Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №214/2201/21 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2201/21

2/214/2234/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 лютого 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2013 року по 01 березня 2021 року у розмірі 37 102 грн. 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 094 грн. 71 коп. та 3% річних у розмірі 3 048 грн. 26 коп., а всього 49 245 грн. 29 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню, у тому числі до квартири АДРЕСА_2 . Так, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами як споживачами послуг з постачання теплової енергії своїх зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, у них виникла заборгованість, яку відповідачі у добровільному порядку не погашають. Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів існуючої заборгованості та окрім того просить стягнути нараховані інфляційні втрати та 3% річних. Разом з тим, представник позивача просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

17 лютого 2023 року заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволено повністю.

Ухвалою суду від 06.10.2025 року вищевказане заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, але надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, від її представника до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та за відсутності її довірителя, просила суд позовні вимоги до відповідача залишити без задоволення.

Окрім того, разом із вищевказаною заявою представник відповідача Гудима Т.В. надала суду заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої просить відмовити у позові в частині стягнення заборгованості за період із лютого 2014 року по квітень 2017 року.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будучі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання до суду не з`явились, заяв про відкладення не надали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та з 11 листопада 2010 року зареєстрована у ній. Крім неї, у вказаній квартирі з 05 червня 1997 року зареєстрована ОСОБА_3 ОСОБА_2 з 08 травня 2008 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 11 червня 2019 року знята з реєстраційного обліку за вказаною адресою та з 11 червня 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями, що містяться у паспорті громадянина України на ім`я ОСОБА_2 . Разом з тим, відповідно до витребуваної на запит суду довідки про місце реєстрації ОСОБА_2 , остання була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та з 11 червня 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно відповіді Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Покровському районні Управління з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг за вих. №02-01-47/4-974 від 19.06.2025 року, наданої представником відповідача, ОСОБА_2 з 08 травня 2008 року по 11 червня 2019 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та з 26 грудня 2023 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно детального розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надавались послуги з централізованого опалення, але їх вартість своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась, у зв`язку з чим за період з 01 жовтня 2013 року по 01 березня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 37 102 грн. 32 коп.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини з приводу постачання теплової енергії, що виникли між сторонами, регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.

В даному випадку застосовується до 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV, а з 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII.

Раніше редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, а саме ч. 1 визначала, що споживач - це, зокрема, фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача (п. 1 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року №630, зі змінами та доповненнями, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Так, тарифи з надання теплової енергії для населення, згідно яких здійснювались нарахування відповідачам, є загальнодоступними та містяться на сайті позивача та виконкому Криворізької міської ради.

У відповідності до п. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з наступними змінами і доповненнями, утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, власність зобов`язує нести тягар утримання майна.

Разом з тим, як убачається зі змісту положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», викладених вище, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартири, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Отже, судом із розрахунку заборгованості наданого позивачем, встановлено, що за період часу з 01 жовтня 2013 року по 01 березня 2021 року заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги з постачання теплової енергії склала 37 102 грн. 32 коп. та підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Між тим, суд враховує, що відповідно до відомостей щодо реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 , які містяться в паспорті громадянина України на ім`я останньої та узгоджуються з відомостями, які містяться у довідці про її місце реєстрації, що надійшла на запит суду, відповідач з 08 травня 2008 року по 10 червня 2019 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять станом на дату звернення до суду з даним позовом відомостей щодо належності їй на праві власності цієї квартири, вважає за необхідне стягнути з неї заборгованість саме за період реєстрації останньої у квартирі, за якою рахується заборгованість, тобто до 10 червня 2019 року.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, із аналізу зазначених норм випливає, що за кожним щомісячним платежем перебіг позовної давності починається після невиконання чи неналежного виконання відповідачем обов`язку із внесення щомісячної плати і обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом у березні 2021 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів із жовтня 2013 року по березень 2018 року включно.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити також наступне та врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час звернення позивача з даним позовом до суду.

Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, продовжено на строк дії карантину.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Оскільки, в даному випадку перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за на надані послуги з постачання теплової енергії за квітень 2017 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з 02 квітня 2017 року.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про задоволення заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності та вважає за доцільне стягнути заборгованість за послугу з централізованого опалення в наступному порядку:

-солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за період з 02 квітня 2017 року по 10 червня 2019 року у розмірі 13 057 грн. 53 коп.;

-солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за період з 11 червня 2019 року по 01 березня 2021 року у розмірі 11 015 грн. 56 коп.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, зважаючи на вищевикладене, правовідносини, які склались між позивачем та відповідачами є грошовим зобов`язанням, позаяк відповідачі мають зобов`язання перед позивачем оплатити надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення), а позивач має право вимагати від відповідачів відповідної оплати за надані послуги, однак, у зв`язку із несплатою належним чином відповідачами за отримані послуги, позивачу було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена у грошовому еквіваленті, а тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України та у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача, у зв`язку з наявною у них заборгованістю за послуги постачання теплової енергії/централізованого опалення підлягають стягненню, інфляційні збитки за період з 02 квітня 2017 року по 10 червня 2019 року у розмірі 2 365 грн. 39 коп. та 3% річних за період з 02 квітня 2017 року по 10 червня 2019 року у розмірі 1 087 грн. 15 коп. Крім того, з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню, солідарно інфляційні збитки за період 11 червня 2019 року по 01 березня 2021 року у розмірі 482 грн. 19 коп. та 3% річних за період з 11 червня 2019 року по 01 березня 2021 року у розмірі 216 грн. 43 коп.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Разом з тим, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі по 523 грн. 71 коп. з кожного окремо та з ОСОБА_2 - у розмірі 253 грн. 71 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-257, 260-261, 264, 267, 509, 525, 526, 625, 714, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.19 Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 02 квітня 2017 року по 10 червня 2019 року у розмірі 13 057 грн. 53 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 365 грн. 39 коп. та 3% річних у розмірі 1 087 грн. 15 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 11 червня 2019 року по 01 березня 2021 року у розмірі 11 015 грн. 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 482 грн. 19 коп. та 3% річних у розмірі 216 грн. 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) витрати пов`язані зі сплатою судового збору по 523 грн. 71 коп. з кожного окремо.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 253 грн. 71 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.