догляд та необхідну допомогу. Відповідно до п. 6 Договору позивач залишається проживати у відчужуваному будинку. Відповідно до п. 7 Договору вартість харчування, одягу та необхідної допомоги сторонами встановлено у розмірі мінімальної пенсії щомісячно. Умовами п. 10 Договору передбачено, що в разі невиконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов`язань за цим договором, договір може бути розірваний згідно з ст. 429 ЦК України. Починаючи з 2015 року відповідач перестав виконувати свої обов`язки за договором, зокрема, щодо надання матеріального забезпечення на суму мінімальної пенсії на місяць, а також забезпечувати її побутові потреби, що є порушенням умов укладеного між ними договору, а 20 червня 2025 року відповідач зі своєю дружиною побили її, вигнали з будинку у зв`язку з чим вона змушена винаймати житло за свій власний рахунок.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що в даній судовій справі необхідно встановити наявність факту утримання ОСОБА_4 позивача. Позивач не довела суду факт порушення відповідачем умов договору від 25.05.2001 року. До позовної заяви заявником надано лише копія оскаржуваного договору. Протягом всього часу з моменту укладення договору 25.05.2001 і до липня 2025 року ОСОБА_3 проживала разом з відповідачем та його дружиною у власному приватному будинку за адресою АДРЕСА_1 . На подвір`ї приватного будинку є город, який повністю належить позивачці і який вона обробляє за власним бажанням. Комунальні платежі за забезпечення послугами газопостачання, електрикою та інше сплачуються ОСОБА_4 . Починаючи з моменту укладення оскаржуваного договору і до липня 2025 року заявниця не мала жодних претензій до відповідача щодо виконання умов договору від 25.05.2001. У липні 2025 року відповідач раптово дізнався про подання позову ОСОБА_3 . Враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували викладені у позові обставини, просить суд відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про розірвання договору довічного утримання, що був укладений 25.05.2001 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Пантелей В.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник адвокат Тойка С.С.. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25.05.2001 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Пендюріною Л.С. та зареєстрований у реєстрі за № 32 (а.с. 8).

Відповідно до п. 1 Договору ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Увесь жилий будинок А-1, дерев`яний, обкл. цеглою, розміром жилої площі 26,5 кв.м., з надвірними будівлями: літня кухня «Б», сараї «В, Г, Д», вбиральня «Е», огорожа 1-3, належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Івановим М.І. 21.04.2001, зареєстрованого в БТІ в книзі 4-310, 8.5.2001.

Відповідно до п. 5 Договору ОСОБА_4 зобов`язався довічно повністю утримувати ОСОБА_3 , надаючи їй необхідне харчування, одяг та забезпечуючи за неї належний догляд та необхідну допомогу.

Відповідно до п. 6 Договору ОСОБА_3 залишається проживати у відчужуваному будинку.

Відповідно до п. 7 Договору, вартість харчування, одягу та необхідної допомоги сторонами встановлено у розмірі мінімальної пенсії щомісячно.

Відповідно до п. 10 Договору в разі невиконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов`язань за цим договором, договір може бути розірваний згідно з ст. 428 ЦК України.

З наданого помічником чергового старшого сержанта поліції відділення поліції № 2 (смт Золочів) Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області - талону-повідомлення єдиного обліку №2249 вбачається, що 20.06.2025 о 12:26 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 20.06.2025 о 12:26 за адресою: АДРЕСА_1 , невістка та син б`ють свою маму. Заявник ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 9).

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 23.09.2025 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_4 події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 53-55).

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_4 працював на різних посадах з 1985 по 2021 рік, зокрема, останні роки підсобним працівником.

Як вбачається з наданих до суду ксерокопій квитанцій про сплату за спожитий газ за грудень, листопад, 2020, січень 2021, жовтень 2023, листопад 2024, лютий 2025, за послуги з розподілу газу та за електричну енергію за січень 2020, жовтень, листопад 2023 послуги сплачені ОСОБА_4 (а.с. 24-28).

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що з 1991 року проживала в одному домоволодінні разом із сином та невісткою. За її словами, син із невісткою мешкають у житловому будинку, тоді як вона проживала окремо — у флігелі, розташованому поруч із будинком. Зазначила, що утримує себе самостійно за рахунок пенсії, самостійно оплачує комунальні послуги за користування флігелем, який обладнаний окремими лічильниками. Також повідомила, що син матеріальної допомоги їй не надає, зловживає спиртними напоями та допускає образливу поведінку щодо неї, невістка також її ображає. Влітку 2025 переїхала до іншої оселі, яку надали для проживання знайомі люди, оскільки не могла терпіти знущання сина та невістки.

