Вирок від 09 квітня 2026 р. у справі №404/3128/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/3128/26

Номер провадження 1-кп/404/133/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому кримінальне провадження № 62025150010003352 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кіровограда, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді сапера 1 відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення, у званні солдат, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , такого, що відповідно до ст. 89 КК України не має судимостей;

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2025 року, близько 08:00 години, ОСОБА_5 , під час дії воєнного стану на території України, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, який проходив військову службу у військовому званні солдат, на посаді сапера 1 відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, самовільно залишив місце служби у пункті тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , розташованому поблизу військового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у місті Миколаєві Миколаївської області, та незаконно перебував поза його межами понад три доби. У подальшому використав виниклий у зв`язку із залишенням місця служби вільний час на власний розсуд, у спосіб, що не пов`язаний із виконанням обов`язків військової служби. 08.09.2025 рокуОСОБА_5 добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань та повідомив про себе, як військовослужбовця, який ухиляється від проходження військової служби.

Вказаними діями ОСОБА_5 скоїв самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Крім того, 08.12.2025 року, близько 10:00 години, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_5 , перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , де у нього виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «MITSUBISHI GALANT», зеленого кольору, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_3 , належним ОСОБА_6 , який тимчасово знаходився на території домоволодіння ОСОБА_5 після дорожньо-транспортної пригоди. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих спонукань, за допомогою автомобіля марки «Mercedes Sprinter», обладнаного лафетом, завантажив автомобіль «MITSUBISHI GALANT», реєстраційний номер НОМЕР_2 на лафет, після чого перевіз його до гаражного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшої реалізації на запчастини третім особам за грошову винагороду, про що заздалегідь домовився. Після цього ОСОБА_5 , реалізувавши вказаний транспортний засіб на запчастини третім особам, отримав грошові кошти, якими розпорядився на власний розсуд, та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 77 560 гривень 00 копійок.

Вказаними діями ОСОБА_5 скоїв незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому розкаювався, просив суворо не карати, при цьому пояснив, що вчинив вищевказані кримінальні правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті. Заперечував наявність в його діях такої кваліфікуючої ознаки ст. 289 КК України, як повторність, при цьому фактичні обставини вчинення даного злочину, як і злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, не оспорював.

Обвинуваченому ОСОБА_5 та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини кримінального провадження. Як пояснив обвинувачений в судовому засіданні він надає показання правдиво та добровільно, повністю визнаючи вину у вчиненні кримінальних правопорушень. У зв`язку з цим, після роз`яснення всім учасникам судового провадження наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою при дослідженні доказів у кримінальному провадженні, суд для з`ясування обставин вчинення кримінальних правопорушень обмежився допитом обвинуваченого, так як немає жодного сумніву в добровільності та істинності його позиції, а також усі учасники судового провадження не оспорюють обставини вчинення кримінальних правопорушень, вказаних в обвинувальному акті.

Разом з тим, застосовуючи ч. 3 ст. 349 КПК України як універсальний механізм, дозволяючий суду дослідити докази щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, судом досліджені матеріали кримінального провадження з приводу притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності з метою оцінки правильності кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 289 КК України, а саме за такою кваліфікуючою ознакою, як повторність.

Таким чином, обвинувачення, описане судом вище, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_5 :

-за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом;

-за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за змістом обвинувального акту ОСОБА_5 ставиться у провину незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України. Разом з тим, суду не надано будь-яких доказів наявності у ОСОБА_5 , на час вчинення даного злочину, судимостей за кримінальні правопорушення, які можуть утворювати з ним повторність.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» № 7 від 04.06.2010 року, передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК України вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки.

Аналогічна позиція зазначена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 591/4366/18 від 14.09.2020 року в якій наголошено, що сам факт вчинення злочину «не вперше» не утворює повторності без постановлення обвинувального вироку, окрім випадків, коли такі епізоди досліджуються одночасно в межах одного кримінального провадження.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 289 КК України, викладена в обвинувальному акті, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду даного кримінального провадження.

За відсутності кваліфікуючої ознаки ст. 289 КК України - «вчинення кримінального правопорушення повторно», суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 289 КК України - на ч. 1 ст. 289 КК України, через неправильно надану органом досудового розслідування оцінку дій обвинуваченого.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує, що він вчинив не тяжкий та тяжкий злочини, особу винного, який характеризується негативно, є особою, яка відповідно до ст. 89 КК України не має судимостей.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 5 ст. 407 КК України,покарання у виді позбавлення волі, що з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень та особи обвинуваченого в повній мірі відповідає меті покарання. При цьому, суд враховує вимоги ст. 75 КК України, відповідно до яких у разі засудження за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану, застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням не припустиме.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експертів необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави, що відповідає вимогам ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 289КК України у виді 3 років позбавлення волі та за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 10.03.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 1782 гривні 80 копійок.

Речові докази: задні пасажирські сидіння та кузов автомобіля марки «МITSUBISHI GALANT» - повернути ОСОБА_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 - залишити ОСОБА_6 .

На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Фортечний районний суд міста Кропивницького, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького ОСОБА_1