Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №133/2642/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/2642/25

Провадження № 33/801/340/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.

Доповідач: Шемета Т. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу адвоката Молявчика Олексія Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, -

в с т а н о в и в:

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

В постанові суду зазначено, що 13 липня 2025 року, о 18 год. 02 хв., за адресою: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Махнівка, автошлях М-21, 242 км., водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом моторолером «BULLS», без державного номерного знаку, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу, (велася відеофіксація обставин події на портативні відеореєстратори працівників поліції № 475579, № 476012 та № 476580), чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з такою постановою суду, адвокат Молявчик О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , 06 березня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що з відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 тримає в руках звичайний педальний велосипед, до рами якого прикріплено саморобну акумуляторну батарею, яка на той час не працювала. З відеозапису вбачається, що розмова між працівником поліції та ОСОБА_2 триває біля блок-поста поліції та факт його керування велосипедом не зафіксовано. ОСОБА_1 вів в руках педальний велосипед, коли переходив через пішохідний перехід в районі блок-поста поліції, до цього моменту він керував велосипедом за допомогою педалей. Працівники поліції безпідставно звинуватили ОСОБА_1 в керуванні моторолером «BULLS», відтак склад адміністративного правопорушення в його діях відсутній.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Молявчик О. В. підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

Вимогами статті 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду вказані вимоги процесуальних норм КУпАП суддею суду першої інстанції не в повній мірі дотримані.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390556 від 13 липня 2025 року, направлення на огляд водія транспортного засобу від 13 липня 2025 року, пояснень ОСОБА_1 , відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є необґрунтованим, оскільки в порушення вимог статті 280 КУпАП суд не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає (частина перша статті 254 КУпАП, частина друга статті 251 КУпАП), та не може бути перекладено на суд.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено обов`язок водія транспортного засобу не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджені Правила дорожнього руху, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (пункт. 1.1).

Апеляційний суд звертає увагу, що в Правилах окремо визначаються такі терміни як «транспортні засоби» та «механічні транспортні засоби», а розділ 2 Правил передбачає обов`язки і права водіїв саме механічних транспортних засобів.

Так, якщо транспортний засіб – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, то механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт (пункт 1.10. ПДР).

Наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для механічних транспортних засобів. Розмежування поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна (пункт 2.1 ПДР).

Отже механічний транспортний засіб, здійснювати керування яким, тобто виконувати функції водія, є лише транспортний засіб з електронним двигуном, потужністю понад 3 до 4 кВт.

Відтак не всі транспортні засоби є механічними транспортними засобами, а поняття транспортний засіб є значно ширшим, і включає, для прикладу, велосипеди – транспортні засоби, крім крісел колісних, що приводяться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому, а особа, яка керує велосипедом, є не водієм, а велосипедистом.

Водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; велосипедист – це транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.

Пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції – це обов`язок водія механічного транспортного засобу (п. 2.5. ПДР)

Вимоги до велосипедистів передбачені розділом 6 ПДР України – «6. Вимоги до велосипедистів», відповідно до пункту 6.7 якого велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.

Отже, водій і велосипедист – це різні поняття, обов`язки яких різняться між собою, а дія пункту 2. 5. ПДР поширюється виключно на водіїв механічних транспортних засобів.

Апеляційний суд звертає увагу на істотні суперечності між змістом протоколу про адміністративне правопорушення та фактичними обставинами, зафіксованими на відеозаписах.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390556, ОСОБА_1 керував моторолером «BULLS» без номерного знака. Водночас із відеозапису з нагрудних бодікамер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 знаходився біля велосипеда, який візуально не має ознак моторолера. Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували об`єм двигуна, що дало б змогу перевірити чи відноситься він до механічних транспортних засобів, а не є велосипедом, - матеріали справи не містять.

Таким чином, працівник поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 390556, невірно визначив вид транспортного засобу, що свідчить про неналежне з`ясування фактичних обставин справи та ставить під сумнів достовірність викладених у протоколі відомостей.

Вказані суперечності є істотними, оскільки безпосередньо впливають на правильну юридичну кваліфікацію дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, усі сумніви щодо належності вказаного засобу до механічних транспортних засобів, а також щодо факту керування ним, відповідно до принципу презумпції невинуватості, підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт керування ОСОБА_1 саме механічним транспортним засобом, тобто відсутні докази, що вказаний засіб відповідає ознакам механічного транспортного засобу у розумінні ПДР України, а ОСОБА_1 є водієм, а не велосипедистом.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У статті 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Молявчика Олексія Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду Т. М. Шемета