Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №689/1792/25 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1792/25

2/689/62/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

09.04.2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі -

головуючого судді - Шевчик О.М.,

за участю:

секретаря судових засідань - Фурман Н.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Органу опіки та піклування

Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району, Хмельницької

області - Лісовського О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні селища Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради, в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_3 є мамою їхніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Після народження дітей вони однією сім`єю проживали близько 10 років, стосунки не реєстрували. В 2015 році відповідачка їх покинула і пішла від них. Він лишився проживати з двома дітьми. Але оскільки він не був записаний батьком дітей, йому довелося звернутись до суду про визнання батьківства. Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 26 листопада 2015 року його позовні вимоги були задоволені і орган РАЦСу вніс відомості про народження дітей, де його записано батьком. З 2015 року ні йому, ні дітям не відомо де перебуває відповідачка.З того ж часу відповідачка з дітьми не спілкується ні усно, ні письмово, матеріальної допомоги на їх утримання не надає, аліменти не платить, не проявляє щонайменшої батьківської турботи. Жодного разу з вказаного моменту відповідачка ні з ним, ні з доньками не зустрічалась. Відповідачка навіть не знає де навчаються її діти, про їх здібності та стан здоров`я. Жодного разу вона не відвідувала навчальний заклад. Вона також не вітає дітей з днем народження. Дітей виховує лише він, створює для них необхідні житлово-побутові умови, та утримує їх.Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, матеріально не забезпечує їх, не спілкується з ними.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що близько 11 років тому відповідачка пішла від нього добровільно, сказала, в присутності дітей, що йде і більше не повернеться. На даний час не відомо де вона знаходиться, зв`язку із нею немає. Ніякої допомоги від неї немає. До цього вони проживали разом 9,5 років. Відповідачка ніде не працювала, була домогосподаркою. Вона була психічно не врівноважена, могла щось побити, матюкатися, навіть могла вдарити дітей, але поліцію він не викликав. У відповідачки є мама і сестра, які теж не знають де вона знаходиться. Дочка ОСОБА_6 проживає та навчається у м. Хмельницькому. Гуртожиток, в якому вона проживає, оплачує він. Він бажає позбавити ОСОБА_3 батьківських прав для того, щоб вона в подальшому не могла стягувала аліменти з дочки.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі наявних в справі доказів і, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у висновку Органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с.10).

На даний час дитина зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї та забезпеченість житловою площею №107 від 01.08.2025 року (а.с. 12).

Згідно з довідкою Ярмолинецької селищної ради №138 від 22.07.2024 року, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , склад сім`ї: мати - ОСОБА_7 ; дочка - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно виховує двох неповнолітніх дочок один (а.с.13).

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що є матір`ю позивача. Пояснила, що вона відправляла дітей в садок. Коли ОСОБА_8 хворіла, то вона з нею сиділа. Син з невісткою жили нормально. В 2015 році ОСОБА_9 сказала їй вибратися з хати і вона перейшла в іншу хату. В 2015 році ОСОБА_9 пішла і по цей час її немає. Діти розповідали, що мама піднімала на них руку, особливо дуже била старшу дочку. Вони разом проживали 10 років, ОСОБА_9 і на неї руку піднімала. ОСОБА_9 ніде не працювала і не допомагала по господарству. З ОСОБА_6 у них добрі стосунки, і ОСОБА_6 не хоче щоб ОСОБА_9 повернулася. У ОСОБА_10 були психічні розлади, вона могла розбити вікно, побити двері, ліжко, могла зробити що завгодно. Вона говорила ОСОБА_11 , що потрібно полікуватися, але та казала, що не хвора.

Свідок ОСОБА_12 , який є односельчанином позивача, суду показав, що йому невідомо які були відносини у ОСОБА_13 з ОСОБА_14 і як ОСОБА_9 відносилась до ОСОБА_6 . З 2015 по 2020 роки він був головою села і знає, що ОСОБА_9 залишила сім`ю. Знає, що після того вона жила в с. Соколівка, в с. Вербка Мурована і в с. Савинці разом зі співмешканцями. Вона не спілкувалася з дітьми з 2015 року. В 2024 році він бачив її в с-щі Ярмолинці , але про дітей вона говорити не хотіла. Дітьми завжди займалися позивач та бабуся. Поведінка ОСОБА_10 була незрозуміла, вона неодноразово кидалася до позивача і його матері.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала, що коли вони проживали разом із мамою, мама погано ставилася до них, зокрема била її і сварила. З молодшою сестрою цього не було. Мама їх не годувала, чекала, що прийде бабуся і їх нагодує. До школи збирала їх бабуся і вчила теж бабуся. Зранку мама ніколи не вставала, на батьківські збори не приходила. З батьком у матері відносини були не добрі, мама часто не перебувала вдома, ходила із сумнівними людьми. Чому мама від них пішла, їй не відомо. З того часу, як мама пішла, вона з нею не спілкувалася, їх утримували батько та бабуся. Зазначила, що підтримує позов про позбавлення батьківських прав.

Крім того, судом заслухано думку дитини.

Зокрема, неповнолітня ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що навчається у м. Хмельницькому у ВПУ №11. Знає, що мама не раз била її старшу сестру, поки та була маленька, її мама не била. Їй було 7 років, коли мама від них пішла. Вона йшла від них три рази, але після третього разу вже не повернулася.

Згідно з висновком Органу опіки і піклування Ярмолинецької селищної ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вважати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.49-50).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частинами 1,2,4 ст.155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у свої рішеннях зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Згідно абз.2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до абз.2 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний захід.

Вирішуючи даний позов, суд також враховує, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Натомість, необґрунтоване та передчасне (за відсутності підстав застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №344/1107/23).

Судом встановлено, що відповідачка ухиляється від своїх обов`язків по вихованню дочки ОСОБА_4 та не піклується про неї.

При цьому, суд вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність зміни ставлення до виховання нею дитини та покласти на Орган опіки та піклування - Службу у справах дітей Ярмолинецької селищної ради контроль за виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків по відношенню до її дитини.

Позивачу роз`яснюється, що у разі, якщо відповідачка не змінить ставлення до виховання дитини, він має право повторно подати позов про позбавлення батьківських прав.

Водночас, вирішуючи позов по суті, суд враховує, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

З показань позивача, свідків та неповнолітньої дитини ОСОБА_4 вбачається, що відповідачка могла вчиняти неправомірні дії щодо позивача та старшої дочки ОСОБА_5 у зв`язку з ймовірними проблемами з психічним здоров`ям.

Однак, зазначене, на думку суду, не може бути підставою для позбавлення позивачки батьківських прав щодо ОСОБА_4 .

Крім того, суд не вважає підставою позбавлення відповідачки батьківських прав бажання позивача усунути відповідачку від права стягувати з дочки аліменти у майбутньому.

Також при вирішенні справи суд враховує, що 13 квітня 2026 року дитині ОСОБА_4 , щодо якої вирішується питання про позбавлення батьківських прав, виповнюється 18 років.

Враховуючи наведене, а також оцінивши всі докази у їх сукупності, суд вважає що у задоволенні позову слід відмовити.

В силу ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові, судовий збір з відповідачки на користь позивача не стягується.

На підставі ст.164 СК України, керуючись ст.ст.12,76-81,141,259,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Орган опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької областіконтроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2026 року.

Суддя Шевчик О.М.