Вирок від 02 квітня 2026 р. у справі №729/85/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/85/26

1-кп/729/80/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026270400000003 від 02.01.2026 відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченкове Броварського району Київської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня, військовослужбовця, одруженого , на утриманні має неповнолітню дитину , раніше не судимого , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період солдат ОСОБА_3 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Водночас солдат ОСОБА_3 , який достеменно обізнаний про правила поведінки військовослужбовця поза службою, в порушення вимог ст. ст. 4,11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які зобов`язують кожного військовослужбовця не допускати негідних вчинків, свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Як установлено у ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Однак всупереч вищенаведених нормативно-правових актів ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення проти правосуддя за наступних обставин.

Так ОСОБА_3 постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2025 року, у справі № 729/1090/25, яка набрала законної сили 29.10.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, відповідно до постанови Чернігівського апеляційного суду від 29.10.2025 справа №729/1090/25 провадження №33/4823/841/25 апеляційна скарга на раніше зазначену постанову залишена без задоволення та постанова Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2025 року, у справі № 729/1090/25 залишена без змін.

Однак 02.01.2026 близько 15 год. 06 хв., ОСОБА_3 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, діючи умисно, з метою відвідування м. Бобровиця та невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, керував автомобілем марки «ВАЗ 21063» з державним номерним знаком НОМЕР_2 по вул. Чернігівська в м. Бобровиця Ніжинського району Чернігівської області, де поблизу домоволодіння № 1 був зупинений працівниками групи реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУН ГУНП в Чернігівській області за порушення Правил дорожнього руху України. Тим самим. ОСОБА_3 умисно не виконав постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16.09.2025 у справі № 729/1090/25, яка набрала законної сили 29 жовтня 2025 року та якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України визнав повністю, підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння, які викладені у обвинувальному акті. Повідомив, що він був ознайомленим із рішенням суду від 16.09.2025 р., яким його визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, однак, незважаючи на дане рішення суду він 02.01.2026 р. керував автомобілем, так їхав з лікарні. У вчиненому розкаюється, просить суворо його не карати.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у інкримінованому йому діянні, передбаченому ч. 1 ст. 382 КК України, відсутні будь-які сумніви добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів по справі, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів та характеризуючих данних.

У судовому засіданні встановлено, що своїми діями ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України , його дії кваліфіковано вірно, вина є доведеною, визнається обвинуваченим.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином, його характер, наявність обставин, що пом`якшують покарання , а саме щире каяття,та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, проходить військову службу , на утриманні має неповнолітню дитину , усвідомив наслідки вчиненого . а також бажання і можливість стати на шлях виправлення.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, оскільки такий вид покарання передбачений санкцією ч.1 ст. 382 КК України .

Судові витрати та речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався, підстав для його застосування суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.370,373,374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання в виді штрафу в розмірі п"ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8500 ( вісім тисяч п"ятсот ) гривень00 коп.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя :