Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №504/4189/21 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/4189/21

Провадження №2/504/257/26

Доброславський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

Секретаря - Ориник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №5, в порядку загального позовного провадження позов адвоката Григор`єва Віктора Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 проти ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

Адвокат Григор`єв В.В. у листопаді 2021 року діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом проти ОСОБА_2 , яким просив суд стягнути з відповідачки борг за договором позики, який укладений у простій письмовій формі (за розпискою) від 15.02.2019 року, в сумі 1000000,00 грн., та вирішити питання судових витрат.

На обгрунтування своїх доводів заявник вказує, що 15.02.2019 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1000000,00 грн.

За умовами договору ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 отримала грошову суму 1000000,00 грн., і зобов`язалась повернути цю суму.

Однак відповідачка суму боргу не повернула, чим, як стверджує позивач, порушене його право.

Короткий зміст заперечень відповідача:

Відповідачка заперечення суду не надіслала.

Представник позивача та позивачка подали заяви про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримали, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

В судову засідання відповідач не з`явилась, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи смс- повідомленням, причини неявки суду не повідомила.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 30.03.2026 року постановлено розглянути справу у заочному порядку.

Встановлені судом фактичні обставини:

Судом встановлено, що 03.09.2019 року ОСОБА_4 позичив ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 7000 доларів США, про що свідчить розписка від імені ОСОБА_5 , копія якої, після огляду оригіналу розписки, завірена судом та зберігається у матеріалах справи.

За умовами договору ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_5 отримала грошову суму еквівалентну 7000 доларам США, та ОСОБА_5 зобов`язалась повернути цю суму до 31.12.2019 року.

Умовами договору передбачено виплату відсотків за користування грошима в сумі 10 відсотків від суми заборгованості щомісячно.

Судом встановлено, 15.02.2019 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1000000,00 грн.

За умовами договору ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 отримала грошову суму 1000000,00 грн., і зобов`язалась повернути цю суму.

Однак відповідачка суму боргу не повернула.

Релевантні джерела права та висновки суду:

Між сторонами виникли правовідносини які регулюються ЦК України та виникають з зобов`язального права.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлено договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), зроблено висновок, що "стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року у справа № 161/11436/21 (провадження № 61-625св22), зроблено висновок, що:

"за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Суд констатує, що ОСОБА_3 написала 15.02.2019 року власноруч розписку від свого імені, поставила свій власний підпис під текстом цієї самої розписки, в тексті розписки йдеться про передачу ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми 1000000,00 грн., та отримання відповідачкою саме такої грошової суми.

Оригінал розписки наданий позивачкою суду для огляду, копія розписки завірена суддею та зберігається у матеріалах цивільної справи.

Підстав для визнання цієї розписки неналежним доказом судом не встановлено.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що "у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при:

(1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Виходячи з принципу диспозитивності суд самостійно розрахунки не здійснює і не може вийти за межі позовних вимог.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, третя статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах; стаття 12 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).

Таким чином, позовні вимоги про повернення основного боргу за договором позики від 15.02.2019 в розмірі 1000000,00 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Судовий збір:

Оскільки позовні вимоги задоволені, в силу ст. ст. 140-142 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 10454,00 грн. за вимоги майнового характеру та забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги адвоката Григор`єва Віктора Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 проти ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , борг за договором позики, який укладений у простій письмовій формі (за розпискою) від 15.02.2019 року, в сумі 1000000,00 грн., та стягнути судовий збір в сумі 10454,00 грн.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту його отримання в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Суддя В. К. Барвенко