Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №148/817/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/817/26

Провадження №2-о/148/59/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 квітня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Яремчуком Артуром Вікторовичем, заінтересована особа: Тульчинський відділ ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявниці від імені та в інтересах заявниці ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті, мотивуючи свої вимоги тим, що заявниця є дочкою ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 31.03.1983.

Мати заявниці ОСОБА_2 зареєстрована та проживала на тимчасово окупованій території, однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суходільськ м. Краснодон Луганської області, вона померла. Свідоцтво про смерть було видано органом, що не входить до системи органів державної реєстрації актів цивільного стану України, а саме - Луганською Народною Республікою м. Суходільськ, м. Краснодон, 21.04.2021 серії НОМЕР_2 .

Заявниця звернулась до Тульчинського відділу ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - про проведення державної реєстрації смерті, проте отримала відмову у проведенні державної реєстрації смерті від 07.02.2026 № 68-22.17-35, у зв`язку із тим, шо документи представлені для реєстрації смерті, свідчать, що для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 пред`явлено документи, які не є підставою для державної реєстрації смерті і не відповідають зазначеним умовам передбаченим частиною першою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» та запропоновано звернутись до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно для державної реєстрації смерті на території України, та одержання свідоцтва про смерть державного зразка, оскільки це дозволить заявниці подальше оформлення її спадкових прав.

В зв`язку з вказаними обставинами, представник заявниці просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суходільськ, Сорокинської територіальної громади, Довжанського району, Луганської області (колишній Краснодонський район Луганської області).

В судове засідання заявниця та її представник не з`явились, від представника надійшла заява про проведення судового засідання без їх участі, заяву підтримують в повному обсязі.

Заінтересована особа представник Тульчинський відділ ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, відомостей про причини неявку суду не надав.

Відповідно до ст. 223, 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 31.03.1983 Суходільською міською радою м. Краснодонськ, Ворошиловградської області, заявниця ОСОБА_3 є дочкою померлої ОСОБА_2 (а.с. зв.б. 16).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 11.12.2025, відповідно до якого ОСОБА_3 змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с. 11), а також копією свідоцтва про шлюб від 25.09.2009 серія НОМЕР_3 (а.с. зв.б. 9), згідно якого вбачається, що заявниця 25.09.2009 при реєстрації шлюбу змінила своє прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 21.04.2021 Відділом запису актів цивільного стану Краснодонського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в Луганській Народній Республіці (видано на російській мові) (а.с. 20).

Відповідно до листа Тульчинського відділу ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 68-22.17-35 від 07.02.2026, ОСОБА_1 відмовили у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки заявницею для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 не пред`явлено документи, які видані на території, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження (а.с. зв.б. 23).

Згідно з п. 8 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнові права фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого, їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Указом Президента України з 24.02.2022, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Згідно з положеннями абзацу 3 статті 2 ЗУ "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Для кращого функціонування та взаємодії спеціалізованих структур щодо встановлення факту смерті людини, під час воєнного стану Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я України та Офісом Генерального прокурора 09.03.2022 прийнято наказ № 177/450/46, яким затверджено Порядок взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України.

Доказами, які можуть засвідчити факт смерті особи, можуть бути зокрема: покази свідків; письмові докази: акт про настання смерті; копія лікарського свідоцтва по смерть; повідомлення з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; наказ командира військової частини про виключення особи із особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю; скріншоти особистого листування, дані отримані з відкритих джерел чи соціальних мереж.

Під час режиму воєнного стану державна реєстрація смерті проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника, незалежно від місця смерті чи проживання померлої особи. Відділи державної реєстрації актів цивільного стану працюють у штатному режимі, крім міст/районів, де такої можливості немає у зв`язку з веденням активних бойових дій.

Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 13, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, де в переліку ІІ розділу «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» зазначена вся територія Довжанського району, Сорокинської територіальної громади, та м. Суходільськ з 24.02.2022 є тимчасово окупованою територією України.

Згідно Постанови ВРУ № 1351-VIII від 12.05.2016 «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей», м. Краснодон Луганської області перейменоване на м. Сорокине, у подальшому Довжанського району.

Враховуючи вищевикладене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла в м. Суходільськ, Сорокинської територіальної громади, Довжанського району, Луганської області (колишній Краснодонський район Луганської області), яка є тимчасово окупованою територією України.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, суд вважає, що заяву слід задовольнити в повному обсязі, встановивши факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суходільськ, Сорокинської територіальної громади, Довжанського району, Луганської області (колишній Краснодонський район Луганської області), за встановлених вище обставин, та допустити рішення суду до негайного виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Згідно до п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільняються від сплати судового збору: заявники - у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв`язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

На підставі викладеного, керуючись п. 13, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. 5, 9 Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014, ст. 4, 13, 19, 76-81, 263-265, 294, 315, 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суходільськ, Сорокинської територіальної громади, Довжанського району, Луганської області (колишній Краснодонський район Луганської області).

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: