Окрема думка від 08 квітня 2026 р. у справі №916/2486/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

09 квітня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/2486/23

суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Бенедисюка I.М., Малашенкової Т.М.,

на ухвалу об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2026 про прийняття до розгляду справи № 916/2486/23

Мотиви незгоди з ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата)

Обґрунтовуючи необхідність передачі справи № 916/2486/23 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності порушує питання щодо відступу від правової позиції, викладеної у постанові іншої судової палати від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23 щодо застосування положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки вважає, що управління водного господарства не наділене ознаками органу державної влади. Управління водного господарства є бюджетною організацією, створеною органом державної влади. При цьому наявність повноважень щодо забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, на думку колегії суддів, не є підставою для віднесення управління водного господарства до органів державної влади. На думку колегії суддів, Прокурор із порушенням заборони, встановленої частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", подав позов у цій справі в інтересах управління водного господарства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень. При цьому управління водного господарства, яке є юридичною особою, наділене відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє йому самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді.

Більшістю голосів колегії суддів об`єднаної палати ухвалою від 09.04.2026 справу № 916/2486/23 прийнято до розгляду.

Ключовими аргументами, якими об`єднана палата мотивувала прийняття справи стало таке:

- у постанові від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, дійшов висновку, що прокурор наділений повноваженнями звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі управління водного господарства. Отже, у постанові від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23 є висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 53 ГПК України та положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду обґрунтувала відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права;

- у справі № 916/2714/23, як і у цій справі (№ 916/2486/23), що передається, правовідносини стосуються оскарження додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення безпідставно збережених коштів.

Не погоджуємося з ухвалою об`єднаної палати щодо можливості прийняття цієї справи до розгляду з огляду на таке.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23 (від якої пропонує відступити колегія суддів), вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, зокрема, в особі управління водного господарства, застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, як-то:

- в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19);

- аналіз положень статті 53 ГПК України у взаємозв`язку із змістом частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження. Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18);

- прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у випадку, коли такий орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18);

- помилковим є підхід, за якого у цій категорії справ - справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб - питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом. Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави. Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18);

- прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12);

- сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17);

- виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

Також у вирішенні доводів касаційної скарги та з урахуванням висновків судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23 (від якої пропонує відступити колегія суддів) зазначив, що у постанові від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19 Велика Палата Верховного Суду (у спорі за позовом прокурора в інтересах держави в особі НАН України та Інституту) виснувала, що НАН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою). Якщо законодавцем виключено можливість представництва прокурором державних компаній, то така норма не може тлумачитись у спосіб розширення обсягу процесуальної заборони на інших суб`єктів господарювання, зокрема державних організацій (установ). Оскільки позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі НАН України, яка є державною неприбутковою бюджетною організацією, немає підстав вважати, що прокурор здійснює представництво інтересів державної компанії. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 909/835/18, від 13.12.2022 у справі № 927/682/20, від 30.05.2023 у справі № 914/4127/21, та зазначити, що оскільки НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як убачається зі змісту постанови Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, позов Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області подано в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України та Ізмаїльського управління водного господарства. При цьому питання належності представництва інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Державного агентства меліорації та рибного господарства України не було предметом оскарження.

Також постанова Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23 ухвалена до прийняття рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 2025 у справі № 3-28/2024(59/24) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді).

Правовий висновок щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України сформульований саме Великою Палатою Верховного Суду.

Такий висновок у постанові від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23 (по наявність якого зазначила об`єднана палата) є власне правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка відповідно до процесуального закону забезпечує єдність судової практики.

Водночас наявність у практиці Великої Палати Верховного Суду різних підходів до застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України свідчить про існування неоднакового тлумачення відповідних норм права.

З огляду на наведене, ініційований колегією суддів відступ від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, є відступом від правових позицій Великої Палати Верховного Суду, а тому не може бути здійснений об`єднаною палатою, адже у протилежному випадку об`єднана палата не діятиме як суд "встановлений законом", а тому справа № 916/2486/23 підлягала поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Окрему думку викладено у порядку статті 34 ГПК України.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова