Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №636/7717/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/7717/25

Провадження 2/636/1251/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06.02.2026 м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Цивуніна Б.І.,

представника відповідача - адвоката Бєлової О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

09 вересня 2025 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Пономаренко Денис Володимирович до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що визначений рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28 лютого 2023 року у цивільній справі № 636/4039/21 з твердої грошової суми на стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 07.07.2017 ВРАЦС по м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області було зареєстровано шлюб (актовий запис № 18). Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Чугуївським міським судом Харківської області 27 травня 2020 року у цивільній справі № 636/260/20 ухвалено рішення про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем та стягнення з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн., починаючи з 21.01.2020 та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28 лютого 2023 року по справі № 636/4039/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено, ухвалено зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: з 6000,00 грн щомісячно до 3000,00 грн щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 27.05.2020 у справі № 636/260/20.

19.02.2025 Шевченківським ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрите виконавче провадження НОМЕР_5 про примусове стягнення аліментів з відповідача на користь позивача.

На даний час матеріальний стан позивача змінився, оскільки зросли витрати на утримання дитини у зв`язку із зростанням цін на продукти та одяг, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку.

На момент первинного звернення до суду в 2020 році позивачем було обрано спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій валюті, оскільки відповідач не мав постійного доходу, однак на даний час відповідач має постійний заробіток, тому позивач вважає за доцільне змінити спосіб стягнення раніше присуджених аліментів з твердої грошової суми у розмірі 3000,00 грн. на частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття.

Представник позивача в обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 181- 184, 192 СК України та позицію викладену у постанові Верховного Суду України у справі № 6-143 цс13 від 15.02.2014 та зазначає, що зміна розміру аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності і розумності.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бєловою О.Є. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що за відповідачем відсутня заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується довідкою Шевченківського ВДВС у м. Харкові від 16.04.2025.

Позивачем обрано засіб захисту - зміна способу стягнення аліментів. Зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів. За обставинами даної справи з відповідача рішенням суду стягуються аліменти у розмірі 3000 грн. на дитину щомісячно. Пред`явивши вимогу про зміну розміру стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника аліментів та визначивши її розмір у 1/4 частину, позивачка фактично заявляє вимоги про збільшення розміру аліментів.

Зазначає, що будь-яких доказів матеріального одержувача аліментів, матеріальних потреб дитини, його стану здоров`я, позивачкою надано не було, хоча це є її процесуальним обов`язком.

Обґрунтовуючи вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми, визначеної рішенням суду у розмірі 3000 грн на дитину, на 1/4 частку від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, позивачка зазначала, що її матеріальне становище погіршилося у зв`язку із зростанням витрат на утримання дитини та збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Посилається на те, що відповідач (батько дитини) наразі має стабільний заробіток.

Однак, тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації (підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі. Матеріали справи не містять інформації, чи зверталася позивачка до державної виконавчої служби з відповідною заявою щодо проведення індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі. Вважає, що доводи позивачки не є підставою для задоволення вимог про зміну способу стягнення аліментів у спосіб, визначений у позовній заяві, оскільки сам по собі факт наявності інфляції не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою щодо розгляду справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у відзиві, просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 07.07.2017 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до актового запису про народження № 4801 від 26.12.2017, який виконано Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.12.2017).

Неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 27.05.2020 (цивільна справа № 636/260/20, провадження № 2/636/768/20) шлюб, зареєстрований 07 липня 2017 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Східного міжрегіонального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 18, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти щомісячно в розмірі по 6000 грн. на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 21.01.2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28.02.2023 (цивільна справа № 636/4039/21, провадження № 2/636/515/23) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено, ухвалено зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: з 6000,00 грн щомісячно до 3000,00 грн щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 27.05.2020 у справі № 636/260/20.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.02.2025 відкрито виконавче провадження № 77257025 на підставі виконавчого листа № 636/260/20 виданого 26.06.2020 Чугуївським міським судом Харківської області.

Згідно довідки Шевченківського ВДВС у м. Харкові від 16.04.2025 № 38312 заборгованість зі сплати аліментів за ОСОБА_2 за виконавчим листом № 636/260/20 станом на теперішній час відсутня.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину - найважливіший обов`язок матері і батька.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Так, у зв`язку з покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення їх розміру. При цьому, на відміну від зміни розміру аліментів (ст. 192 СК України), визначених за рішенням суду, законом не визначено переліку підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Право вимоги щодо заміни способу присудження аліментів може обумовлюватися мінливістю життєвих обставин, зазначених ст.182 - 184 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

При цьому суд повинен враховувати встановлені ч. 2 ст. 182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Норми статті 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Зміна (збільшення) розміру аліментів, стягнутих раніше рішенням суду, із одночасною зміною способу стягнення аліментів зважаючи на конкретні обставини справи є допустимою, оскільки норми СК України імперативної заборони щодо цього не містять, а відповідне право сторони в такому спорі не може заперечуватися.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20)

Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначив способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька.

Відповідно до частини першої та другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, не погіршать матеріального становища відповідача і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу, що буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року в справі № 306/2389/16-ц (провадження № 61-31834св18), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року в справі № 727/6408/16-ц (провадження № 61-21321св18)).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, позивачку звільнено від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору за ставкою станом на день пред`явлення позову 1211,20 грн., відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 27.05.2020 по справі № 636/260/20 (провадження № 2/636/768/20) з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі 6000,00 гривень щомісяця, починаючи з 21.01.2020 та до досягнення дитиною повноліття, розмір яких зменшено на підставі заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 28.02.2023 по справі № 636/4039/21 (провадження № 2/636/515/23) до 3000,00 грн., починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 :

Представник позивача: адвокат Пономаренко Денис Володимирович, АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Представник відповідача: Бєлова Олександра Євгеніївна , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7

Повний текст рішення складено 13.04.2026.

Головуючий: суддя Н.М. Грошова