Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №308/2256/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2256/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючої судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Лутнянського І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, у якій просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 і відповідачем - ОСОБА_2 , зареєстрований 20 жовтня 2007 року виконкомом Тарновецької сільської ради, Ужгородського району, Закарпатської області. Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП: НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь позивачки на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня подання позовної заяви й до моменту досягнення повноліття та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з дня подання позовної заяви й до моменту досягнення доньки двадцяти три річного віку або закінчення нею навчання (в залежності від того, яка подія настане раніше) у розмірі 1/3 від доходу відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У позовній заяві, зокрема, вказує наступне. 20 жовтня 2007 року зареєстрували шлюб з відповідачем, проживала з ним однією сім`єю приблизно до початку 2025 року. Від цього шлюбу народилися дві дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які на даний час проживають разом з нею. Спору щодо проживання дітей між ними немає, так як позивачка займається їхнім вихованням, лікуванням та повністю їх забезпечує. Спочатку сімейне життя складалось добре, проте протягом останніх років шлюбні відносини між ними поступово погіршились. Тепер у відносинах взагалі відсутнє порозуміння та повага. Сімейне життя з відповідачем не складається, постійно сваряться та розуміють те, що між ними вже нема сімейних відносин та бажання зберегти сім`ю. Окрім того, з відповідачем різні погляди на життя та різні характери, внаслідок чого часто виникають непорозуміння, що призвело до втрати любові та взаємоповаги. Спільне господарство разом не ведеться з початку 2025 року. Переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, і суперечитиме її інтересам та інтересам сім`ї. Вважає, що шлюб між ними є лише формальним, оскільки особисті відносини між нею та відповідачем уже тривалий час мають негативний характер, відсутнє нормальне спілкування. Відповідач не вважає за потрібне змінювати свою поведінку та спосіб життя. Продовжувати такі шлюбні відносини не бажає. Кожен має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, з його ініціативи між нами постійно виникають сварки, свідками яких нерідко стають діти, що тяжким чином впливає на їхній психічний стан, такі добре розуміють причини таких. Від постійних суперечок і скандалів погіршилося самопочуття, перебуває в стані постійного стресу, порушився сон і погіршилася працездатність. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а сторони не мають наміру зберегти шлюб.

На даний час проживає разом з дітьми, та працює адміністратором магазину «Близенько» ТОВ МЕРЕЖА-СЕРВІС ЛЬВІВ. Відповідач ніде не працює. Чоловік, ОСОБА_2 , не заперечує проти розірвання шлюбу. Домовитися з відповідачем про способи виконання ним батьківського обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей не вдається, тому має право та бажає стягувати з нього аліменти. Молодша дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з позивачкою і навчається в Шишлівському ліцеї, Ужгородського району. Старша дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається на денній формі навчання в Ужгородському вищому комерційному училищі Державного торговельно-економічного університету за регіональним замовленням з 01.09.2025 року до 22.02.2027 року за професією обліковець з реєстрації бухгалтерських даних, касир (в банку). Донька ОСОБА_5 також проживає разом зі нею, так як навчається на денній формі навчання не має можливості працювати та самостійно забезпечувати свої потреби. Разом з тим потребує коштів на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники, навчальне приладдя тощо. При цьому навчання передбачає не лише витрати на базові потреби, але й значні додаткові витрати, пов`язані зі специфікою навчального процесу. Зокрема, це оплата матеріалів для навчання, витрати на інтернет, який є необхідним для участі в онлайн-лекціях, практичних заняттях, а також придбання спеціалізованої літератури та матеріалів для виконання завдань за спеціальністю. Попри всі зусилля, не має можливості самостійно забезпечити належний рівень життя і навчання доньок без фінансової підтримки відповідача, який зобов`язаний брати участь у забезпеченні потреб спільних дітей.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення аліментів, згідно з якою просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочок - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня подання позовної заяви й до моменту досягнення дітей повноліття у розмірі 1/3 від доходу відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи відкладався з метою належного повідомлення відповідача.

Позивач, її представник в судове засідання не з`явилися, до суду представник позивача подав заяву, згідно з якої просить розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити такі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну зареєстровану адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від19.05.2021 у справі №910/16033/20,від 20.07.2021у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі №496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, 20.10.2007 року виконкомом Тарновецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що зроблено відповідний актовий запис №13, що підтверджується наявним у справі оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 20.10.2007.

Станом на день розгляду справи шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство позивач та відповідач не ведуть.

Відповідно до ч. 1 ст.21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.

У відповідності зі ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно ст.112 Сімейного кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. На даний час, офіційно зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачем має формальний характер, фактичні шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, спільне господарство вони не ведуть, відтак суд дійшов висновку про недоцільність подальшого збереження шлюбу, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Відповідно до ч. 2 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Також позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Тарновецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у сторін народилася донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого виконкомом Тарновецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Холмківської сільської ради Ужгородського району №10 від 19.01.2026 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою №08 від 16.01.2026, виданою Тарновецьким старостинським округом Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про те, що вона зареєстрована з 21.10.2002 року та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею за вище вказаною адресою проживають: донька- ОСОБА_4 2008 р. н. (зареєстрована); донька- ОСОБА_3 2011 р. н. (зареєстрована); чоловік- ОСОБА_2 1981 р. н. (без реєстрації).

Згідно з довідкою Ужгородського вищого комерційного училища ДТЕУ від 16.01.2026 № 11 ОСОБА_4 дійсно навчається на денній формі навчання в Ужгородському вищому комерційному училищі Державного торговельно-економічного університету за регіональним замовленням з 01.09.2025 року до 22.02.2027 року за професією обліковець з реєстрації бухгалтерських даних, касир (в банку).

До справи додано копію паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_5 , виданий Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області, РНОКПП НОМЕР_6 , згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2024/003918874 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Додано РНОКПП ОСОБА_2 – НОМЕР_7 .

Як повідомила позивач, відповідач не несе витрат на утримання дітей, відсутні відомості про наявність інших осіб на утриманні такого, не працює, на відміну від позивачки. Відповідач, як батько зобов`язаний нести витрати по утриманню дитини. Таке утримання повинно забезпечувати хоча б мінімальні потреби дитини, необхідні для повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері чи батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає частку заробітку (доходу) матері чи батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Станом на момент пред`явлення позову, у відповідності Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на один місяць становить: дітей віком до 6 років - 2817 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривні.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Разом з тим, суд при визначенні розміру аліментів, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Проаналізувавши докази в їх сукупності, виходячи зі встановленого законом обов`язку обох батьків щодо утримання їх дітей, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання їх неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2026 року (дня звернення до суду з відповідним позовом) до досягнення дітьми повноліття.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом; а також положення ст.185 СК України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо).

Відповідно до ст.79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 134, 141, 258, 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву – задовольнити.

Шлюб, укладений 20.10.2007 року виконкомом Тарновецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що зроблено відповідний актовий запис №13 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду – 11 лютого 2026 року, але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_3 , РНОКП: НОМЕР_6 , паспорт: НОМЕР_5 , виданий Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області 23.11.2007р.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКП: НОМЕР_7 .

Повний текст рішення складено 13.04.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда