Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №947/486/26 — Київський районний суд м. Одеси

___________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/486/26

Провадження № 2-а/947/40/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 року

Київський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого - судді Гниличенко М.В.

за участю секретаря – Тіщенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеса в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд –

ВСТАНОВИВ:

31.12.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № R276794 від 29.12.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та закриття провадження по адміністративній справі на підставі п.1 та п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Позов мотивовано тим, що оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення № R196055 від 12 листопада 2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210 ч.3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Оскаржувану постанову відповідач вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Так у постанові зазначено, що він не пройшов ВЛК, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач вважає, що ним не було допущено умисного порушення законодавства про оборону і мобілізаційну підготовку, оскільки процедурі проходження медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, однак жодних повісток позивач не отримував. Також, його не було повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, позивач не має статусу особи, визнаної обмежено придатною, та не повинен притягуватись за порушення п.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», що зазначено в оскаржуваній постанові. При цьому, звертає увагу суду, що відповідно до закону має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вищевказане виключає в його поведінці склад та подію адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 ч.3 КУпАП. Оскаржувану постанову просить скасувати, а провадження відносно нього закрити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 року адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 06.01.2026 року провадження по справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження та витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчену копію постанови № R196055 від 12 листопада 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Ухвалу суду про витребування доказів не виконано. Відзиву на позов не надано, доводи позову не спростовано.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач у позові зазначає, що він не був присутнім при складанні вказаної постанови, вказану постанову органи ІНФОРМАЦІЯ_2 не вручали та не надсилали.

Як вбачається з матеріалів справи позивач оскаржує постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, які оскаржуються згідно з ст.ст.287-289 КУпАП.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.

Судом встановлено, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП було винесено 29.12.2025 року, з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 31.12.2025 року, тобто позивачем не було пропущено строк звернення до суду.

Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд справи у відповідності до ст.ст.124-130 КАС України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся через електронний суд, користувачем якого він є, причини неявки суду невідомі, будь-яки заяв з процесуальних питань суду не надходило.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Судом встановлено, що 29 грудня 2025 року стосовно позивача ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № R 276794 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу в сумі 17000 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не пройшов, відмовився від проходження ВЛК (п.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач у позові вказує на те, що висновки, зазначені у постанові від 29.12.2025 року, не відповідають фактичним обставинам справи, з чим суд погоджується.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також п.56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, обов`язок з`явитися за викликом ТЦК та СП виникає виключно у разі належного вручення повістки.

Позивач у позові зазначає, що жодних повісток на проходження ВЛК він особисто чи засобами поштового зв`язку не отримував.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX в редакції 15.02.2025 року, зокрема пунктом 2 розділу II вказаного Закону передбачено - установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Тобто, вказаний закон передбачає обов`язок проходження повторної військової комісії у визначені строки особам, які офіційно визнані обмежено придатними до військової служби за висновками ВЛК.

Із позову вбачається, що позивач не мав і наразі немає статусу особи, визнаної обмежено придатною до військової служби, про що надав копії витягу з реєстру Оберіг та військово-облікового документу Резерв+./а.с.15-20/

Судом було досліджено військово-обліковий документ Резерв+, який сформовано 13.12.2025 року, та з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним, звання солдат-діловод, номер в реєстрі Оберіг 170220230640383800880, військово-облікові дані уточнено вчасно – 16.07.2024 року, адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що надає право на відстрочку військовозобов`язаним, які мають одного з батьків (своїх або дружини/чоловіка) з інвалідністю I чи II групи.

До справи надано копії документів, які стали підставою для надання відстрочки, зокрема свідоцтво про народження, з якого вбачається, що ОСОБА_3 є батьком позивача; Довідка МСЕК від 20.11.2023 року про те, що ОСОБА_3 , 1956 року народження є особою з інвалідністю 2 групи безстроково; Медичний висновок ЛКК № 2425/39 від 08.10.2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду, в наявності порушення функції статики, ходи та самообслуговування.

Таким чином, відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особи, які мають законні підстави для відстрочки, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Також, суд вважає, що відмова від проходження ВЛК або непроходження медичного огляду під час дії воєнного стану кваліфікується як порушення законодавства про оборону та мобілізацію, а саме за ч.3 ст. 210-1 КУпАП (порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію). Штраф за цією статтею становить від 17 000 до 25500 грн. Частина 3 ст. 210-1 КУпАП застосовується, якщо правопорушення вчинено в особливий період (під час воєнного стану). Проте, ст.210 ч.3 КУпАП стосується суто порушень правил військового обліку (якщо особа не оновила даних, не встала на облік), тоді як ч.3 ст.210-1 КУпАП стосується порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Невірна кваліфікація відповідачем дій громадянина, а в даному випадку відсутня подія адміністративного правопорушення вказує на протиправність та необхідність скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною

Зокрема, бланкетна диспозиція адміністративно-правової норми визначає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Отже, для встановлення ознак об`єктивної сторони складу передбаченого правопорушення, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати положення Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який відповідно до преамбули визначає, зокрема, обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Цей Закон встановлює, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для направлення для проходження медичного огляду (абз.2 ч.1 ст.22 цього Закону); проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (абз.4 ч.1 ст.22 вказаного Закону).

Питання організації медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (надалі - Порядок №560) та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (надалі - Положення №402).

Зокрема, п. 3.1. глави 3 розділу ІІ Положення №402 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлює, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

У п. 74 Порядку № 560 визначено, що військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилається в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з урахуванням вимог пункту 74-3 цього Порядку.

У сформованому направленні на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду зазначаються інформація згідно з вимогами законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду (п. 74-3 Порядку № 560).

Згідно з п. 74-1 Порядку № 560 для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування.

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Отже, саме таким чином під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням ТЦК та СП.

Направлення обов`язково видається під особистий підпис військовозобов`язаному, що підтверджує факт його отримання та інформування про процедуру.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку № 560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

За приписами пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

При цьому, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис.

Отже, з наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.

Відповідач не надавав копію направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в підтвердження дотримання встановленої процедури направлення на військово-лікарську комісію, а також доказів реєстрації такого направлення в журналі реєстрації направлень на ВЛК та його вручення позивачу під особистий підпис з доведенням вимог законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

При цьому суд враховує положення абзацу третього пункту 69 Порядку № 560 про те, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в даному випадку судом не встановлені підстави для проходження ВЛК позивачем, оскільки останній не має статусу особи, визнаної обмежено придатною та має відстрочку до завершення мобілізації, що підтверджено військово-обліковими документами.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п.3 ч.3 ст. 286 КАС України).

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не зазначив законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, на думку суду, визначив невірну кваліфікацію по даним категоріям справ, не надав належних та допустимих доказів направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду ВЛК та відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії на підставі цього направлення, тобто не довів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у справі на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, відзиву на позов або письмових заперечень до суду не надано, суд доходить висновку про задоволення позову, визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-10, 13,14, 72-77, 94, 241, 246, 250, 255, 293, 295 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 29.12.2025 року № R276794 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень - скасувати, та провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 13.04.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко