Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №388/1997/25 — Долинський районний суд Кіровоградської області

справа № 388/1997/25

провадження № 2/388/308/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 рокуДолинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого – судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Івочки Л.П.,

представника Проценко О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до відповідача та просить визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 6,57 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Щорса» в межах території Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Позов мотивує тим, що на підставі наказу № 4 від 18 березня 1986 року був прийнятий в члени Колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Щорса» Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (далі – КСП «ім. Щорса»).

Рішенням Богданівської сільської Ради народних депутатів від 22 червня 1995 року № 47, КСП «ім. Щорса» передано в колективну власність землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та 22 листопада 1995 року видано державний акт на право колективної власності на землю. На час видачі цього державного акта на право колективної власності на землю позивач був членом КСП «ім. Щорса», а 3 серпня 1996 року був виключений з членів цього КСП «ім. Щорса».

Йому не повідомляли, що виготовляються документи на розпаювання земель та не роз`яснювали його права. У подальшому позивач прочитав багато матеріалів, нормативних актів та на підставі даних своєї трудової книжки дійшов до висновку про наявність у нього права на земельну частку (пай).

Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області не надіслала до суду відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити. Позивач суду пояснив, що на момент видачі сертифікатів не працював у КСП «ім. Щорса», не знав чи є у списках осіб, які мають право на земельну частку (пай). Під час звільнення з КСП «ім. Щорса» йому повідомляли, що він не має права на земельну частку (пай), оскільки виключений з членів КСП «ім. Щорса». У 2024 році ОСОБА_3 порадила йому звернутися до суду. Також консультувався в юристів з приводу отримання права на земельну частку (пай), які йому пояснювали про неможливість отримання тепер такого права.

Представник відповідача Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, однак надіслав до суду заяву в якій зазначає, що позов не визнає, просить застосувати до цих правовідносин позовну давність та відмовити в позові.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову в позові з таких підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Судом установлено, що 18 березня 1986 року ОСОБА_1 було прийнято в члени КСП «ім. Щорса», про що свідчить запис у його трудовій книжці колгоспника, заповненій 5 січня 1982 року.

Протоколом зборів уповноважених членів КСП «ім. Щорса» від 3 серпня 1996 року затверджено рішення відділкових про виключення з членів КСП тих працівників, які ухиляються від трудової участі у виробничій діяльності колективів, не виконують умов колективного договору, а також тих, які систематично зловживають спиртними напоями в робочий час, зокрема, виключено ОСОБА_1 .

З матеріалів справи слідує, що згідно з рішенням Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 22 червня 1995 року № 47, КСП «ім. Щорса» було видано державний акт на право колективної власності на землю, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 22 листопада 1995 року за № 11.

Отже, на момент видачі КСП «ім. Щорса» державного акта на право колективної власності на землю, тобто станом на 22 листопада 1995 року, ОСОБА_1 залишався його членом, оскільки був виключений з членів тільки 3 серпня 1996 року.

Початком видачі сертифікатів на земельну частку (пай) членам КСП «ім. Щорса» було 27 лютого 1997 року.

Згідно з додатком 1 Списку членів КСП «ім. Щорса», ОСОБА_1 у ньому відсутній.

За записами Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області щодо КСП «ім. Щорса», ОСОБА_1 не значиться.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 5 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 8 серпня 1995 року (далі - Указ Президента № 720/95) паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У п. 2 Указу Президента № 720/95 зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною 9 ст. 5 ЗК України від 22 червня 1993 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України (у редакції Кодексу від 22 червня 1993 року) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У ч. 2 ст. 23 ЗК України (у редакції Кодексу від 22 червня 1993 року) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Таким чином, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку – додатка до державного акта на право колективної власності на землю чи виключено з нього, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У цій справі суд установив, що ОСОБА_1 на момент одержання КСП «ім. Щорса» державного акта на право колективної власності на землю, тобто станом на 22 листопада 1995 року був його членом, тому мав право на внесення до списку осіб на розпаювання землі, однак не був включений до такого списку.

Тобто по суті є обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР (в редакції 1963 року).

Згідно зі ст. 71 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 75 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Статтею 76 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно зі ст. 80 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме – обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює у неї цю можливість знати про посягання на права.

Право на позов у ОСОБА_1 виникло з 23 листопада 1995 року – після видачі КСП «ім. Щорса» державного акта на право колективної власності на землю.

З цим позовом до суду ОСОБА_1 звернувся у вересні 2025 року, тобто зі спливом майже 30 років та з пропуском встановленого законодавством строку звернення до суду з цим позовом. Позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися в момент, коли почалося розпаювання земель КСП «ім. Щорса», однак у передбачений законом строк він не звернувся до суду з такими вимогами.

Звернувшись до суду з цим позовом у 2025 році, ОСОБА_1 не навів обґрунтованих переконань для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду.

Отже, оскільки суд установив, що позивач звернувся до суду з цим позовом з пропуском позовної давності й поважних причин її пропуску не навів, відповідно в позові має бути відмовлено саме з підстав пропуску позовної давності.

Цей висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 квітня 2023 року у справі № 188/1842/21, від 31 липня 2024 року у справі № 154/3572/21, від 7 листопада 20205 року у справі № 597/856/20.

Практика у подібних правовідносинах є сталою, що підтверджується також постановами Верховного Суду, зокрема, від 21 жовтня 2020 року в справі № 401/971/19, від 3 лютого 2021 року в справі № 403/402/19, від 21 липня 2021 року в справі № 933/670/20, від 27 липня 2021 року в справі № 686/6892/20.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість цього позову та відмову в його задоволенні.

Відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 8 серпня 1995 року, ст. 2 Закону України від 5 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст. 5 ЗК України від 22 червня 1993 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 5, 22, 23 ЗК (у редакції Кодексу від 22 червня 1993 року), ст. ст. 71, 75, 76, 80 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), ст. ст. 15, 16, п. 6 «Прикінцевих та перехідних» положень ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай).

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Соборності України, 28, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28500).

Повний текст рішення складений 13 квітня 2026 року.

Суддя Д.М. Баранський