Вирок від 12 квітня 2026 р. у справі №642/566/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Суд: Холодногірський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 12 квітня 2026 р.

Справа: №642/566/26

Суддя: Петрова Н. М.

13.04.2026 Справа № 642/566/26

Провадження №1-кп/642/301/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року

м.Харків

Холодногрірський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисника – адвоката ОСОБА_9

обвинуваченого – ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221220001290 від 20.10.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, не одружений, будь-яких осіб на утриманні не має, стрілець 2 штурмового спеціалізованого відділення штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз засуджений 31.10.2023 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.309, ч.4 ст. 70, ч.1 ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці; 30.08.2024 року звільнений з Диканівської виправної колонії Харківської області (№12), ухвалою Червонозаводського суду м.Харкова від 28.04.2024 року умовно достроково на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_10 , будучи раніше неодноразово судимим, останній раз засуджений 31.10.2023 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.309, ч.4 ст. 70, ч.1 ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці; 30.08.2024 року звільнений з Диканівської виправної колонії Харківської області (№12) ухвалою Червонозаводського суду м.Харкова від 28.04.2024 року умовно достроково на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, будучи достеменно обізнаним про введення воєнного стану по всій території України, починаючи з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого в подальшому продовжувався, у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив в умовах воєнного стану нові кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, солдата ОСОБА_10 , стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , призначено на посаду від 14.12.2024 наказом по № 376.

Однак, ОСОБА_10 під час проходження військової служби 19.05.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , в порушення вищевказаних нормативно - правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 19.05.2025 точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 16 год. 30 хв. самовільно залишив пункт дислокації 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 .

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_10 з 19.05.2025 в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення служби, та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин. За час відсутності на службі ОСОБА_10 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_10 , 19.10.2025 року, точного часу в ході розгляду справи не встановлено, але не пізніше 18-00 години, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити скоєнню задуманого злочину, підійшов до домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , де тимчасово мешкав у знайомого на ім?я ОСОБА_11 , шляхом вільного доступ потрапив до будинку, будучі обізнаним про зберігання матеріальних цінностей матері ОСОБА_12 - потерпілої ОСОБА_13 , а саме телевізора Samsung 0E43DU8500XUA, виніс вищевказане майно, без відома останньої, тримаючи в руках, із домоволодіння, тим самим викрав його.

Після цього ОСОБА_10 покинув місце вчинення злочину, разом з викраденим майном, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_10 спричининив потерпілій ОСОБА_13 , матеріальні збитки на суму 16968,03 грн. згідно з висновком судової товарознавчої експертизи №16331 від 19.12.2025.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_10 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України, визнав у повному обсязі, фактичні обставини кримінальних правопорушень (дата, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та їх правову кваліфікацію не оспорює.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 надав показання, аналогічні викладеним, свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю та не оспорював фактичні обставини, місце та час вчинення, про які зазначено в обвинувальних актах. Розкаюється у вчиненому, просив суд його суворо не карати, висловив жаль щодо скоєного та бажання захищати Батьківщину від російської агресії проти України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_10 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_10 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень, як вони встановлені в обвинувальному акті, суд, вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч.3 ст.349КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені:

- ч.5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- ч.4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

ІV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_10 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, останній раз засуджений 31.10.2023 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.309, ч.4 ст. 70, ч.1 ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці; 30.08.2024 року звільнений з Диканівської виправної колонії Харківської області (№12) ухвалою Червонозаводського суду м.Харкова від 28.04.2024 року умовно достроково на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом,на шлях виправлення не став та вчинив кримінальні правопорушення, маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, згідно довідки КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» від 16.12.2025 не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, відповідно довідки КНП «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» ХМР від 16.12.2025 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» ХМР не звертався, тяжких захворювань чи інвалідності не має, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку немає.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 відповідно до п. 1 ч.1 ст.66 КК України є повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому ОСОБА_10 покарання за ч.5 ст.407 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч.4 ст.185 КК України у виді 6 років позбавлення волі, застосувати ч.1 ст.70 КК України та призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі, застосувати положення ч.1 ст.71 КК України та призначити покарання за сукупністю вироків, частково приєднати до призначеного цим вироком покарання, покарання, призначене вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.10.2023, та призначити остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, якіє багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті 66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

За змістом ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які зі ст. 12 КК України є тяжкими умисними злочинами, наявність декількох обставин, які пом`якшують покарання, та які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, тавідсутність обтяжуючої покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину та щире розкаяння, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України з застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, відповідно до ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Виходячи з того, що ОСОБА_10 засуджений 31.10.2023 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.309, ч.4 ст. 70, ч.1 ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці; 30.08.2024 року звільнений з Диканівської виправної колонії Харківської області (№12) ухвалою Червонозаводського суду м.Харкова від 28.04.2024 року умовно достроково на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, вчинив нові кримінальні правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_10 покарання за сукупністю вироків у відповідності до ст.71 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробування у відповідності до вимог ст.75 КК України та призначення покарання з врахуванням ст.69 КК України суд не знаходить у зв`язку з відсутністю для цього передумов, а застосування таких положень Закону буде явно несправедливим через м`якість покарання, так як виходячи зі змісту ст.75 КК України, її положення застосовуються лише в тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави для висновку про можливість досягти мети заходу примусу без його відбування.

Інститут умовного звільнення не є імперативним і прийняття відповідного рішення належить до дискреційних повноважень суду, який їх реалізує у кожному конкретному випадку, беручи до уваги встановлені у справі факти, які свідчать про суспільну небезпечність діяння та характеризують засуджену особу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_10 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень неможливо без його ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі за правилами передбаченими у частині першій цієї статті.

Ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 28.01.2026 ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою з 28.01.2026.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного суду, якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).

Таким чином, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, строк попереднього ув`язнення зараховується судом у разі засудження до позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, тому суд вважає за необхідне врахувати це в своєму рішенні, тобто у строк відбування покарання, призначеного за цим вироком, зарахувати ОСОБА_10 строк перебування під вартою з дня фактичного затримання - 28.01.2026 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню та під час судового розгляду ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає доцільним запобіжний захід, застосований до обвинуваченого - тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової дактилоскопічної експертизи №СК-19/121-25/26957-Д від 05.11.2025 розмірі 3 565,60 грн., судової товарознавчої експертизи №16331 від 19.12.2025 розмірі 4 240,80 грн.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч.4 ст.174 КПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 17.12.2026 по справі №642/8035/25, провадження1-кс/642/1826/25накладено арешт на речові докази по справі. У зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на вищезазначене майно.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.100,124,370,371,373,374,376,392 - 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Ні підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.10.2023, у вигляді 6 (шести) місяців позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_10 до відбування покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 28 січня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобтоз 28 січня 2026.

Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведену Харківським НДЕКЦ МВС України судову дактилоскопічну експертизу №СК-19/121-25/26957-Д від 05.11.2025 розмірі 3 565,60 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять грн., 60 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведену ННЦ «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса» судову товарознавчу експертизу №16331 від 19.12.2025 розмірі 4 240,80 (чотири тисячі двісті сорок грн., 80 коп.) грн.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 17.12.2025 по справі №642/8035/25, провадження1-кс/642/1826/25на речові докази по справі - після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази по справі:

- телевізор марки Samsung, моделі UE43DU8500U, пульт,які перебувають у камері зберігання речових доказів ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області - після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_14

Оригінал: reyestr.court.gov.ua