Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №127/4111/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4111/26

Провадження № 2/127/1151/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Факторинг Партнерс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №92470 від 17 грудня 2021 року в розмірі 23222,26 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 17 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем укладено договір №92470 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії з метою задоволення його потреб окремими траншами. Перший транш в сумі 12000,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення кредитного договору шляхом перерахування на рахунок/карту позичальника та шляхом погашення заборгованості позичальника, згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 286,00% річних. Загальний строк кредитування за цим договором складає 252 днів. Підписавши цей кредитний договір позичальник засвідчив, що до укладення договору отримав та ознайомився, зокрема, з індивідуальною частиною договору про споживчий кредит, графіком платежів за першим траншем, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, Правилами надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця, а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, інформацією та документами розміщеними на сайті https://finx.com.ua/. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана позичальником або є йому незрозумілою, позичальник повинен був відмовитись від підписання цієї індивідуальної частини договору.

28 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивачем було укладено договір № 28012025 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 92470 від 17 грудня 2021 року.

Позивач вказує, що відповідач не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 23222,26 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 10921,26 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 301,00 грн - заборгованість за комісією. Заборгованість не погашена ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором №92470 від 17 грудня 2021 року в розмірі 23222,26 грн, а також 2662,40 грн судового збору та 13000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.

Відповідач правом на відзив не скористався, однак надав лист в якому зазначив, що ототожнення його з фізичною особою, відповідачем та/або боржником є приниження його честі та гідності у зв`язку з чим просить при надіслані кореспонденції дотримуватись належної правосуб`єктності. Також зазначив, що конверт, який йому був надісланий судом він залишає його без розгляду та без акцепту.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 17 грудня 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «Кредіплюс» із заявою на видачу кредиту №100341246, в якій просив встановити ліміт кредитної лінії в сумі 67556,00 грн та видати йому перший транш кредиту в розмірі 12000,00 грн у момент його підписання на умовах, вказаних у пункті 5 цієї заяви та кредитного договору.

Також ОСОБА_1 був ознайомлений із паспортом споживчого кредиту, який містить інформацію про суму кредиту, процентну ставку, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору та інше.

В цей же день, а саме 17 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір про споживчий кредит №92470, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі, окремими траншами (частинами).

Типом кредиту є кредитна лінія. Ліміт кредитної лінії (загальний розмір кредиту) не може перевищувати 67556,00 грн (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2.2 договору перший транш у сумі 12000,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 9000,00 грн на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 3000,00 грн - шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.3. договору визначено, що проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 286% річних.

Відповідно до пунктів 2.4., 2.5. договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 100,00 грн. Комісія за надання першого траншу складає 3000,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.2 цієї індивідуальної частини.

Згідно з пунктами 2.6., 2.6.1., 2.6.2 договору загальний строк кредитування за цим договором складає 984 днів. Строк на який надається перший транш складає 252 днів (строк кредитування за першим траншем). Строк, на який надається окрема частина кредиту за першим траншем встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплати кредиту, процентів та комісії за першим траншем: 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Відповідно до пунктів 2.7., 2.7.1. договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 140334,12 грн. Загальні витрати за першим траншем складають 16064,16 грн.

Орієнтована реальна річна процентна ставка за першим траншем складає 4860,59%, а орієнтована загальна вартість першого траншу для позичальника складає 28064,16 грн (пункти 2.8.1, 2.9.1 договору).

Даний договір складається з Індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, що містять персональні умови кредитування позичальника, та загальної для всіх клієнтів кредитодавця Публічної частини договору про споживчий кредит. Позичальник укладає договір, приєднуючись до Публічної частини, приймає умови Індивідуальної частини та графіку(ів) платежів як невід`ємних складових кредитного договору шляхом підписання цієї Індивідуальної частини. З моменту підписання цієї Індивідуальної частини договір про споживчий кредит набуває чинності.

Підписуючи даний договір позичальник засвідчує, що до укладення договору він отримав та ознайомився з Індивідуальною частиною, графіком платежів за першим траншем, паспортом споживчого кредиту, Публічною частиною договору, Правилами надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту кредитодавця, а також іншою інформацією, необхідною для прийняття свідомого рішення про укладення Договору, у тому числі передбаченою ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та інформацією і документами, розміщеними на сайті кредитодавця. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана Позичальником або є йому незрозумілою, позичальник зобов`язаний відмовитися від підписання цієї Індивідуальної частини договору.

Графіком платежів за першим траншем кредитного договору, який є додатком до договору про споживчий кредит №92470 від 17 грудня 2021 року, встановлено розмір тіла кредиту, процентів та комісії, які сплачуються кожні 14 днів. Загальний розмір тіла кредиту становить 12000,00 грн, проценти за користування кредитом - 16046,16 грн, комісія за видачу кредиту - 3000,00 грн та комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 18,00 грн. Реальна річна процентна ставка 4860,59%, а загальна вартість кредиту 28064,16 грн(а.с. 19).

Копією платіжного доручення № CRD_366254 від 18 грудня 2021 підтверджується перерахування ТОВ «ФК «Кредіплюс» кредитних коштів позичальнику в сумі 9000,00 грн згідно з кредитним договором №92470 від 17 грудня 2021 року.

Такий спосіб надання кредиту визначено умовами кредитного договору та вказаний номер рахунку платіжної картки № НОМЕР_1 , який був вказаний позичальником у кредитному договорі.

Отже, кредитодавець свої зобов`язання виконав.

Наразі ОСОБА_1 не спростовано факт отримання ним кредитних коштів за вказаним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

28 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №28012025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило, а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і за договором №92470 від 17 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 6.2.3 договору, права вимоги переходять до фактору у день здійснення фінансування (оплати) на користь клієнта у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників відповідно до п. 8.4.2. договору.

Згідно п. 7.1 договору, за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор протягом 3 робочих днів від дати підписання цього договору сплачує клієнту плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 2047654,81 грн. При цьому оплата прав вимоги, які підлягають відступленню згідно цього договору, щодо кожного окремого боржника (оплата права грошової вимоги (без ПДВ)), визначається згідно з Додатком № 1 до даного договору.

Факт оплати розміру фінансування за цим договором підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів АТ «ОТП Банк» №0491640000 від 28 січня 2025 року.

Сторонами договору факторингу підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі реєстру боржників від 28 січня 2025 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №28012025 від 28 січня 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №92470 від 17 грудня 2021 року, загальна сума заборгованості 23222,26 грн, з яких: залишок заборгованості по основному боргу - 12000,00 грн, залишок заборгованості по процентам - 10921,26 грн, заборгованість по комісії 301,00 грн.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять відомостей про повідомленням про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості, однак це не є підставою для відмови в позові.

Верховний Суд в постанові від 07 лютого 2018 року в справі № 2-2035/11 виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Тобто ТОВ «Факторинг Партнерс» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Відповідач не виконав свого зобов`язання, платежів для погашення заборгованості не здійснив ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань виникла заборгованість у розмірі 23222,26 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 10921,26 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 301,00 грн - заборгованість за комісією.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та процентами. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому сума заборгованості по тілу кредиту та процентам за користування кредитом підлягає стягненню.

Разом з тим, розмір заборгованості по комісії в сумі 301,00 грн є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію (плату) за обслуговування кредиту.

В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 зазначив: «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В даній справі, а саме п. 2.4., 2.5. договору передбачено знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 100,00 грн. Комісія за надання першого траншу складає 3000,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.2 цієї індивідуальної частини.

Пункт 3.1.5 договору про споживчий кредит (публічна частина) в редакції, що діє з 5 листопада 2021 року передбачає, що за управління та обслуговування кредиту кредитодавцем позичальник сплачує на користь кредитодавця комісію, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

З карти обліку виконання договору №92470 від 17 грудня 2021 року слідує, що комісія за управління та обслуговування першого траншу була нарахована на кожний 14 день, вперше 31 грудня 2021 року в сумі 1,00 грн за зниженим тарифом, а наступні чотири рази за стандартним (базовим) тарифом в сумі 100,00 грн. В останнє нарахування комісії мало місце 25 лютого 2022 року.

Однак, ні договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №92470 від 17 грудня 2021 року, ні договором про споживчий кредит (публічна частина), ні Правилами надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», заявкою так і паспорт споживчого кредиту не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена комісія за управління та обслуговування кредитної заборгованості.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні кредитного договору, то положення п. 2.4., 2.5. договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) №92470 від 17 грудня 2021 року щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за управління та обслуговування першого траншу, яка нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

З огляду на викладене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії в розмірі 301,00 грн задоволенню не підлягають.

Отже, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 22921,26 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 10921,26 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 2627,89 грн судового збору (пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням ставки понижуючого коефіцієнта).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.

Позивач в підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу подав такі докази: договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 2 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги №2517 від 1 грудня 2025 року, витяг з акту №25 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року.

За змістом договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (форма заявки визначена у додатку №1 до договору). Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком №2 до договору), який готується адвокатським об`єднанням та надсилається клієнтом для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога. Сума визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.1, 4.3, 4,5 договору).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №2517 від 01 грудня 2025 року сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованість з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивчення документів (1 год - 2000,00 грн) витрачено 2 год - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (1 год - 3000,00 грн) витрачено 3 год - 9000,00 грн, загальна сума 13000,00 грн.

31 грудня 2025 року сторони договору підписали акт №25 про надання юридичної допомоги із змісту якого слідує, що сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням товариству до заявки надання юридичної допомоги за наступним списком: надання усної консультації з вивчення документів (1 год - 2000,00 грн) витрачено 2 год - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (1 год - 3000,00 грн) витрачено 3 год - 9000,00 грн, загальна сума 13000,00 грн.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу перевищує половину ціни позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірним. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, результат розгляду справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №92470 від 17 грудня 2021 року у розмірі 22921,26 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 10921,26 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) судовий збір в розмірі 2627,89 грн та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи,6, офіс 521,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: