Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №369/7752/19 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року

м. Київ

справа № 369/7752/19

провадження № 61-12292св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, житлово-будівельний кооператив «Південний»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, житлово-будівельного кооперативу «Південний» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (назву змінено на виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, далі - виконком Вишневої міськради, виконком),

житлово-будівельного кооперативу «Південний» (далі - ЖБК «Південний», кооператив), у якому просила суд:

- поновити пропущений строк позовної давності;

- стягнути з виконкому Вишневої міськради та ЖБК «Південний» солідарно на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі ринкової вартості двокімнатної квартири у м. Вишневому - 1 218 000 грн;

- стягнути з виконкому Вишневої міськради завдану їй моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позову вказувала, що вона разом із членами своєї сім`ї

з 1985 року перебувала на квартирному обліку при виконкомі Вишневої міськради та з 1992 року - на кооперативному обліку як член ЖБК «Південний».

Зазначала, що впродовж періоду з 1992 року по 1994 рік ЖБК «Південний», без участі виконкому, збудував житловий багатоквартирний будинок у АДРЕСА_1

Вона сплачувала членський та пайові внески, а також здійснювала інші види платежів, необхідні, зокрема, на покриття витрат на робочу документацію та погашення позики, отриманої ЖБК «Південний» на підставі кредитного договору, укладеного 20 жовтня 1992 року з акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк».

У позові зазначала про протиправну поведінку голів кооперативу та виконкому щодо безпідставного пред`явлення до неї та деяких інших членів кооперативу вимог по сплаті додаткових коштів, як обов`язкової умови для подальшого отримання квартири. Будучи під впливом вказаних дій та вважаючи себе «заручником ситуації» вона сплатила на розрахунковий рахунок виконкому додатково 225 000 000 крб для їх подальшого перерахування на рахунок кооперативу за її квартиру.

Однак після прийняття будинку в експлуатацію, квартиру їй не було передано. Натомість, на підставі рішення голови виконкому ордери на квартири отримали сторонні особи, які не були членами кооперативу та, за словами, позивача, не сплачували жодних внесків з метою фінансування будівництва.

Починаючи з 1994 року позивач намагалась захистити своє порушене право шляхом звернення до відповідних контролюючих органів, а також до суду, однак, це не призвело до його поновлення, що змусило її звернутись до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Суди розглядали справу неодноразово.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 22 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що він поданий поза межами позовної давності, оскільки починаючи з 1994 року позивач знала про порушення свого права, зверталася із заявами, скаргами тощо до різних державних установ, у тому числі - з аналогічним позовом у 2008 році, який було залишено без розгляду, а тому мала реальну можливість звернутися до суду за захистом свого права, в тому числі про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Київський апеляційний суд постановою від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року скасував і ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнув з Вишневої міськради на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток у розмірі ринкової вартості двокімнатної квартири у місті Вишневому - 1 226 908,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову, не врахувавши обґрунтованість позовних вимог про відшкодування майнової шкоди (матеріального збитку) та необхідність забезпечення права позивача на судовий захист.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими.

Верховний Суд постановою від 21 грудня 2022 року касаційну скаргу виконкому Вишневої міськради задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до виконкому Вишневої міськради, ЖБК «Південний» про стягнення матеріального збитку скасував, справу у цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд зазначив про те, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що вимоги про стягнення матеріального збитку є обґрунтованими до Вишневої міськради, не розглянув заяву виконкому Вишневої міськради про застосування наслідків спливу позовної давності, а також не надав оцінки доводам ОСОБА_1 про визнання поважними причин її пропуску. Верховний Суд також зауважив про те, що суди не встановили обставин, пов`язаних з виконанням вказаних судових рішень після 2000 року, та, зокрема, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2002 року, яким права позивача були поновлені. Крім того, колегія суддів Верховного Суду також звернула увагу на те, що апеляційний суд, без жодних мотивувань, вирішив стягнути матеріальний збиток на користь позивача з Вишневої міськради, яка не була відповідачем у цій справі.

Київський апеляційний суд постановою від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року скасував і ухвалив нове рішення. Поновив ОСОБА_1 строк для звернення до суду із даним позовом. Позов ОСОБА_1 до виконкому Вишневої міськради, ЖБК «Південний» задовольнив частково. Стягнув з виконкому Вишневої міськради на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток у розмірі ринкової вартості двокімнатної квартири у м. Вишневому вартістю 1 226 908 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

У постанові апеляційний суд вказав на порушення конституційного права позивача на житло, внаслідок перевищення виконкомом своїх повноважень у зв`язку із видачею ордерів на квартири певним громадянам, які не є мешканцями м. Вишневе, та за відсутності рішення ЖБК «Південний». Вказана обставина також підтверджується рішеннями Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1995 року, від 1997 року, по справі № 2-243/1998 року від 12 жовтня 1998 pоку, яким зобов`язано ЖБК «Південний» надати позивачу двокімнатну квартиру та виконком Вишневої міськради - видати їй ордер.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що на підставі зібраних матеріалів справи та доводів сторін колегія суддів вважає, що сума - 1 226 908 грн, визначена у ціновій довідці, виданій на замовлення ОСОБА_1 , як ринкова вартість квартири, підлягає стягненню на користь позивача саме з виконкому Вишневої міськради.

Розглядаючи заяву виконкому Вишневої міськради про застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний суд визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 позовної давності у зв`язку із наявністю перешкод у реалізації позивачем її права на вільне користування житловим приміщенням, а також інших обставин, які перешкоджали її вчасному зверненню до суду (тривала хвороба та смерть чоловіка та дочки, а також тривала хвороба позивача).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 серпня 2023 року виконком Вишневої міськради засобами поштового зв`язку направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у вказаній справі.

В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та, вказуючи на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 13 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у даній справі, витребував її Києво-Святошинського районного суду Київської області.

26 вересня 2023 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Ухвалою від 19 лютого 2026 року Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів

від 24 березня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І.

(суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи наявність підстави для оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник посилається на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права, які стосуються позовної давності, викладених у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 915/856/16, від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/3749/17.

Обґрунтовуючи наявність підстави для оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, виконком Вишневої міськради зазначає про недопустимість поданого позивачем доказу - цінової довідки, яка видана приватним підприємством, а не виготовлена експертами спеціальної установи. Крім цього наголошує, що наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень є сумнівними, оскільки не відповідають вимогам, які закріплені в Інструкції управління платіжних систем Національного банку України від 02 червня 1994 року № 126 «Про термін дії платіжного доручення». Наголошує, що ніяких довідок та будь-якої іншої інформації щодо сплати пайових внесків ОСОБА_1 від ЖБК «Південний» на адресу виконкому не надходило, тому були відсутні підстави для видачі їй ордера на заселення у квартиру.

Виконком Вишневої міськради також посилається на те, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови не звернув увагу, що позивач заявляла вимоги про стягнення збитків також і до ЖБК «Південний» та розглянув справу без його участі.

Доводи інших учасників справи

10 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 . У відзиві позивач посилається на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, доводи якої вважає безпідставними.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 разом із членами сім`ї перебувала на квартирному обліку з 1985 року при виконкомі Вишневої міськради, як така, що потребувала поліпшення житлових умов, а з 1992 року - також на кооперативному обліку ЖБК «Південний».

ОСОБА_1 була членом ЖБК «Південний» та вносила грошові кошти за квартиру на АДРЕСА_1 .

30 вересня 1994 року виконавчий комітет Києво-Святошинської районної ради Київської області прийняв рішення № 31/4 «Про затвердження актів державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію 72-х квартирного житлового будинку ЖБК «Південний» та 36-ти квартирного житлового будинку Вишневої міської ради народних депутатів», яким затвердив акт державної приймальної комісії від 20 вересня 1994 року по прийняттю в експлуатацію 72-х квартирного житлового будинку ЖБК «Південний» на АДРЕСА_1 .

Голова виконкому Вишневої міськради рішенням від 03 листопада 1994 року видав ордери на квартири у будинку особам, які не були членами кооперативу.

ЖБК «Південний» листом від 28 жовтня 1994 року № 24 поклав всю відповідальність на голову виконкому за незаконну, самовільну видачу ордерів на квартири, побудовані за кошти членів кооперативу та кредитні кошти АТ «Укрсоцбанк», надані на 30 років.

Рішенням загальних зборів ЖБК «Південний» від 28 червня 1994 року ОСОБА_1 виключено з членів ЖБК «Південний» за несплату внесків, зазначено про виплату компенсації за курсом долара.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 27 жовтня 1995 року рішення загальних зборів ЖБК «Південний» про виключення

ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу скасував.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 29 травня 1997 року у справі № 2-255/1997 позов ОСОБА_1 до ЖБК «Південний», Вишневої міської ради народних депутатів про виконання зобов`язань щодо надання квартири задовольнив.Зобов`язав ЖБК «Південний» надати ОСОБА_1 двокімнатну квартиру, а Вишневу міську раду Києво-Святошинського району - видати ОСОБА_1 ордер на квартиру, представлену ЖБК «Південний».

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 12 жовтня 1998 року у справі № 2-243/1998 позов ОСОБА_1 до ЖБК «Південний», Вишневої міської ради народних депутатів задовольнив, зобов`язав ЖБК «Південний» надати ОСОБА_1 двокімнатну квартиру, а Вишневу міську раду Києво-Святошинського району - видати ОСОБА_1 ордер на квартиру, представлену ЖБК «Південний».

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 15 липня 1999 року відмовив у зміні способу виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 1998 року у справі № 2-243/1998.

Постановою заступника начальника ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції від 28 березня 2000 року виконавчий лист, виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 2-243

від 12 жовтня 1998 року, про зобов`язання ЖБК «Південний» надати ОСОБА_1 двокімнатну квартиру та зобов`язання Вишневого міськвиконкому видати ордер на квартиру в ЖБК «Південний» було повернуто до Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з неможливістю виконання.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 15 січня 2002 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вишневої міськради, ЖБК «Південний» про визнання ордеру недійсним, виселення та надання квартири задовольнив частково. Визнав недійсним ордер на жиле приміщення № 000142 від 04 листопада 1994 року, виданий ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 . Виселив ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 , з проживаючими членами сім`ї без надання іншого жилого приміщення. Зобов`язав ЖБК «Південний» надати квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 в порядку виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 1998 року. Зобов`язав Вишневу міськраду видати ОСОБА_1 ордер на вказану квартиру.

У 2008 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЖБК «Південний», виконкому Вишневої міськради, Вишневої міськради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої у зв`язку з невиконанням рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 1998 року.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 07 травня 2008 року у справі № 2-195/2008 позовну заяву ОСОБА_1 до ЖБК «Південний», виконкому Вишневої міськради, Вишневої міськради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди залишив без розгляду за заявою ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду робить висновок про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За чинним на час виникнення спірних правовідносин житловим законодавством позивач мала право на одержання у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, а також у будинках житлово-будівельних кооперативів надавалися громадянам у безстрокове користування.

Громадяни, які потребували поліпшення житлових умов, були вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Виконавчі комітети місцевих рад здійснювали контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 137 ЖК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЖК України) житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях; житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку; громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

Згідно із пунктом 7 статті 15 ЖК України до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів, серед іншого, належить: здійснення обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу (частина четверта статті 134), затвердження списків осіб, які вступають до житлово-будівельного кооперативу, і рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу про прийом до членів кооперативу та про надання квартири (частина шоста статті 137, частина перша статті 141).

Про здійснення виконавчими комітетами місцевих рад контролю за діяльністю житлово-будівельних кооперативів йдеться у статті 138 ЖК України.

Статтею 141 ЖК України встановлено, що особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім`ї, суми її пайового внеску і граничного розміру жилої площі, передбачуваного Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу. Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Відмову у видачі ордера може бути оскаржено в судовому порядку.

Підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, який видається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду (пункт 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470).

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (заява № 25921/02) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

У пункті 2.1.2 рішення від 18 червня 2020 року у справі № 3-189/2018(1819/18) Другий сенат Конституційного Суду України зазначив, що складовим елементом загального принципу юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) також є принцип правомірних (легітимних) очікувань, який, за тлумаченням Венеційської Комісії, «виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань» (спеціальне Дослідження Венеційської Комісії «Rule of Law Checklist», CDL-AD(2016)007, пункт II.В.5.61).

Рішенням у справі «Іван Панченко проти України» від 19 грудня 2009 року, заява № 10911/05 (пп. 58-64), ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до неї з огляду на тривале невиконання рішення про забезпечення заявника житлом, на підставі якого в особи виникли законні очікування набути у власність майно.

Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд керувався тим, що виконком Вишневої міськради перевищив свої повноваження та здійснив розподіл квартир без згоди правління кооперативу.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із доведеністю позивачем обставини порушення її права на житло та враховує при цьому значний проміжок часу, впродовж якого вона фактично безрезультатно намагається його захистити, звертаючись до органів державної влади та місцевого самоврядування.

З установлених обставин справи відомо, що ОСОБА_1 разом із членами своєї сім`ї перебувала на обліку осіб, які претендують на поліпшення житлових умов та, будучи членом кооперативу й маючи на меті отримати квартиру, сплатила усі необхідні внески, розмір яких перевищує вартість квартири, що, на переконання колегії суддів, сформувало у неї обґрунтовані легітимні очікування отримати житло, які підлягають правовому захисту як складова права мирного володіння майном та права на повагу до житла.

Такі обставини свідчать про наявність тривалої протиправної бездіяльності виконкому, яка має системний характер та призвела до фактичного позбавлення позивача можливості реалізувати своє право на житло, гарантоване статтею 47 Конституції України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з виконкому Вишневої міськради матеріального збитку на користь ОСОБА_1 .

Разом з тим, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь матеріальний збиток у розмірі 1 218 000 грн. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач збільшувала або зменшувала розмір позовних вимог.

Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 9901/496/21.

Апеляційний суд, частково задовольняючи позов, врахував інформацію, яку містить надана позивачем цінова довідка щодо орієнтовної вартості квартири, загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 30,4 кв. м, яка розташована на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3 а. с. 120), а відповідачі в свою чергу не спростували таку вартість квартири іншими належними та допустимими доказами.

Разом з тим, в межах заявлених позивачем вимог необхідно стягнути з виконкому Вишневої міськради матеріальний збиток у розмірі 1 218 000 грн, у зв`язку чим змінити постанову суду апеляційної інстанції в цій частині.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із даним позовом, просила поновити пропущений строк звернення до суду.

Виконавчий комітет Вишневої міськради, в свою чергу, заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно із частиною п`ятою статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У пунктах 119, 122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 вказано, що питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. Поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

У справі, що розглядається, апеляційний суд виходив з того, що позивач впродовж багатьох років зверталась до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до правоохоронних органів за захистом свого порушеного права на отримання квартири, що свідчить про наявність перешкод у реалізації її права на вільне користування житловим приміщенням. Враховуючи наведене, а також наявність інших обставин, які перешкоджали позивачу вчасно звернутися до суду (тривала хвороба та смерть чоловіка, тривала хвороба та смерть дочки, а також тривала хвороба її самої), апеляційний суд обґрунтовано вважав поважними причини пропуску строку давності.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права, які стосуються позовної давності, викладених у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 915/856/16, від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/3749/17. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник.

Разом із цим, Верховний Суд звертає увагу, що позовна давність в Україні не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

Подібні за змістом правові висновки викладені у пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17.

Отже, вказівка у резолютивній частині оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про поновлення ОСОБА_1 строку для звернення до суду із цим позовом підлягає виключенню.

Додатково варто наголосити, що Верховний Суд постановою від 21 грудня 2022 року направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції справу у частині позовних вимог ОСОБА_1 до виконкому Вишневої міськради, ЖБК «Південний» про стягнення матеріального збитку, оскільки постанова апеляційного суду лише у цій частині була предметом касаційного перегляду. Натомість апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції у повному обсязі та повністю скасував його, чим вийшов за встановлені судом касаційної інстанції межі нового апеляційного перегляду справи.

З огляду на наведене, постанова апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Отже, постанова апеляційного суду підлягає зміні в частині визначення розміру матеріального збитку, вказівка у резолютивній частині оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про поновлення строку для звернення до суду із цим позовом підлягає виключенню, постанова апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року змінити та виключити з її резолютивної частини вказівку про поновлення ОСОБА_1 строку для звернення до суду із даним позовом.

Викласти резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року щодо стягнення матеріального збитку у такій редакції: «Стягнути з виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток у розмірі 1 218 000 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч) грн».

Постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати.

В решті постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький

Судді І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров

В. В. Пророк