Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №132/231/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/231/26

Провадження № 2/132/592/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"31" березня 2026 р. місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді – СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання – РИБАК І.Ю., за участі: позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, цивільну справу № 132/231/26 за позовом ОСОБА_2 до Глинського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області, Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2 із вказаним позовом, якому просить визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю. В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що на протязі тривалого часу, а саме більше ніж 20 років добросовісно володіє домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться поряд із домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить йому. Зазначене спірне нерухоме майно відповідно до інформації Глинського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області рахується за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки зазначений житловий будинок потребує капітального ремонту та значних фінансових затрат, він вимушений звернутися до суду із даним позовом, оскільки вважає, що відкрито, добросовісно та безперервно володіє ним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2026 року, визначено склад суду з розгляду цивільного позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 28.01.2026 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 03.03.2026 року, закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку, до суду не з`явились, чим розпорядились своїм процесуальним правом.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному процесуальним законом у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступних висновків.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 17.08.1987 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить витяг з реєстру територіальної громади № 2025/016483160, виданий 07.11.2025 року Калинівською міською радою Вінницької області.

Даний житловий будинок АДРЕСА_2 , згідно рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14.04.2009 року у справі № 2-531/09р. за позовом ОСОБА_2 до Глинської сільської ради Вінницької області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, що набрало законної сили, позивач ОСОБА_2 успадкував після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області.

В цьому ж населеному пункті, а саме в АДРЕСА_1 , розташований інший житловий будинок під номером АДРЕСА_3 , якій згідно даних погосподарських книг Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області, рахується за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області, що підтверджується довідкою Глинського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області від 15.01.2026 року № 10-02-12/13, та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 02.05.2025 року Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

З копії свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 09.02.2009 року виконкомом Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області на підставі рішення виконавчого комітету № 10 від 29.01.2009 року, також встановлено, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , на праві приватної власності належить ОСОБА_3 .

Як свідчить текст розписки від 24.03.2009 року, копію якої в судовому засіданні надав позивач ОСОБА_2 , ОСОБА_6 отримала грошові кошти в сумі 24200грн.00коп. за житловий будинок і земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , який належить їй на підставі заповіту № 64, в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив суду, що покупцем зазначеного житлового будинку та земельної ділянки, є саме він.

Відповідно до акту про встановлення факту № 10-02-12/466, складеного 30.12.2025 року Глинським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 починаючи орієнтовно з 2009 року доглядає за житловим будинком АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту, виготовленого 19.12.2025 року ФОП ОСОБА_9 , будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , має загальну площу 54,0кв.м., житлову площу 21,9кв.м, та складається з: житлового будинку з ганком, 1965 року спорудження – літ.А; сараю, 2013 року спорудження – літ.Г; погребу, 2013 року спорудження – літ.п/Г; гаражу, 2014 року спорудження – літ.Г1; воріт – літ.№3; огорожі – літ.№4; 1/2 криниці – літ.№5.

За звітом про оцінку майна, складеним 29.12.2025 року ТОВ «Техбудвін», ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 54,0кв.м., житловою площею 21.9кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 131664грн.00коп. без ПДВ.

23.01.2026 року ОСОБА_2 звернувся із даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те. що він добросовісно заволодів вищезазначеним нерухомим майном, та більше 20 років відкрито та безперервно ним володіє. Право володіння та користування цим спірним нерухомим майном ніким не оспорюється, а відтак заявляє про давність володіння майном і вважає, що у нього є всі законні підстави бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦКУкраїни, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на спірний будинок за набувальною давністю, оскільки позивач в контексті положень статті 344 ЦПК України не є добросовісним набувачем, а самі по собі відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності за набувальною давністю.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 286/1652/18, від 21 січня 2021 року у справі № 140/1774/18, від 18 березня 2021 року у справі № 389/2946/16-ц, від 20 грудня 2021 року у справі № 294/380/20.

Доводи позивача про те, що він з 2009 року добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним майном, а тому є всі підстави для визнання за ним права власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю, безпідставні, оскільки сам по собі факт користування позивачем будинком не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.

Визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Посилання на те, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, не береться до уваги, оскільки за змістом частини четвертої статті 206 ЦПК України визнання відповідачем позову є підставою для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог лише за наявності для того законних підстав, зокрема якщо таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Однак, в даному випадку відсутні законні підстави для задоволення позову.

За приписами частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Глинського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області, Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя