Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №127/13724/23 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13724/23

Провадження № 2/127/1638/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.07.2007 між сторонами було зареєстровано шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області «127/1199/23 від 13.03.2023 було розірвано. Від даного шлюбу у сторін народилось двоє дітей – донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час перебування у шлюбі сторонами набуто спільне майно, а саме:

- 07.11.2019 року було придбано транспортний засіб «MERCEDES-BENZ VITO» 112 CDl, 2002 року випуску, оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу знаходиться у Відповідача. Орієнтовна вартість 6000 доларів США що еквівалентно у гривнях станом на 10.05.2023 рік при курсі 1 долару США до 1 гривні 36,57 грн. становить 219 420,00 грн.

- 15.03.2021 року було придбано мінітрактор ISЕKI TF 23 SIAL 2001 року випуску, свідоцтво серія НОМЕР_1 (оригінал свідоцтва знаходиться у відповідача). Орієнтовна вартість 221 666,00 грн.

Позивач і відповідач набули право спільної сумісної власності на спірне майно.

З огляду на вищевикладене ОСОБА_3 просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна подружжя, а саме: транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ VITO» 112 CDl, 2002 року випуску та мінітрактора ISЕKI TF 23 SIAL 2001 року випуску, свідоцтво серія НОМЕР_1 в загальній сумі 216268,90 грн, виділивши вказані транспортні засоби в особисту приватну власність ОСОБА_2 , а також понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.05.2023 заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на наступне рухоме майно: -транспортний засіб «MERCEDES-BENZ VITO» 112 CDI, 2002 року випуску; -мінітрактор ISEKI TF 23 SIAL 2001 року випуску, свідоцтво серія НОМЕР_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2023 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

16.06.2023 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Федик Ю.Ю. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила що відповідач частково визнає позовні вимоги. Транспортний засіб MERCEDES-BENZ VITO» 112 CDI, 2002 року випуску дійсно є спільним майном позивачки та відповідача, придбаним у шлюбі. Вказаний транспортний засіб знаходиться у фактичному користуванні відповідача та він не заперечує щодо залишення вказаного транспортного засобу у його власності та сплати ним компенсації позивачці. Проте відповідач не погоджується із сумою оцінки транспортного засобу. Так відповідач придбав вказаний автомобіль у 2019 році за дві тисячі доларів США. Автомобіль було придбано за такою ціною, так як автомобіль перебував у стані, який потребував значного ремонту. Після придбання автомобіль експлуатувався більше трьох років. На даний час автомобіль має численні недоліки та несправності. Позивачем подано до суду в якості доказ ринкової вартості майна надано звіт відповідно до якого вартість даного автомобіля складає 249222,00 грн. З такою вартістю відповідач не погоджується, оскільки огляд оцінюваного майна особисто не проводився, інформація зі стану бралась зі слів замовника та порівнювалась з інформацією з мережі інтернет. На замовлення відповідача було проведено незалежну оцінку даного транспортного засобу. Оцінювачем було оглянуто КТЗ «MERCEDES-BENZ VITO» 112 CDI, 2002 року випуску, та за результатами оцінки ринкова вартість автомобіля становить 89331,00 грн.

Щодо стягнення грошової компенсації за мінітрактор ISEKI TF 23 SIAL 2001 року випуску – відповідач не погоджується щодо позовних вимог щодо стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки в сумі 110833,00 грн. Мінітрактор з вересня 2022 року знаходиться у фактичному володінні позивачки та перебуває за адресою АДРЕСА_1 , за якою нерухоме майно належить батькам позивачки та за якою вона фактично проживає. 02.05.2023 відповідач намагався повернути належний йому трактор та бачив, що трактор перебував на подвір`ї батьків позивачки саме за адресою АДРЕСА_1 , де наразі знаходиться трактор відповідачу невідомо.

Позивачка категорично відмовляється повертати трактор мінітрактор відповідачу. Відповідач звертався з приводу повернення належного йому майна до органів поліції, на своє звернення отримав відповідь про те, що факт розподілу майна лежить у площині цивільно-правових відносин, розгляд яких не входить до компетенції органів внутрішніх справ.

Відповідач також не погоджується із оцінкою мінітрактора у розмірі 275102,00 грн. На замовлення відповідача проведено незалежну оцінку відповідно до якої ринкова вартість Мінітрактора становить 124679,00 грн.

У випадку фактичного повернення йому трактора відповідач не буде заперечувати можливість виплати компенсації позивачці, але в межах реальної ринкової вартості майна.

У зв`язку з викладеним, відповідач визнає позовні вимоги позивачки в частині стягнення з нього грошової компенсації вартості 1/2 частини спільного майна – автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO» 112 CDI, 2002 року випуску, а саме в сумі 44665,50 грн, щодо решти позовних вимог, то відповідач їх не визнає.

16.06.2023 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Федик Ю.Ю. подала зустрічну позовну заяву. В даному зустрічному позові позовні вимоги щодо транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ VITO» 112 CDI, 2002 року випуску ОСОБА_2 не заявляє, він частково погоджується із позовними вимогами ОСОБА_5 щодо залишення автомобіля в його власності та стягнення з нього 44665,50 грн як компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля.

Щодо поділу мінітрактора ІSEKI TF 23 SIAL 2001 року випуску не погоджується з позовними вимогами щодо стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини мінітрактора в сумі 110833,00 грн. Мінітрактор знаходиться у фактичному володінні і користуванні ОСОБА_5 , яка категорично відмовляється повертати мінітрактор. ОСОБА_2 також не погоджується із оцінкою мінітрактора у розмірі 275102,00 грн. На його замовлення проведено незалежну оцінку відповідно до якої ринкова вартість Мінітрактора становить 124679,00 грн.

З огляду на вищевикладене ОСОБА_2 просить у порядку поділу майна, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя виділити ОСОБА_5 в особисту приватну власність мінітрактор ІSEKI TF 23 SIAL 2001 року випуску та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошову компенсації ринкової вартості 1/2 частини спільного майна подружжя – мінітрактора ІSEKI TF 23 SIAL 2001 року випуску в сумі 62345,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073,60 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.09.2023 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

03.11.2023 ОСОБА_2 подав заяву про збільшення зустрічних позовних вимог. Зазначив що на даний час є необхідність збільшити заявлені позовні вимоги, оскільки поділу підлягає все рухоме майно, яке придбане за період шлюбу.

Враховуючи викладене просив поділити спільно нажите майно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , виділивши на праві власності:

ОСОБА_2 :

1. Диван - вартістю 9500,00 грн.

2. Стілкомпактній та тумбур - вартістю 3000,00 грн.

3.Тумба для взуття - вартістю 1000 грн.

4. Диван - вартістю 8000 грн.

5. Шкаф купе - вартістю 7000 грн.

6. Кухня - вартістю 12000 грн.

7. Куточок м`який для кухні, кухонний стіл - вартістю 8000 грн.

8. Душова кабіна - вартістю 8000 грн.

9. Газова поверхня - вартістю 3000 грн.

10. Автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 112 CD1, 2002 рокy випуску, вартістю 89331,00 грн.

11. Мінітрактор ISEKI TF 23 SІAL 2001 року випуску, вартістю 124679,00 грн.

Всього на загальну суму 273510,00 грн.

ОСОБА_5 :

1. Телевізор «Самсунг» 43 дюйми - вартістю 18000,00 грн.

2. Телевізор «Самсунг» 24 дюйми - вартістю 7000 грн.

3. Пилосос «Самсунг» - вартістю 3000 грн.

4. Мультіварка - вартістю 900 грн.

5. Ноутбук «Леново» - вартістю 9000 грн.

6. Холодильник «Бош» - вартістю 14000 грн.

7. Мікрохвильова піч «Бош» - вартістю 2800 грн.

8. Пральна машина LG - вартістю 12000 грн.

9. Духовка вбудована « Піраміда» - вартістю 7000 грн.

10. Соковижималка Белбар - вартістю 1000 грн.

11. Міксер - вартістю 1000 грн.

12. Утюг Філіпс - вартістю 700 грн.

М`ясорубка 2020 poці -1500 грн.

Комп`ютерне крісло придбане у 2020 році - 1800 грн.

Плуг до трактора, придбаний у 2021 році - 8000,00 грн.

Baртістю 76400,00 грн.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 кошти в сумі 92905,00 грн в рахунок відшкодування вартості відхилення від ідеальної частки.

3. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, а caме: оплату державного мита, витрати по оплаті послуг адвоката за надання правничої допомоги та оплату за послуги експерта.

09.01.2024 представник ОСОБА_5 адвокат Мазур О.В. подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог. Зазначив, що у зустрічному позові по даній справі була відсутня вимога щодо поділу майна, вказаного в заяві про збільшення зустрічних позовних вимог, а тому така вимога не становила предмету позову і являється новою позовною вимогою. Оскільки позивач жодним чином не може збільшити кількісні показники неіснуючої раніше вимоги шляхом збільшення позовних вимог, тому таке збільшення є неправомірним, бо під його виглядом фактично висуваються нові вимоги позивача.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.01.2024 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

10.01.2024 в підготовчому засіданні без винесення окремого процесуального документу суд ухвалив прийняти заяву ОСОБА_2 про збільшення зустрічних позовних вимог.

29.01.2024 представник ОСОБА_5 адвокат Мазур О.В. подав відзив на зустрічну позовну заяву. З викладеним в заяві про збільшення позовних вимог не погоджується та заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог. В заяві про збільшення позовних вимог від 11.11.2023 позивач ставить вимогу про поділ майна (меблі, побутова техніка, тощо). Все спільно нажите майно залишилося в користуванні і розпорядженні ОСОБА_2 . ОСОБА_5 забрала лише свої особисті речі та речі дітей. При цьому ОСОБА_6 не надає належного доказу того, що таке майно було придбане подружжям під час шлюбу і наразі є у наявності, тобто може бути розподілене між сторонами.

У зв`язку з цим вимога про поділ майна таким чином, щоб виділити на праві власності ОСОБА_5 значну частину побутового майна, є нелогічною і необґрунтованою, а її задоволення призведе до значного ускладення і навіть унеможливлення виконання такого рішення суду через відсутність такого майна.

Слід також зауважити, що ставлячи вимогу про поділ побутового майна, ОСОБА_6 свідомо забуває про значну частину спільного майна, яке було придбане подружжям під час перебування у шлюбі та залишилось у нього у будинку, зокрема:

- газовий котел (орієнтовна вартість 4000 грн);

- твердопаливний котел (орієнтовна вартість 15000 грн);

- бензопила (орієнтовна вартість 4000 грн);

- акумуляторна пила (орієнтовна вартість 5000 грн);

- мотокоса (орієнтовна вартість 4000 грн);

- набір ключів (орієнтовна вартість 4000 грн);

- перфоратор (орієнтовна вартість 4000 грн);

- набір ключів (орієнтовна вартість 2500 грн);

- тумба-стіл (орієнтовна вартість 1800 грн);

- вхідні металеві двері (орієнтовна вартість 6500 грн);

- батареї, міжкімнатні двері та пластикові вікна;

- інші будівельні матеріали для ремонту будинку.

Таким чином, ОСОБА_6 у заяві про збільшення зустрічних позовних вимог від 01.11.2023 замовчує частину майна, яке залишилось у нього і мало б бути враховане під час поділу та визначення розміру компенсації.

Що ж до плуга до трактора, який ОСОБА_2 просить залишити за ОСОБА_7 , то слід зауважити що річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Оскільки ОСОБА_2 в заяві про збільшення зустрічних позовних вимог від 01.11.2023 просить залишити трактор за собою, то і плуг до трактора має залишитись у нього.

В зустрічній позовній заяві про поділ майна подружжя від 15.06.2023 позивач просив у порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_5 мінітрактор ISEKI TF 23 SІAL 2001 року випуску.

В заяві про збільшення зустрічних позовних вимог від 01.11.2023 ОСОБА_6 вже просить залишити вказаний мінітрактор за собою, що є логічним зважаючи на перебування трактора у його володінні.

Так, 24.10.2023 ОСОБА_6 забрав у своє володіння вищевказаний міні-трактор, начебто з метою зберігання до закінчення судового розгляду.

ОСОБА_5 не погоджується із вартістю транспортних засобів мінітрактора ISEKI TF 23 SІAL 2001 року випуску та автомобіля MERCEDES-BENZ VITO НОМЕР_2 , 2002 рокy випуску.

Враховуючи викладене в задоволенні зустрічних позовних слід відмовити.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024 призначено автотоварознавчу та товарознавчу експертизи.

23.07.2024 на адресу суду надійшов висновок експерта №1442/1443/24-21 від 18.07.2024.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2024 провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання.

28.08.2024 представник ОСОБА_3 адвокат Сташко П.М. подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна подружжя, а саме: автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO 112 CD1, 2002 рокy випуску та мінітрактора ISEKI TF 23 SІAL 2001 року випуску в загальній сумі 216268,90 грн, натомість виділивши вказані транспортні засоби в особисту приватну власність ОСОБА_2 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову ОСОБА_8 про призначення додаткової комплексної судової авто-товарознавчої та товарознавчої експертизи відмовлено.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача по первісному позову/позивача по зустрічному позову ОСОБА_8 про призначення повторної судової авто-товарознавчої експертизи відмовлено.

12.05.2025 ОСОБА_2 подав заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2025 в задоволенні заяви ОСОБА_2 про прийняття заяви про зміну предмету позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Жмудя Олександра Олексійовича заявлений ОСОБА_2 в цивільній справі №127/13724/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Заяву ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Жмудя Олександра Олексійовича передано на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.06.2025 (суддя Федчишен С.А.) в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Жмудя ОО відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача/відповідача ОСОБА_3 адвокат Сташко П.М. підтримав первісний позов у повному обсязі. В задоволенні зустрічного просив відмовити.

Представник відповідача/позивача ОСОБА_2 адвокат Чуприна О.М. підтримала вимоги зустрічного позову. В задоволенні вимог первісного позову просила відмовити.

Судом було задоволено клопотання сторін про виклик свідків. З метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи зазначені свідки були викликані до суду та допитані в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_9 - сестра ОСОБА_3 , повідомила що сторони спільно проживали 15 років. ОСОБА_2 забрав все, а ОСОБА_3 тільки особисті речі. Трактор знаходиться в відповідача. Спільно нажиті речі в село ніхто не привозив. Сільськогосподарське приладдя певний час було в селі Байраківка. Потім ОСОБА_2 їх забрав.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 – сусід матері ОСОБА_11 повідомив, що не мап`ятає яке спільне майно знаходилось в будинку. Трактор бачив в дворі.

Свідок ОСОБА_12 чоловік сестри ОСОБА_3 розповів, що спірних речей в будинку тещі не бачив. Сільськогосподарська техніка – трактор, плуг були в с. Байраківка. Під час перебування в шлюбі сторони проживали в с. Стрижавка. Чи забирала позивачка меблі та техніку не знає. Діти певний період проживали в с. Байраківка. Позивачка проживала в його квартирі. Кошти на автомобіль і трактор давала теща.

Свідок ОСОБА_13 , який є другом сторін, розповів, що сторони жили в батьків ОСОБА_14 в с. Стрижавка. ОСОБА_14 і батьки жили в одному приміщенні, але на різних поверхах. Весною 2022 року допомагав погрузити фрезу на причіп. Трактор і автомобіль після розірвання шлюбу бачив в с. Стрижавка. Техніку з хати ніхто не виносив.

Свідок ОСОБА_15 знайомий матері ОСОБА_2 повідомив, що їздив в с. Байраківка по плуг і трактор, однак вийшов зять і сказав що не віддасть. В будинку ОСОБА_2 не бував.

Свідок ОСОБА_16 подруга матері відповідача, розповіла що сторони по справі мешкали в с. Стрижавка разом з батьками ОСОБА_2 на другому поверсі, яка була облаштована меблями і технікою. В неї позичали кошти на машину. Очевидцем як ОСОБА_3 забирала ці речі не була. Про це дізналась від матері відповідача. Наразі трактор та автомобіль знаходиться в матері відповідача.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_17 , який є знайомим матері відповідача розповів, що в 2023 році зайшов до ОСОБА_18 . Бачив як приїхала машина, з якої вийшли два чоловіка і невістка. Через вікно бачив як виносили телевізор, холодильник, пральну машину, і ще якісь громіздкі речі.

Свідок ОСОБА_19 , який являється сусідом ОСОБА_2 повідомив, що 20 січня 2023 року був на городі, обрізав дерева. Бачив як заїхала машина зеленого кольору марки Мерседес. Приїхало два чи три чоловіки і невістка, через хвилин 10-15 хв почали виносити побутову техніку: холодильник, пральну машинку і телевізор. Ніхто не перешкоджав щоб забрати техніку. Бачив як автомобіль ремонтував батько відповідача.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 01.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 14 год 00 хв. 13.04.2026.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Зокрема, ч. 3 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів (частини перша-третя статті 89 ЦПК України)).

Судом встановлено, що 12.07.2007 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_20 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 15, т. 1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2023 (справа №127/1199/23) шлюб між сторонами розірвано (а.с. 16-17, т. 1).

29.12.2023 ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_21 та змінила прізвище на « ОСОБА_22 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с. 230, т. 1).

За ОСОБА_2 зареєстровано право власності на мінітрактор, реєстраційний номер НОМЕР_5 , марка ISEKI TF23SIAL, 2001 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 . Дата реєстрації 30.04.2021 (а.с. 18, т. 1).

Дана інформація підтверджується також Договором купівлі-продажу №611/21 від 15.03.2021 (а.с. 83-86, т. 1).

Вартість Трактора згідно видаткової накладної №696 від 15.03.2021 становить 122390,00 грн (а.с. 87, т. 1).

Згідно інформації від 03.05.2023, наданої РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області (№31/2/0541-М-32/оз) за громадянином ОСОБА_2 07.11.2019 зареєстрований транспортний засіб MERSEDES-BENZ VITO 112CDI, 2002 року випуску, за договором купівлі-продажу №0546/2019/1761077 укладеного в ТСЦ №0546 (а.с. 20, т. 1).

Згідно видаткової накладної №12247 від 24.11.2021 ОСОБА_2 , придбав Плуг Bomet 2-25 (ШП) (стійка 60 см), вартість якого 8400,00 грн (а.с. 183, т. 1).

До матеріалів справи додано фото вбиральні, кухні, кухонних меблів, дивану, письмового столу, побутової техніки, інформаційні етикетки про технічні характеристики товарів, фото упаковки від побутової техніки (184-191, т. 1).

11.01.2024 внесено відомості до ЄРДР за № кримінального провадження 12024025070000007 відносно ОСОБА_2 , за ч. 1 ст. 162 КК України (а.с. 219, т. 1).

Судом досліджено пояснення ОСОБА_2 від 25.10.2023, згідно яких останній пояснив, що його колишня дружина забрала побутову техніку та меблі,а у нього залишився автомобіль MERSEDES-BENZ VITO, а також за ним зареєстрований мінітрактор ISEKI. Вищевказаний мінітрактор знаходився в селі Байраківка у батьків колишньої дружини.

24.10.203 ОСОБА_2 взяв автомобіль та поїхав у с. Байраківка, щоб забрати свій трактор до себе до кінця вирішення судової справи (а.с. 220, т. 1).

Розпискою від 25.10.2023 ОСОБА_2 підтвердив, що взяв на зберігання мінітрактор ISEKI 223 синього кольору, який зареєстрований на нього, та зобов`язується зберігати його до кінця судових засідань по розподілу майна (а.с. 221, т. 1).

Так, положеннями ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Таким чином, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 210/2492/19.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (стаття 71 СК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Суть поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. Під час здійснення поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а у разі недосягнення згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 23 січня 2024року у справі № 523/14489/15-ц).

Отже, рівність часток подружжя під час поділу майна обумовлена обсягом спільного майна та його вартістю.

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18 зазначено, що судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

В первісному позові позивач просила в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля спільного майна подружжя, а саме: автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO» 112 CDl, 2002 року випуску та мінітрактора ISЕKI TF 23 SIAL 2001 року випуску, свідоцтво серія НОМЕР_1 в загальній сумі 216268,90 грн, виділивши вказані транспортні засоби в особисту приватну власність ОСОБА_2 .

Як встановлено судом, дане майно є спільною власністю подружжя, придбане під час шлюбу. При цьому, якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Так, відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Оскільки автомобіль є неподільною річчю в розумінні частини другої статті 183 ЦК України й відповідно не може бути поділений без втрати його цільового призначення, автомобілем фактично користується відповідач, позивач має право одержати від відповідача грошову компенсацію вартості його частки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 зазначила, що вимоги про визнання за відповідачем права власності на автомобіль і стягнення на користь позивачки відповідної грошової компенсації треба розглядати як вимогу про поділ цієї неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього компенсації замість частки позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобіль. Унаслідок виділення останнього у власність відповідачеві і такого стягнення право спільної сумісної власності на автомобіль припиняється.

Таким чином, оскільки спірне майно набуте під час шлюбу сторін та є їхньою спільною сумісною власністю, то позивач має право на отримання компенсації 1/2 вартості такого майна, й відповідно предметом доказування в даній справі є вартість автомобіля.

Так, на підтвердження вартості спірних автомобілів було призначено комплексну судову транспортну товарознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено ОСОБА_23 – старшому судовому експерту Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку експерта ринкова вартість досліджуваного автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO» 112 CDl, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , на час проведення експертизи, з врахуванням технічного стану, складає 145316,30 грн. Ринкова вартість досліджуваного мінітрактора ISЕKI TF 23 SIAL 2001 року випуску, свідоцтво серія НОМЕР_1 на час проведення експертизи, з врахуванням технічного стану, складає 286918,49 грн.

Сторона відповідача за первісним позовом не погоджується з висновком експерта, посилаючись на те що ринкова вартість досліджуваного автомобіля була розрахована без врахування фактичного технічного стану автомобіля та показників одонометра, що на їх думку, могло вплинути на визначення відсотка зменшення ринкової вартості автомобіля. Крім того, відповідач зазначає, що під час дослідження мінітрактора ISEKI TF 23 SIAL 2001 року випуску експертом не враховано та не відображено у висновку такі характеристики, як потужність двигуна, комплектність та укомплектованість, факт проведення відновлювального ремонту, технічний стан двигуна та інших складових.

Однак, суд вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків експерта.

Так, зі змісту експертного висновку вбачається, що при визначенні ринкової вартості транспортного засобу експертом застосовано відповідну методику, яка передбачає врахування загального технічного стану об`єкта дослідження, його комплектності, наявних пошкоджень, умов експлуатації та інших істотних факторів, що впливають на формування ринкової вартості.

Крім того, під час судового розгляду було допитано експерта ОСОБА_23 , який надав вичерпні та послідовні пояснення щодо застосованої методики визначення ринкової вартості транспортних засобів, а також підтвердив, що всі необхідні показники та характеристики були враховані при проведенні дослідження.

Фактично доводи сторони відповідача зводяться до незгоди з визначеною експертом вартістю транспортних засобів, що саме по собі не є підставою для визнання висновку експерта неналежним або недопустимим доказом.

Крім того, в своїх запереченнях представник ОСОБА_2 адвокат Чуприна О.М. посилалась на те що висновок експерта не є належним доказом, зазначаючи про закінчення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта ОСОБА_23 .

Щодо чинності свідоцтва ОСОБА_23 , варто зауважити, що в п. 9 даного висновку зазначається, що виконання експертизи доручено експертам, зокрема: ОСОБА_23 - старшому судовому експерту, судовому експерту другого кваліфікаційного класу, який має вищу освіту другого рівня зі ступенем магістра, стаж експертної роботи з 1998 року та кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 12.21 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» (свідоцтво від 28.03.2014, №340-14, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 03.05.2024), дійсне протягом строку дії воєнного стану в Україні та трьох місяців із дня припинення воєнного стану в Україні відповідно до вимог п.п.4 та 5 наказу МУЮ від 14.03.2022 №1138/5, зареєстрованого МУЮ 16.03.2022 за №332/37662.

Пунктом 4 наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2022 «1138/5 «Про деякі питання забезпечення судової-експертної діяльності в умовах воєнного стану» (в редакції на дату проведення експертизи) зазначено: «4. Продовжити строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які до введення воєнного стану в Україні подали заяви та документи для проходження атестації в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії при Міністерстві юстиції України з метою продовження строку дії свідоцтв, а також свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану».

При цьому зазначена норма не містить жодних винятків чи обмежень щодо її застосування залежно від місця роботи експерта (державна чи недержавна установа), а отже поширюється на всіх судових експертів без винятку.

Таким чином, на момент проведення експертизи свідоцтво Добровольського В.О. вважалося чинним у силу прямої дії вищезазначеного нормативного акта, а тому твердження представника відповідача про відсутність у експерта належної кваліфікації є необґрунтованими.

Більше того, формальні зауваження щодо строку дії свідоцтва експерта не є підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом, якщо такий висновок складений уповноваженою особою, відповідає вимогам процесуального закону, є обґрунтованим, повним та не спростований іншими належними і допустимими доказами.

З огляду на викладене, суд вважає висновок експерта повним, логічним, послідовним, таким, що ґрунтується на спеціальних знаннях та відповідає вимогам процесуального закону, а тому бере його до уваги як належний і допустимий доказ у справі.

Вирішуючи спір про поділ спільного майна подружжя, суд виходить із його оціночної вартості, визначеної станом на момент розгляду справи, що забезпечує справедливий баланс майнових інтересів сторін.

При цьому суд враховує фактичний порядок користування транспортними засобами, які на даний час перебувають у володінні та користуванні ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, а отже підлягає врахуванню при визначенні способу поділу майна.

Судом встановлено, що загальна вартість транспортних засобів, набутих сторонами під час шлюбу, становить 432 537,79 грн. Відповідно, вартість ідеальної частки кожного з подружжя у спільному майні становить 216 268,90 грн.

З огляду на неможливість або недоцільність поділу спірного майна в натурі без втрати його цільового призначення, а також враховуючи фактичне користування транспортними засобами відповідачем, суд дійшов висновку про доцільність передачі спірних транспортних засобів у особисту приватну власність ОСОБА_2 із одночасним стягненням на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості її частки у спільному майні.

У зв`язку з поділом майна за кожною із сторін підлягає визнанню право особистої приватної власності на визначене майно, а право спільної сумісної власності сторін на нього припиняється відповідно до частини третьої статті 372 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності припиняється.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а з ОСОБА_2 на її користь підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частки спільного майна у розмірі 216 268,90 грн, із передачею спірних транспортних засобів у особисту приватну власність відповідача.

Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

В своїх поясненнях представник ОСОБА_2 адвокат Чуприна О.М. посилається на заяву про зміну предмету позову від 12.05.2025, однак ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2025 в її прийнятті було відмовлено.

Відтак, предметом розгляду зустрічних позовних вимог є заява ОСОБА_2 від 03.11.2023 про збільшення позовних вимог, яка і була прийнята судом 10.01.2024 (протокольно, без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання).

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просив поділити спільно нажите майно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , виділивши на праві власності: ОСОБА_2 : 1. Диван - вартістю 9500,00 грн. 2. Стілкомпактній та тумбур - вартістю 3000,00 грн. 3.Тумба для взуття - вартістю 1000 грн. 4. Диван - вартістю 8000 грн. 5. Шкаф купе - вартістю 7000 грн. 6. Кухня - вартістю 12000 грн. 7. Куточок м`який для кухні, кухонний стіл - вартістю 8000 грн. 8. Душова кабіна - вартістю 8000 грн. 9. Газова поверхня - вартістю 3000 грн. 10. Автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 112 CD1, 2002 рокy випуску, вартістю 89331,00 грн. 11. Мінітрактор ISEKI TF 23 SІAL 2001 року випуску, вартістю 124679,00 грн. Всього на загальну суму 273510,00 грн.

ОСОБА_5 : 1. Телевізор «Самсунг» 43 дюйми - вартістю 18000,00 грн. 2. Телевізор «Самсунг» 24 дюйми - вартістю 7000 грн. 3. Пилосос «Самсунг» - вартістю 3000 грн. 4. Мультіварка — вартістю 900 грн. 5. Ноутбук. «Леново» - вартістю 9000 грн. 6. Холодильник «Бош» - вартістю 14000 грн. 7. Мікрохвильова піч «Бош» - вартістю 2800 грн. 8. Пральна машина LG - вартістю 12000 грн. 9. Духовка вбудована « Піраміда» - вартістю 7000 грн. 10. Соковижималка Белбар - вартістю 1000 грн. 11. Міксер - вартістю 1000 грн. 12. Утюг Філіпс - вартістю 700 грн. М`ясорубка 2020 poці -1500 грн. Комп`ютерне крісло придбане у 2020 році - 1800 грн. Плуг до трактора, придбаний у 2021 році - 8000,00 грн. Baртістю 76400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 кошти в сумі 92905,00 грн в рахунок відшкодування вартості відхилення від ідеальної частки.

Пред`являючи зустрічний позов, ОСОБА_2 зазначив, що частина побутової техніки, придбаної під час шлюбу, була вивезена позивачкою та перебуває у її користуванні.

Разом з тим, судом не здобуто належних і допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Суд також не може покласти в основу рішення показання свідків, оскільки їхні свідчення є непослідовними, внутрішньо суперечливими, не узгоджуються між собою та не підтверджуються іншими доказами у справі. Окрім того, такі показання мають загальний характер, ґрунтуються переважно на припущеннях та не містять конкретних відомостей щодо переліку, кількості, вартості та фактичного місцезнаходження спірного майна.

Відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю сторону. Однак ОСОБА_2 належними та допустимими доказами свої доводи не підтвердив.

Як вбачається з висновку експерта, за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 18.07.2024 № 1442/1443/24-21 вартість майна зазначеного в ухвалі, визначалася з врахуванням товарознавчих показників зазначених у матеріалах судової справи. Відповідно до загальноприйнятих методик нараховується знижка на знос за час експлуатації та наявності дефектів виробу.

У судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_24 , яка надала вичерпні пояснення щодо порядку проведення товарознавчої експертизи, застосованих підходів до оцінки майна, а також обґрунтувала причини, з яких неможливо встановити вартість окремих об`єктів дослідження (зокрема, через відсутність ідентифікуючих ознак, документів або неможливість визначення їх технічного стану).

Тому загальна вартість досліджуваного майна, що було ідентифіковано на час проведення експертизи складає 75222,90 грн.

Суд критично відноситься до наданих відповідачем доказів придбання вказаного майна.

Так, у порушення вимог процесуального закону, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували, що спірне майно було набуте сторонами під час шлюбу та за їх спільні кошти. Надані відповідачем матеріали, зокрема фотографії приміщень, меблів, побутової техніки, інформаційні етикетки з технічними характеристиками товарів, фотографії упаковок від побутової техніки не містять відомостей про особу покупця, дату придбання, вартість товарів, а також не дають можливості ідентифікувати такі об`єкти як такі, що були придбані саме сторонами у період шлюбу.

Отже, за відсутності належних і допустимих доказів, доводи відповідача про належність зазначеного майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є недоведеними, та не можуть бути враховані судом при ухваленні рішення.

В зустрічному позові ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 112 CD1, 2002 рокy випуску та Мінітрактор ISEKI TF 23 SІAL 2001 року випуску, та відшкодувати ОСОБА_1 вартість 1/2 частки даних транспортних засобів. Дана обставина підтверджує той факт, що ОСОБА_2 погоджується з залишенням в його власності цих транспортних засобів та стягнення з нього грошової компенсації.

Разом з тим, заявлена ОСОБА_2 позовна вимога за зустрічним позовом не підлягає задоволенню з огляду на недотримання вимог процесуального та матеріального права, а також невиконання передбачених законом умов її реалізації.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 71 Сімейного кодексу України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у спільному майні можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як уже зазначалося, у випадку пред`явлення позовних вимог про поділ майна шляхом визнання права власності за відповідачем із одночасним стягненням з нього грошової компенсації на користь позивача, обов`язок внесення коштів на депозитний рахунок суду відсутній.

Натомість у разі, коли позивач просить визнати право власності на спірне майно за собою (як це має місце у даній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 ), та фактично порушує питання про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні, застосуванню підлягають положення частини п`ятої статті 71 СК України у системному зв`язку з частиною другою статті 365 Цивільного кодексу України, які передбачають обов`язковість попереднього внесення грошової компенсації на депозитний рахунок суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, в якій зазначено, що вимога про попереднє внесення коштів на депозитний рахунок суду застосовується у випадках, коли позивач заявляє вимогу про припинення права іншої особи на частку у спільній власності, оскільки такі кошти є гарантією отримання цією особою відповідної грошової компенсації.

Таким чином, заявляючи вимоги про визнання права власності на транспортні засоби за собою, ОСОБА_2 був зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, що відповідає вартості частки іншого з подружжя, тобто половині вартості спірного майна. Проте доказів внесення таких коштів суду не надано.

Більше того, як вбачається із заяви про збільшення зустрічних позовних вимог від 01.11.2023, ОСОБА_2 не лише не виконав зазначений обов`язок, але й не навів жодних доводів чи доказів, які б свідчили про намір або можливість внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За таких обставин, заявлені зустрічні позовні вимоги в частині визнання права власності на спірне майно за ОСОБА_2 не відповідають вимогам закону та не можуть бути задоволені.

Розглянувши вимогу ОСОБА_2 про залишення плуга до трактора у користуванні ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 186 ЦК України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним господарським призначенням, є її приналежністю. За загальним правилом, приналежність слідує за правовою долею головної речі.

Водночас, згідно зі ст. 187 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Судом встановлено, що мінітрактор та плуг як навісне обладнання становлять єдиний господарський комплекс. Плуг за своїми технічними характеристиками призначений виключно для роботи у зчепленні з трактором, що визначає його статус як приналежності до головної речі.

З огляду на те, що право власності на мінітрактор закріплюється за ОСОБА_2 , плуг має слідувати правовій долі основної речі.

Залишення плуга в користуванні ОСОБА_1 за відсутності у неї права власності на мінітрактор є юридично нелогічним та необґрунтованим, оскільки приналежність не може використовуватися за призначенням окремо від головної речі.

За таких обставин, позовні вимоги в частині встановлення іншого порядку користування задоволенню не підлягають.

Суд також звертає увагу, що в межах даного спору ОСОБА_1 не заявляла вимог про стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації за належну їй частку у вартості плуга в разі його передачі останньому.

З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог. Оскільки право власності на мінітрактор закріплюється за ОСОБА_2 , плуг як приналежність має бути переданий йому в натурі разом із основною річчю.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з в ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

ОСОБА_1 при поданні позову сплатила судовий збір за подання позову розмірі 2621,62 грн та 536,80 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

При цьому, згідно з висновком експертизи, дійсна вартість транспортних засобів виявилася меншою, ніж та, з якої ОСОБА_1 було розраховано суму збору при поданні позову. Різниця між фактично сплаченим збором та збором, що підлягав сплаті виходячи з вартості майна, становить 458,94 грн. Вказана сума, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», є надміру сплаченою та підлягає поверненню ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

Таким чином, сума судового збору за первісним позовом, що підлягає розподілу між сторонами, становить 2699,48 грн та підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України , ст.ст. 4, 10-13, 43, 44, 76-81, 83, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна подружжя, а саме: автомобіля марки MERCEDES-BENZ VITO 112 CDІ, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , та мінітрактора ISЕKI TF 23 SIAL 2001 року випуску, свідоцтво серія НОМЕР_1 , в загальній сумі 216268,90 грн, виділивши вказані транспортні засоби в особисту приватну власність ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2699,48 грн.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 458,94 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач/відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2

Повний текст рішення складено 13.04.2026.

Суддя О.О. Жмудь