Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №183/12745/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/12745/25

№ 2/183/4192/26

13 квітня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.12.1995 він є власником 1/3 частини квартири, розташованої за вищезазначеною адресою. Також, позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.08.2005 набув права власності на 1/6 частину цієї ж квартири у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , тобто частка позивача у праві власності на квартиру становить 1/2 частину. Власником решти 1/2 частини квартири був ОСОБА_4 , який на підставі договору від 04.08.2007 відчужив свою частку на користь ОСОБА_5 . Право власності на вказану квартиру було зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ, відповідно до законодавства, що діяло на той час. Внаслідок бойових дій належна позивачу квартира була пошкоджена та наразі він має намір отримати компенсацію за пошкодження житла. З метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач звернувся до державного реєстратора, проте у здійсненні реєстрації права було відмовлено у зв`язку з відсутністю зареєстрованого права власності на квартиру та неможливістю отримати інформацію у БТІ з тимчасово окупованої території. Тому, позивач змушений звернутися до суду та просить задовольнити його позов.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача – Сіверськодонецької міської військової адміністрації у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток та усіх процесуальних документів в особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідно до ч.5 ст.14 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідачка ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 грудня 1995 року квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам її сім`ї: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

У свідоцтві про право власності наявна відмітка про реєстрацію права власності у Сєвєродонецькому БТІ за №389 26 лютого 1996 року.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 серпня 2005 року, ОСОБА_1 успадкував 1/6 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21 липня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір про виділення часток квартири, що є у спільною сумісною власністю, у якому сторони домовилися про поділ 2/3 часток квартири, розташованої за вищезазначеною адресою і погодили, що їхні частки у праві спільної власності на цю частину квартири рівні по 1/3 частині кожному.

Таким чином, позивач набув право власності на 1/3 частину квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.12.1995 та договору про виділення часток від 21.07.2007, а також на 1/6 частину квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.08.2006, тобто частка позивача у праві власності на квартиру складає 1/2 частину.

Другий співвласник квартири – ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2007 року відчужив належну йому 1/2 частину квартири на користь ОСОБА_5 .

Свідоцтво про право власності на житло, свідоцтво про право на спадщину за законом, договір про виділення часток квартири наявні у позивача, який на виконання ухвали суду від 25.12.2025 надав суду їх нотаріально посвідчені копії.

Право власності позивача також підтверджується копіями Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15253989 від 17.07.2007 та №15368588 від 26.07.2007, реєстраційний номер об`єкта 11147012, у яких наявні посилання на документи про право власності, також підтверджується, що позивач є власником 1/2 частини вищевказаної квартири – 1/3 частини на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.12.1995 та договору про виділення часток від 21.07.2007, а також на 1/6 частину квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.08.2006.

Копією паспорта громадянина України позивача підтверджується, що його місце проживання зареєстроване у вищевказаній квартирі; на даний час позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою ВПО.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №81569998 від 28.10.2025 позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з тим, що відсутня інформація щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Сектором приватизації житла від 06 грудня 1995 року. Право власності зареєстровано за іншою особою.

Судом перевірено реєстрацію права власності на спірну квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та установлено, що право власності позивача на 1/6 частину квартири, яке він набув на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.08.2005 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, у позивача наявні перешкоди у реєстрації права власності на 1/3 частину квартири, яку він набув на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.12.1995.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки м.Сіверськодонецьк Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Позивачем право власності набуте у 1995 році на підставі свідоцтва про право власності на житло. Надані Свідоцтво, Договір про поділ нерухомого майна, видані та зареєстровані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено його право власності на 1/3 частину спірної квартири, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м.Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині, що стосується 1/3 частки, право власності на яке не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Натомість право на 1/6 частину квартири, яке позивач набув на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.08.2005 зареєстровано у встановленому законом порядку, відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ніким не оспорюються, отже у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири загальною площею 59,5 кв.м., житловою площею 39,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке набуто на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 06 грудня 1995 року Сектором приватизації житла м.Сєвєродонецька Луганської області.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання згідно з довідкою ВПО: АДРЕСА_2 ;

відповідач – Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, 32;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено і підписано 13 квітня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.