В судовому засіданні ОСОБА_4 позов не визнав та пояснив, що проживав разом із дружиною та матір`ю в одному домоволодінні. За його словами, мати проживала окремо у флігелі, розташованому поруч із будинком, де мешкає його сім`я. Зазначив, що до липня 2025 року між ним і матір`ю були доброзичливі відносини, вони взаємно допомагали один одному. Вказав, що періодично купував матері продукти харчування, лікарські засоби, а також здійснював оплату комунальних послуг. При цьому зазначив, що мати передавала йому кошти для оплати комунальних послуг за флігель та придбання ліків. Також повідомив, що відвідував матір під час її перебування в лікарні та купував необхідні речі на її прохання. Разом з тим зазначив, що грошових коштів матері не надавав, оскільки договором не передбачено обов`язку надання грошового утримання. Документальних підтверджень понесених витрат (чеків, квитанцій) не зберігав, у зв`язку з чим надати їх суду не має можливості. Зазначив, що матір ніколи не ображав. Повідомив, що між його дружиною та матір`ю виникали конфлікти, однак у їхні відносини він не втручався. Зазначив, що протягом приблизно 25 років матір все влаштовувало, однак після втручання сестри ставлення матері змінилося, і її перестало все влаштовувати. На даний час не працює, оскільки доглядає за дитиною, якій 11 років.

Допитана у якості свідка ОСОБА_5 , яка є дочкою позивача, пояснила суду, що про існування оспорюваного договору (ймовірно, довічного утримання або дарування з умовами) їй стало відомо лише після конфлікту між сторонами, а саме застосування до позивача фізичної сили та виселення її з місця постійного проживання. Відповідач систематично не виконував обов`язки щодо надання матеріальної допомоги та догляду за позивачем. За весь час перебування позивача у лікувальних закладах, відповідач жодного разу не відвідував її та не забезпечував продуктами харчування чи медикаментами. Будь-яка допомога (у тому числі придбання продуктів першої необхідності, зокрема хліба) з боку відповідача була відсутня. Позивач забезпечує свої потреби виключно за рахунок власної пенсії. Протягом тривалого часу вона була очевидцем систематичного приниження гідності позивача з боку відповідача. Позивач постійно перебувала у пригніченому психологічному стані через відсутність поваги та образи. Свідку відомо зі слів матері, що ОСОБА_4 звалив матір на землю, що змусило останню залишити житло та шукати прихистку у сторонніх осіб. Твердження відповідача про оплату ним комунальних послуг не відповідають дійсності. Фактично з 01 липня 2025 року позивач не проживає у спірному будинку через створення відповідачем нестерпних умов для життя. З цього часу вона змушена проживати за іншою адресою. Підтверджує факт виклику наряду поліції за місцем проживання сторін у зв`язку з погрозами та образами на адресу позивача.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 пояснив суду, що відносини з позивачем: дружні, тривале знайомство (близько 6–7 років). Позивач - бабу ОСОБА_7 знає, як працьовиту особу, яка все життя працювала в колгоспі та власному господарстві. Має сина та доньку. Своїми силами позивач допомогла побудувати будинок сину, а згодом було придбано домоволодіння у м. Золочів. Позивач проживала у літній кухні на території вказаного домоволодіння, самостійно вела господарство (тримала птицю) та повністю себе забезпечувала. Про зміст договору йому відомо зі слів позивача (факт переоформлення будинку на сина). Умов договору він особисто не читав, проте може засвідчити фактичний стан справ: позивач забезпечувала себе сама за рахунок пенсії та власного господарства. Неодноразово був очевидцем того, як позивач передавала грошові кошти сину (відповідачу) для оплати комунальних рахунків. Син, маючи власний автомобіль, не надавав матері допомоги у транспортуванні чи інших побутових потребах. З початку повномасштабного вторгнення неодноразово спостерігав пригнічений стан позивача. Під час одного з візитів бачив позивача у сльозах; вона повідомила, що син її штовхнув. В іншому випадку став свідком того, як невістка штовхнула позивача в груди. Його спроби провести бесіду з відповідачем результату не дали. Йому відомо, що син позивача зловживає спиртними напоями. Відповідач поширював недостовірну інформацію про психічний стан матері, стверджуючи, що вона «зійшла з розуму». Через нестерпні умови проживання та неналежне ставлення з боку сина, позивач була змушена залишити власне житло. Наразі вона проживає у сторонньої особи, куди перевезла залишки свого господарства. Позивач цілком самодостатня та адекватна жінка, яка не заслуговує на таке ставлення з боку родичів.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_8 пояснив суду, що відносини з ОСОБА_3 - дружні, свідок надав їй житло для проживання. Наприкінці червня 2025 року він погодився надати їй своє житло для проживання, оскільки сам проживає у Харкові. Під час переїзду та подальшого проживання позивач перебувала у важкому емоційному стані. Вона неодноразово плакала, висловлюючи розпач через те, що рідні діти вигнали її з дому, в той час як сторонні люди надали їй допомогу та дах над головою. Зі слів позивача та оточення йому відомо про факти фізичного насильства з боку її сина - ОСОБА_4 , зокрема про те, що він її бив та створював умови, за яких вона не могла залишатися у власному будинку. Особисто з відповідачем він не знайомий. За весь час перебування позивача за його адресою він жодного разу не спостерігав будь-яких проявів допомоги чи піклування з боку її дітей. Відповідач не відвідував позивача, не надавав фінансової підтримки та не цікавився її станом здоров`я чи умовами проживання.

Допитана у якості свідка ОСОБА_9 пояснила суду, що вона дружина відповідача. З 1991 року проживає однією сім`єю з відповідачем та позивачкою. Між нами панували шанобливі та родинні стосунки. ЇЇ чоловік (відповідач) завжди виявляв повагу до матері, звертаючись до неї на «Ви». З моменту укладення договору у 2001 році вона з чоловіком у повному обсязі забезпечували догляд за позивачкою. Маючи фах санітарки, здійснювала медичний догляд: робила ін`єкції за призначенням лікарів, готувала їжу, забезпечувала харчуванням у стаціонарі під час госпіталізацій. Також допомагала позивачці у веденні її присадибної ділянки. До липня 2025 року жодних претензій щодо неналежного виконання умов договору чи конфліктів з боку позивачки не виникало. Будь-яке напруження у відносинах з`явилося виключно після втручання доньки позивачки (сестри відповідача), яка останні 15 років не брала участі в житті матері. Фактів фізичного чи психологічного насильства ніколи не було. Вона уникає візитів до позивачки за її новим місцем проживання виключно з метою запобігання конфліктним ситуаціям, які провокує її донька.

Допитана у якості свідка ОСОБА_10 , яка є онукою позивача пояснила суду, що до 2021 року вона проживала разом із батьками та бабусею (позивачкою). Протягом всього часу спостерігала стабільно добрі та дружні стосунки між ними. Її батько (відповідач) систематично здійснював капітальні та поточні ремонти будинку та двору, де проживала бабуся. Мати забезпечувала її продуктами харчування та готовими стравами. Під час перебування бабусі на лікуванні в медичних закладах, родина забезпечувала її належним харчуванням та навідувала її. Їй відомо, що сестра її батька не підтримувала зв`язок із позивачкою протягом останніх 15 років. Конфлікт та подальше звернення до суду збіглися у часі з раптовою появою сестри батька в житті бабусі. Жодних об`єктивних підстав для розірвання договору до цього моменту не існувало.

Мотиви, з яких виходить суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).

Частиною 1 ст. 749 ЦК України закріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, за змістом вказаної норми, договір може бути розірваний незалежно від вини набувача. Тому останньому слід доводити факт належного виконання, а не відсутність його вини у невиконанні або неналежному виконанні умов договору довічного утримання.

Тлумачення змісту пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов. Саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України має надати суду докази відсутності тих обставин, на які посилається позивач.

Такі висновки щодо застосування статей 755, 756 ЦК України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19, від 24 червня 2021 року у справі № 644/1566/19, від 15 серпня 2023 року у справі № 712/10192/22, від 19 листопада 2025 у справі № 466/4585/23.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та показання свідків, оцінивши докази у їх сукупності відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства України, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.05.2001 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання, за умовами якого позивач передала у власність відповідачу житловий будинок з надвірними будівлями, а відповідач зобов`язався довічно забезпечувати її утриманням, включаючи належне харчування, одяг, догляд та необхідну допомогу.

Відповідно до умов договору, позивач зберігала право проживання у переданому майні, а обсяг утримання сторонами був визначений у розмірі не менше мінімальної пенсії щомісячно.

Згідно зі змістом правової природи договору довічного утримання, такий договір є оплатним, взаємним і триваючим, а обов`язки набувача мають особистий характер і підлягають належному, безперервному та сумлінному виконанню. Істотне порушення цих обов`язків є підставою для розірвання договору.

З матеріалів справи та пояснень позивача встановлено, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе обов`язки за договором: не забезпечує її належним харчуванням, не надає необхідної матеріальної допомоги, не здійснює належного догляду, допускає образливу поведінку, у зв`язку з чим позивач була змушена залишити місце свого проживання.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження у показаннях свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які є узгодженими між собою, логічними та такими, що взаємно доповнюють одна одну.

Так, свідок ОСОБА_5 підтвердила, що відповідач систематично не надавав позивачу матеріальної допомоги, не забезпечував її продуктами харчування та медикаментами, а також допускав приниження її гідності. Свідок ОСОБА_6 засвідчив, що позивач фактично забезпечувала себе самостійно, за рахунок власної пенсії та господарства, а також неодноразово передавала кошти відповідачу для оплати комунальних послуг. Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що після залишення місця проживання позивач перебувала у тяжкому емоційному стані, а відповідач не виявляв жодного піклування про неї.

Суд критично оцінює доводи відповідача про належне виконання умов договору, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Відповідач сам визнав, що документального підтвердження витрат на утримання позивача (квитанцій, чеків) не має.

Долучені до матеріалів справи квитанції, згідно з якими ОСОБА_4 здійснював розрахунки у 2020-2021 році частково за комунальні послуги не свідчать про належне виконання ним умов Договору.

Показання свідків сторони відповідача ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) суд оцінює з урахуванням їх сімейної заінтересованості у результаті розгляду справи, а також з огляду на те, що вони стосуються переважно попереднього періоду взаємовідносин сторін та не спростовують доводів позивача щодо неналежного виконання договору у 2025 році.

Суд також бере до уваги, що, незважаючи на умови договору про забезпечення позивача утриманням, остання фактично змушена була самостійно забезпечувати свої життєві потреби та залишити місце проживання через створення відповідачем нестерпних умов для життя, що свідчить про істотне порушення відповідачем своїх обов`язків.

Факт відсутності притягнення відповідача до адміністративної відповідальності сам по собі не спростовує обставин неналежного виконання ним умов договору, оскільки предмет доказування у даній справі є іншим та полягає у встановленні факту виконання чи невиконання цивільно-правових обов`язків.

Матеріали справи не містять, а відповідачем всупереч вимог ст. 81 ЦПК України не надано доказів надання щомісячного матеріального забезпечення з утримання ОСОБА_3 (харчування, одяг, необхідний догляд). Відповідач ОСОБА_4 не довів обставин, на які він посився як на підставу своїх заперечень, не надав суду доказів належного виконання своїх обов`язків за укладеним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81 ЦПК України).

Оцінюючи сукупність доказів, суд доходить висновку, що відповідач не забезпечував позивачу обумовлений договором рівень утримання та догляду, не виконував обов`язків належним чином, що призвело до втрати мети договору довічного утримання — забезпечення гідних умов життя позивача.

Таким чином, встановлені обставини свідчать про істотне порушення відповідачем умов договору довічного утримання, що відповідно до вимог цивільного законодавства є підставою для його розірвання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо посилань відповідача про застосування строків позовної давності, то ці положення закону не підлягають застосуванню, оскільки пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України встановлює, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Пантелей В.В. просив повернути сплачений судовий збір у сумі 1211, 20 грн позивачу, т.я. вона є інвалідом 2 групи.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до довідки сер.МСЕ № 008511 Серія ХАР-03від 26.01.2004 - ОСОБА_3 , 1949 року народження, інвалід ІІ групи, загального захворювання, довічно.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, який підлягає поверненню,т.я. вона є інвалідом ІІ групи, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 1211.20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання (догляду) укладений 25 травня 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Золочівського нотаріального округу Харківської області Пендюріною Л.С., зареєстрований в реєстрі за № 32.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Клопотання представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Пантелея Віталія Вікторовича про повернення сплаченого судового збору у сумі 1211, 20 грн - задовольнити.

Повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, сплачений згідно з квитанцією від 21.07.2025 на рахунок № UA878999980313161206000020599, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Дергачі/22030101, МФО отримувача: 899998.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Пруднікова