Вирок від 12 квітня 2026 р. у справі №517/185/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/185/26

Провадження 1-кп/517/27/2026

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року Захарівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка Одеської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026162390000068 від 24.01.2026 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соше-Острівське Великомихайлівського району Одеської області, українця, гр. України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого: 30.06.2023 року вироком Фрунзівського районного суду Одеської області за ст. 126-1 КК України до 3-х років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 08.12.2025 року вироком Захарівського районного суду Одеської області за ст. 125 ч.1 КК України до 120 годин громадських робіт, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України;

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 у порушення вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність поводженню, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв психологічне насильство, яке виявлялось у систематичних словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, штовханні, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої, відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою перебуває у сімейних відносинах та проживає в одному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті чого останні пов`язані спільним побутом та мають взаємні права і обов`язки.

Починаючи з листопада 2025 року, між ОСОБА_3 та його співмешканкою ОСОБА_5 , у зв`язку зі зловживанням останнього спиртними напоями, склались особисті неприязні відносини, які супроводжувались постійними конфліктами, нецензурною лайкою, образами та вчиненням ОСОБА_3 відносно своєї співмешканки домашнього насильства у сім`ї.

Зважаючи на зазначені систематичні факти домашнього насильства з боку ОСОБА_3 , уповноваженими співробітниками поліції, які прибували на численні виклики ОСОБА_5 за вказаний період часу, з урахуванням його протиправної поведінки, було складено: один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, № 013833 від 15.11.2025 року, за яке постановою Захарівського районного суду Одеської області № 517/1294/25 від 18.12.2025 року останній був притягнутий до адміністративної відповідальності та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді 30 (тридцяти) годин громадських робіт; один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, № 013880 від 05.12.2025 року, за яке постановою Захарівського районного суду Одеської області № 517/1322/25 від 23.12.2025 року останній був притягнутий до адміністративної відповідальності та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт; один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП № 166992 від 22.01.2026 року, за яке постановою Захарівського районного суду Одеської області № 517/52/26 від 26.01.2026 року останній був притягнутий до адміністративної відповідальності, та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт.

Ураховуючи викладене, у період часу з 15.11.2025 року до 22.01.2026 року, ОСОБА_3 , систематично вчиняв відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 акти психологічного домашнього насильства, яке виявлялось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженні її людської гідності, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя останньої.

У подальшому, ОСОБА_3 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 що виявилось у наступному.

Так, 23.01.2026 року близько 19 годин 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , знову став ініціатором сварки з ОСОБА_5 , у ході якої, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання у вигляді погіршення психологічного стану останньої, нехтуючи її честю і гідністю, діючи умисно та цілеспрямовано, вчинив психологічне домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , яке полягало у висловлюванні на її адресу словесних образ з використанням ненормативної лексики, погроз фізичної розправи, внаслідок чого ОСОБА_5 відчувала психологічний дискомфорт, зазнавши при цьому психологічного приниження та була змушена звертатися з письмовою заявою до поліції з метою припинення протиправних дій останнього.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні дій, передбачених ст. 126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав в повному обсязі і показав суду, що дійсно умисно спричинив домашнє насильство відносно його співмешканки ОСОБА_5 . У вчиненому щиро розкаявся і просив суд суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що відносно неї її співмешканцем ОСОБА_3 дійсно було спричинено домашнє насильство. Претензії морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має та просить його покарати у відповідності до чинного законодавства України.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що окрім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, його вина була повністю встановлена в ході судового розгляду наданими суду матеріалами, дослідженими письмовими і речовими доказами, які суд, керуючись законом, оцінив за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

На підставі досліджених в судовому засіданні письмових доказів, які суд визнає належними, допустимими та достовірними, а також такими які в своїй сукупності між собою встановлюють провину обвинуваченого, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 і кваліфікує його дії як вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України – домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.

Відповідно довідок лікаря психіатра та лікаря нарколога, ОСОБА_3 на обліку не перебуває та за відповідною допомогою не звертався.

Згідно характеристики, ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується посередньо.

Із досудової доповіді, вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній, тому виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі можливе.

При призначенні виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо.

Відповідно до ст. 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.2003 року «Про практику призначення судами покарання» під час призначення покарання по кожному конкретному випадку суд має суворо додержуватися вимог норм закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через це реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, а обставин, які відповідно ст. 67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , його віку, того, що він не вперше притягується до кримінальної відповідальності, його щирого каяття, а також конкретних обставин та причин вчинення кримінального правопорушення, суд у відповідності до вимог КК та передбачених ним санкцій вважає, що з метою виправлення ОСОБА_3 та запобігання нових кримінальних правопорушень достатнім буде призначення покарання у виді позбавлення волі. Водночас, характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особа обвинуваченого дають суду підстави вважати, що його виправлення та перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим відповідно до ст. 75 КК України він підлягає звільненню від відбування основного покарання з випробуванням, а також на нього слід покласти обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, які є необхідними та достатніми для його виправлення. Суд вважає, що в даному випадку таке покарання буде достатнім і таке покарання повністю досягне мети його застосування та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Крім того, ОСОБА_3 звинувачується у вчиненні тілесних ушкоджень саме своїй співмешканці ОСОБА_5 , а тому суд дійшов до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно застосувати обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до Наказу МВС № 124 від 25.02.2019 р. «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України», кривдник має перебувати на обліку відповідного органу Національної поліції України, а, згідно ст.ст. 2, 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та Наказу Мінсоцполітики №1434 від 01.10.2018 «Про затвердження Типової програми для кривдників» і ч.5 розд.1 «Типової програми для кривдників» організацію та виконання цієї Типової програми, її проходження кривдниками забезпечують місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому копія вироку для виконання підлягає направленню до ВнП №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області та до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, як органу місцевого самоврядування.

Запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів, слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно ст.76 ч.1 п.п.1, 2, ч.3 п.2 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_7 обчислювати з 13 квітня 2026 року - з моменту проголошення цього вироку.

Застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у порядку, передбаченому п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України на строк 3 (три) місяці та покласти на нього обов`язок пройти цю програму.

Для виконання програми для кривдників копію вироку після набрання законної сили направити, згідно ст. 28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», - ВнП №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області та до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, як органу місцевого самоврядування.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, потерпілому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: