Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №738/418/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/418/26

№ провадження 2/738/315/2026

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 квітня 2026 року місто Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – Савченка О.А.

за участі:

секретаря судового засідання – Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мена цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС»

до

відповідача ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи – не з`явились

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І.Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

У лютому 2026 до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 20.06.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22037000067336, відповідно до умов якого АТ «Банк Кредит Дніпро» надало відповідачу кредит у формі кредитної лінії шляхом здійснення операції (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (картки). Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «Банк Кредит Дніпро» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору. ТОВ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» 15 грудня 2021 року уклали договір факторингу № 15/12/21, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 20.06.2018 № 22037000067336 перейшло до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС». Відповідач не виконав умови кредитного договору, не повернув кредит позивачу, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором. Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» становить 28 433,86 грн. Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 22037000067336 від 20.06.2018 в розмірі 28 433,86 грн, яка складається з: 15 751 грн. 86 коп. заборгованість за тілом кредиту, 3 754 грн – заборгованість по відсоткам, 8 928 грн. – заборгованість по комісії, 2662,40 грн судового збору та 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

ІІ. Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 27 лютого 2026 року судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі, при цьому роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов та заперечення, а позивачу, у разі подання відповідачем відзиву, право подати відповідь на відзив, а також визначено необхідні для вчинення вказаних дій строки.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не надав відзив на позовну заяву, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд встановив, що 20.06.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22037000067336, відповідно до умов якого АТ «Банк Кредит Дніпро» надало відповідачу кредит у формі кредитної лінії шляхом здійснення операції (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (картки) (а.с. 33-36).

Умовами договору визначено, що кошти надаються готівкою, в сумі 24 799 грн. 99 коп., строком на 24 міс. (а.с.34).

З виписки по особовому рахунку (а.с.62-123) слідує, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами.

15 грудня 2021 року між ТОВ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладений договір факторингу № 15/12/21, відповідно до якого ТОВ «Банк Кредит Дніпро» передало ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 22037000067336 укладеним із ОСОБА_1 (а.с. 15-21, 23-25, 27).

З досудової вимоги від 05.06.2025 № 2299218056_1359, яка була направлена на адресу відповідача, вбачається, що відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 22037000067336 від 20.06.2018 та запропоновано сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та вказано, що у разі невиконання зобов`язань щодо погашення заборгованості ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» буде змушене звернутися до суду (а.с.28).

Відповідач не подав докази, які б підтвердили виконання ним умов договору, станом на дату визначення позивачем суми заборгованості та станом на дату ухвалення рішення.

Розмір заборгованості відповідача за договором № 22037000067336 від 20 червня 2018 року становить 28 433,86 грн, яка складається з: 15 751,86 грн – залишок простроченого кредиту, 3 754,00 грн – залишок прострочених відсотків, 8 928,00 грн – залишок прострочених комісій (а.с. 124-126).

V. Мотиви, з яких суд виходить при постановленні рішення, і положення закону, яким він керується.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Що стосується договору факторингу, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не спростував суми заборгованості, заявленої до стягнення, не надав контррозрахунку у разі незгоди з таким розрахунком.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснював адвокат Гулієва С.А. на підставі Договору про надання правової допомоги № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року, Додаткової угоди № 22037000067336 від 26 січня 2026 року до договору № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року (а.с. 12-14, 22).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви додані Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 26 січня 2026 року, Детальний опис робіт (наданих послуг), копія свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 8, 11, 41).

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, суд приходить до висновку, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу (3 500 грн) є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Так, згідно платіжної інструкції № СЗ-120 від 28 січня 2026 року (а.с.49) позивачем було сплачено 2 662 гривні 40 копійок судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613, адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 22037000067336 від 20.06.2018 в розмірі 28 433 (двадцять вісім тисяч чотириста тридцять три) гривні 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613, адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, НОМЕР_2 ) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок – витрат понесених на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко