Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №683/3554/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/3554/25

Провадження № 22-ц/820/882/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Демчук В.М.

за участю представника позивачки – адвоката Захаркевича О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Староостропільської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай), за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Захаркевичем Олександром Володимировичем, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2026 року (суддя Кутасевич О.Г.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Староостропільської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, про встановлення права власності на земельну частку (пай).

В обґрунтування позову зазначала, що 16 червня 1995 року, на підставі рішення Вишнопільської сільської ради народних депутатів №1 від 28 лютого 1995 року, Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Шевченка с. Вишнопіль Старокостянтинівського району Хмельницької області (далі – КСП ім. Шевченка) передано у колективну власність 2343,4 гектарів землі, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серія ХМ № 009 від 16.06.1995 року.

Зазначає, що станом на 16 червня 1995 року вона була членом КСП ім. Шевченка та включена до Списку громадян-членів КСП, який є Додатком №1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ №009 від 16.06.1995 за №463. Проте, сертифікат на право на земельну частку (пай) вона не отримувала, що підтверджується інформацією з листа Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24.07.2025, в якому вказано, що наявність відповідних даних щодо реалізації та видачі сертифікатів у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Старокостянтинівською райдержадміністрацією, не встановлено.

Згідно з листом Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.08.2025 № 1703/281-25 при паюванні земель КСП ім. Шевченка, затверджено розмір земельної частки (паю) - 2,98 кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), середня вартість даної земельної частки (паю) складає 12452,00 грн.

Вказує, що дізналася про своє право на земельну частку (пай) отримавши інформацію від Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.08.2025, про те, що вона включена до Списку громадян членів КСП, які мають право на земельну частку (пай).Тому вважає, що саме з цього часу у неї виникло право звернення до суду з вимогою про захист свого права.

Враховуючи викладене, за наявності інформації, що на території Вишнопільської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області в наявності є землі не витребуваних паїв, які можуть бути передані у власність, просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) в Колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Шевченка с. Вишнопіль, колишнього Старокостянтинівського району Хмельницької області, в розмірі 2,98 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Захаркевича О.В., подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення фактичним обставинам справи.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що право громадян, як співвласників колективної власності на землю, набувається з дня видачі в установленому порядку державного акта на право колективної власності на землю з обов`язковим додатком – списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Зазначає, що судом допущено неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, оскільки посилання суду на недоведеність позивачем факту перебування її в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання (16.06.1995), як на одну з обов`язкових обставин набуття права на земельну частку (пай), йде у розріз з єдиним джерелом даної вимоги – Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Вважає, що суд пославшись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 274/3394/20 вийшов за межі як предмету так і підстав спору у даній справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Захаркевич О.В. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивачка ОСОБА_1 та представник відповідача Староостропільської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що на підставі рішення Вишнопільської сільської ради народних депутатів №1 від 28 лютого 1995 року КСП ім. Шевченка с. Вишнопіль передано у колективну власність для вирощування сільськогосподарської продукції 2343,4 га землі.

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №009 від 16 червня 1995 року, виданого КСП ім. Шевченка с. Вишнопіль Вишнопільської сільської Радою народних депутатів Старокостянтинівського району Хмельницької області, передано у колективну власність 2343,4 гектарів землі в межах згідно з планом (а.с.8-11).

Згідно з Додатком № 1 до Державного акта № 009 міститься Список громадян–членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, зокрема, під порядковим номером 463 зазначена ОСОБА_1 , місце проживання с. Вишнопіль (а.с.12-29).

Згідно з інформацією Відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24.07.2025 за №1573/281-25, за даними Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Старокостянтинівською райдержадміністрацію, даних щодо реєстрації та видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) у КСП ім. Шевченка с. Вишнопіль за ОСОБА_1 не встановлено. Також відсутня інформація щодо фактів отримання і неотримання даною громадянкою свідоцтва про право власності на майновий пай як члена колективного сільськогосподарського підприємства ( а.с.31).

Згідно з інформацією Відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.08.2025 за №1703/281-25 середня вартість земельної частки (паю) колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка с. Вишнопіль, становить 12452,00 грн; середній розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах складає 2,98 га (а.с. 32).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що особа набуває право на земельну частку (пай) за наявності трьох умов, зокрема: перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; та одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта. При цьому, позивачкою не надано жодних доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 на час отримання КСП ім.Шевченка Державного акту на право колективної власності на землю (16 червня 1995 року) була членом цього КСП, тому відсутні підстави для визнання за нею права на земельну частку (пай).

З такими висновками суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (тут і далі в редакції, яка діяла на момент утворення КСП), КСП є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що КСП створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.

Членство в КСП ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (частина перша статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). Отже, членство у КСП не виникає автоматично, воно може виникнути лише внаслідок волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», об`єктами права колективної власності КСП є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності КСП є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є КСП. Майно у КСП належить на праві спільної часткової власності його членам.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон) право на земельну частку (пай) мають громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени КСП, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК України від 18 грудня 1990 року), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є КСП, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до статті 23 ЗК України від 18 грудня 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається КСП, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року №294/1094/17 зазначено, що головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в КСП на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 685/1373/17; від 15 червня 2021 року у справі № 743/961/20.

Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2025 року у справі № 471/462/22 зазначає, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання КСП акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Тобто особа набуває право на земельний пай за одночасної наявності трьох умов: 1) перебування серед членів КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта (постанови Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 513/612/21,; від 06 листопада 2024 року у справі № 293/1013/21, від 13 липня 2021 року у справі №274/3394/20).

Положеннями частини першої-третьої статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачкою не доведено однієї з трьох складових (які мають існувати одночасно), за яких особа набуває право на земельну частку (пай), а саме, не доведено факт того, що вона була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час отримання КСП акту на право колективної власності на землю.

Посилання в апеляційній скарзі, що судом не надано належної оцінки тому, що позивачка включена до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, що дає їй право на отримання земельної частки (паю), апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки включення до списку членів КСП не є автоматичною та єдиною підставою для визнання права на земельну частку (пай), підставою набуття статусу члена та виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття особи до складу членів КСП та трудової участі цієї особи у діяльності КСП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Захаркевичем Олександром Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай