Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №490/6021/21 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6021/21

н\п 2/490/44/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., представниці позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвоката Ротар А.Л., відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, в які позивачка просила: визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати службу у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради надати висновок щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обгрунтовані наступним.

Сторони уклали шлюб 07.07.2007 року, від якого у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка вказує, що дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач - ОСОБА_2 , матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому вона була вимушена поставити питання про стягнення аліментів в судовому порядку та подати заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів (у частині заробітку). Згідно судового наказу Центрального районного суду міста Миколаєва від 28.05.2021 року у справі №490/3593/21, на її користь призначено стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , з відповідача, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 17.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка вважає, що вона, як матір дитини, повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров`ям та має всі умови для того, щоб дитина мала повноцінні умови для розвитку, зростання, належний стан для життєдіяльності та навчання.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що вона за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, з сусідами підтримує нормальні відносини, не зловживає алкогольними напоями та наркотичними речовинами, не веде антисоціального способу життя, не підтримує відносин з особами подібного способу життя.

Крім того, позивачка стверджує, що займається розвитком доньки, виховує її, у них добре налагоджений психологічний контакт, вони дуже прив`язані один до одного, донька відвідує дошкільний навчальний заклад №148, групу №5. До ДНЗ дитину відводить та забирає в основному вона, іноді її мама ОСОБА_4 . Також, вказує, що вона самостійно здійснює оплату за харчування дитини в ДНЗ, а відповідач не цікавиться та не приймає участі в житті дитини в садочку. Дитина фактично проживає з нею увесь час після розлучення, що може свідчити про формування у дитини прив`язаності до неї, місця її проживання, речей, побуту.

Позивачка наголошує, що ніколи не перешкоджала і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню батька з дитиною.

За такого, виходячи з того, що увесь час донька проживає з позивачкою, вона займається її вихованням та піклується про неї, забезпечуючи всі потреби дитини, вона прив`язана до неї, то ОСОБА_1 вважає, що суд повинен врахувати ці обставини та визначити місце проживання дитини з нею.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 року для розгляду цієї справи визначено суддю Шолох Л.М.

Ухвалою від 04.08.2021 року справу прийнято до провадження суддею Шолох Л.М., і призначено її до розгляду у підготовче судове засідання на 11.10.2021 року. Одночасно з цим судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування та зобов`язано Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, надати висновок щодо доцільності задоволення позовних вимог, а саме визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з її матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

28.09.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва від відповідача ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, в якій просить суд: місцем проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити адресу: АДРЕСА_2 , разом з батьком ОСОБА_2 , в належній на праві приватної власності квартири; до розгляду справи залучити третю уповноважену законодавцем особу Орган опіки та піклування служби у справах дітей Миколаївської міської ради; зобов`язати орган опіки та піклування надати висновок, щодо відповідності інтересам дитини та її розвитку - заявлених місця проживання та реєстрації відповідача та доцільність задоволення позовних вимог щодо приживання дитини із батьком.

В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказав наступне.

Рішенням по справі №490/6337/17 від 29 вересня 2017 року Центрального районного суду м. Миколаєва шлюб сторін розірвано.

Позивач, відповідач за первісним позовом вказує, що судовим наказом 2021 року він зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , хоча зазначає, що він утримував доньку за свої кошти, надавав кошти відповідачці, позивачки за первісним позовом до того часу, поки остання їх брала. 3 часу небажання відповідачки, позивачки за первісним позовом отримувати від нього кошти, він їх аккумулював на рахунку, який відкрив для доньки та за отриманими відомостями про витребування з нього аліментів, відразу закрив заборгованість за ними.

Також, ОСОБА_2 стверджує, що квартира, в якій ОСОБА_1 просить визначити місце проживання доньки, є часткою житла в двохповерховому будинку (жилкопі) та не належить ні йому, ні відповідачці, позивачці за первісним позовом, та є квартирою без зручностей. В квартирі сторони тільки зареєстровані за клопотанням з його попередньої роботи і зареєстровані до поточного часу. За такого, позивачу за зустрічним позовом незрозуміло де ОСОБА_1 бажає проживати з донькою.

Крім того, ОСОБА_2 стверджує, що відповідачка разом з донькою, після розлучення з ним стала проживати на зйомних квартирах.

Також, ОСОБА_2 стверджує, що він спілкувався з донькою, водив її до дитсадка, на гуртки, більш того, водив доньку по лікарям, і фактично щоденно, впродовж всього її вільного часу та з моменту, коли мати забрала її з їхньої квартири та розлучилась з ним-проводив кожень день з нею. Він водив доньку на тренування, по репетиторам, на прогулянки та на навчання. Забирав доньку з дитсадка. Кожного дня вони гуляли по три години після садка, а потім він відводив доньку за адресою проживання бабусі. З вечора п`ятниці та до суботи донька ночувала у нього, і йшла до бабусі тільки за своїм бажанням. За клопотанням відповідачки, позивачки за первісним позовом, дозволяв їй виїзд з дитиною за кордон. Приймав активну участь у всіх святах та заходах у дошкільному закладі та інших місцях знаходження дитини.

ОСОБА_2 також зазначає, що вже майже впродовж року з донькою не зустрічається за забороною відповідачки, позивачки за первісним позовом. Так ОСОБА_1 та її мати, з грудня 2020 року почали забирати доньку з садка раніше, щоб він не мав змоги забрати її та заборонили вихователям надавати йому квитанції на оплату послуг утримання доньки. Вдома, ОСОБА_1 вимикала телефон доньки, щоб він не спілкувався з нею.

Враховуючи наведене вище, ОСОБА_2 просить суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_6 з ним за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.10.2021 року зустрічний позов прийнято судом до спільного розгляду з первинним.

22.11.2021 року від позивачки, відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зустрічні позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки вважає їх необгрунтованими, безпідставними та незаконними.

При цьому, ОСОБА_1 вказала, що під час розгляду справи про розірвання шлюбу між нею та відповідачем, позивачем за зустрічним позовом, вони дійшли згоди, що їх донька буде проживати з нею. Проте, після того, як вона з відповідачем, позивачем за зустрічним позовом, стали проживати окремо, мали місце випадки, коли він міг забрати доньку з дитячого садка та не повідомити її про це. Останнім часом з відповідачем, позивачем за зустрічним позовом, в неї виникали сварки щодо місця проживання дитини, оскільки він бажає аби їх донька ОСОБА_5 проживала разом з ним. На даний час вони не можуть дійти згоди щодо місця проживання їх дитини.

ОСОБА_1 стверджує, що вона як матір дитини, повністю опікуються інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров`ям. Вона має всі умови для того, щоб дитина мала повноцінні умови для розвитку, зростання, належний стан для життєдіяльності та навчання.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що позивач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не є працевлаштованим та не має регулярного доходу, а тому не зрозуміло яким чином він зможе забезпечити дитині належний рівень для проживання.

Також позивачка, відповідачка за зустрічним позовом вказує, що ОСОБА_2 не забезпечений житлом, а на даний час проживає без відповідної правової підстави в квартирі, яка є її власністю.

За такого, ОСОБА_1 зазначає, що позивач, відповідач за первісним позовом, батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати. При цьому, наявність перешкод у спілкуванні з дитиною, на яку він посилається як на підставу своїх зустрічних позовних вимог, не є підставою для визначення місця проживання дитини з ним. Тому, ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

26.11.2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (уточнену), в якій вказав ті ж обгрунтування, що і у зустрічній позовній заяві, а також заперечував проти тверджень позивачки, відповідачки за зустрічним позовом, про те, що він не утримує доньку та не бере участь у її вихованні, оскільки вказані твердження, на думку відповідача, позивача за зустрічним позовом, спростовуються наданими ним доказами.

Також, 26.11.2021 року ОСОБА_2 надав відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій підтримав вимоги зустрічного позову, а твердження, викладені у відзиві ОСОБА_1 вважав необгрунтованими, з підстав, викладених ним у зустрічному позові, відзиві на позовну заяву та у даній відповіді.

16.02.2022 року від представника служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради надійшла заява про долучення до матеріалів справи Висновок органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини.

10.04.2023 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Лазаренка Р.М. надійшла заява про зміну предмету зустрічного позову, в якій, посилаючись на висновок органу опіки про доцільність проживання дитини з матір`ю, просив змінити предмет зустрічного позову, виклавши його у наступній редакції:

1. Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2. Визначити наступні способи його участі у вихованні дочки:

- щотижня кожного місяця починаючи з 07 год. 00 хв. понеділка та закінчуючи 20 год. 00 хв. середи проводити час з дочкою цілодобово без присутності матері з можливістю залишатися дитині за місцем проживання батька, з обов`язком батька супроводжувати дитину до школи, на позакласні гуртки, секції, навчально-виховні дитячі заклади, правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, враховуючи погодні умови, стан здоров`я, потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини, не порушуючи режиму дня;

- кожної першої та третьої суботи місяця з 09:00 год. до 20:00 год;

- кожної другої неділі місяця з 09:00 год. до 20:00 год. проводить час з дочкою без присутності матері;

- двічі у літній період, по 14 днів поспіль, проводити спільно з дочкою відпочинок без присутності матері;

- проводити спільне святкування разом з дитиною її дня народження з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька;

- необмежене спілкування батька з дочкою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншими засобами зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дітьми, з урахуванням їх режиму дня дитини.

3. Зобов`язати ОСОБА_1 , заздалегідь, але не пізніше двох годин до зустрічі батька з дочкою, надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування дитини, а у випадках пов`язаних із станом здоров`я дочки повідомляти про це негайно з моменту настання таких обставин.

4. Зобов`язати Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, надати висновок щодо доцільності задоволення зустрічного позову у новій редакції його вимог.

Ухвалою суду від 02.08.2023 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмета позову, подану ним 10 квітня 2023 року.

26.12.2023 року від представника органу опіки та піклування Миколаївської міської ради надійшов висновок про недоцільність визначення місця проживання дитини з батьком.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.03.2025 року відведено суддю Шолох Л.М. від розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 року дану цивільну справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 24.03.2025 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження, постановлено про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01.10.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 11.02.2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу №490/6021/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки про визначення місця проживання дитини з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.03.2026 року на 11:00 год.

В судовому засідані представниця позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвоката Ротар А.Л., позов підтримала з підстав наведених у ньому та просила задовольнити в повному обсязі та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю - ОСОБА_1 , проти зустрічного позову заперечила з підстав його необгрунтованості та недоведеності, що проживання дитини відповідає найкращим інтрересам дитини, а тому в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

В судовому засіданні відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 проти позову заперечив, з мотивів його недоведеності та намагання позивачки ввести суд в оману щодо обставин даної справи, наполягав, що належним чином виконує батьківські обов`язки, завжди піклувався про свою доньку, займає активну громадську позицію, завжди переймається здоров`ям та розвитком своєї доньки та створює відповідні умови для цього. Наголосив, що позивачка відібрала доньку та перешкоджає участі батька у вихованні дитини, а умови проживання у нього, відповідають найкращим інтересам дитини. Вважає, що всі дії позивачки направлені на позбавлення в майбутньому його батьківських прав стосовно доньки. З урахуванням наведеного вище, просить суд в позові ОСОБА_1 до нього відмовити та задовольнити його зустрічний позов до ОСОБА_1 та визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 разом з батьком.

Суд, дослідивши та перевіривши всі аргументи сторін викладені ними в документах по суті справи та докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 07 липня 2007 року по 29 вересня 2017 року сторони перебували у шлюбі.

Як вбачається з копії Договору купівлі-продажу (Дублікат) від 10.06.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Поліщук Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №714, ОСОБА_1 , за письмової згоди чоловіка - ОСОБА_2 , придбала квартиру АДРЕСА_3 .

У шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.05.2014 року.

Рішенням Центрального районого суду міста Миколаєва від 29.09.2017 року у справі №490/6337/17, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судовим наказом Центрального районного суду м.Миколаєва від 28.05.2021 року у справі №490/3593/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 17.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 13.01.2022 року ухвалено: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 ; розподілити майно набуте під час шлюбу: визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею: 70,6 кв.м.; житловою площею:44,6 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею: 70,6 кв.м.; житловою площею: 44,6 кв.м.

Факт спільного проживання позивачки з донькою підтверджується Актом про проживання, складеним ПП «Управляюча компанія ЖЕД №10» №15 від 05.05.2021 року, засвідченим сусідами: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

За вказаним Актом, сусідами підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_4 проживають ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_3 .

Згідно Акту обстеження умов проживання від 03.12.2021 року №325, наданого відповідачем, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 , який складений головними спеціалістами ССД АЗР, за адресою: АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_2 .

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру ФОП та податкової декларації за 2020 рік, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (КВЕД код 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси).

Матеріалами справи встановлено, що дитина, ОСОБА_10 , навчалася в дошкільному навчальному закладі № 148 у м. Миколаєві. Відповідно до довідок закладу № 14/02-23 від 08.07.2021 року та № 15/02-23 від 09.07.2021 року, з грудня 2020 року дитину постійно приводила та забирала мати та бабуся ОСОБА_4 . Оплату харчування дитини здійснювала мати.

Відповідно до педагогічної характеристики ДНЗ № 148 від 07.07.2021, дитина, ОСОБА_10 , характеризується позитивно.

Судом встановлено, що з 01.09.2021 року ОСОБА_10 навчається в Миколаївській загальноосвітній школі № 53.

Згідно характеристики з навчального закладу, ОСОБА_5 зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна учениця, має велике бажання вчитися, особливо цікавиться англійською мовою та математикою. Відвідує гуртки з вивчення англійської та китайської мови. Завжди виконує правила поведінки, має авторитет серед товаришів. Мати відповідально ставиться до виховання доньки, бере участь в житті дитини та класу, реагує на пропозиції та рекомендації вчителя. У дитини з матір`ю довірливі стосунки, що корисно впливає на її емоційний стан. До школи дитину приводить мати, іноді бабуся.

Довідкою директора ДЮСШ №3 від 15.09.2021 року №29/2021 підтверджується, що, ОСОБА_10 займалася у дитячо-юнацькій спортивній школі №3 на відділенні художньої гімнастики у 2020/2021 навчальному році. Батько- ОСОБА_2 брав активну участь у вихованні доньки, а саме - був ініціатором вступу доньки до спортивної школи, приводив та забирав її з занять.

Згідно довідки КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради від 22.10.2021 № 397, ОСОБА_1 на наркологічному обліку не перебуває.

Відповідно до довідок КНП «Миколаївський центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради від 13.01.2022 № 16, 13.01.2022 № 10, ОСОБА_2 на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває.

Згідно долучених матеріалів, ОСОБА_2 неодноразово надавав матері нотаріально посвідчені заяви на виїзд дитини за кордон, а саме: 23.04.2019 року та 21.08.2020 року.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Крім іншого, суд вважає за доцільне зазначити, що з моменту досягнення дитиною 14 років вона у праві визначати місце свого постійного проживання з батьком чи матір`ю самостійно, а відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

Відповідно до досліджених судом доказів, дитина постійно проживає з матір`ю, яка займається її вихованням та оздоровленням, донька прив`язана до позивачки, відповідачки за зустрічним позовом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Місце проживання дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У §54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 рку, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 16.02.2022 року №1235/02.02.01-22/03/14/22 про визначення місця проживання дитини, діючи в інтересах дитини, орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Вказаним вище висновком органом опіки та піклування встановлено наступне.

Дитина проживає з матір`ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради та Миколаївського міського центру соціальних служб, мати створила належні умови для проживання дитини: малолітня ОСОБА_5 має окрему кімнату, спальне та робоче місця, забезпечена одягом по сезону, шкільним приладдям та іграшками. У помешканні сучасний ремонт, є необхідні меблі, предмети домашнього вжитку, побутова техніка, мати належно забезпечує потреби дитини.

В ході перевірки родини проведено бесіду з дитиною, ОСОБА_11 . Дитина повідомила, що їй комфортно проживати з матір`ю, між ними довірливі та близькі стосунки, категорично заперечила проти зміни місця проживання. На момент бесіди з дитиною, ОСОБА_5 повідомила, що з батьком тривалий час не спілкується. Дитині було роз`яснено про її право на спілкування з батьком.

Службою у справах дітей адміністрації Заводського району перевірено стан виконання батьками батьківських обов`язків щодо забезпечення прав дитини на належне медичне обслуговування, освіту та виховання.

Відповідно до інформації КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» від 15.11.2021 дитина, ОСОБА_6 у Центрі спостерігалася з народження, практично не хворіла, на усі огляди дитину супроводжували і батько, і мати. На цей час, дитина перебуває під наглядом ЦПМСД № 3, їй змінено сімейного лікаря.

Відповідно до інформації Миколаївського міського центру соціальних служб від 10.11.2021 та 06.12.2021 і мати, і батько здатні виконувати обов`язки щодо виховання та догляду за дитиною.

За результатом перевірки місця проживання батька, ОСОБА_2 , по АДРЕСА_2 , що є спільною сумісною власністю обох батьків, встановлено, що умови проживання відповідають інтересам дитини, квартира з усіма зручностями та сучасним ремонтом. Для малолітньої ОСОБА_5 облаштовано окрему кімнату, де розташовано спальне місце, спортивний куточок, шафа для речей та деякі особисті речі.

Питання визначення місця проживання дитини розглядалося на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини 23.12.2021, 13.01.2022, 27.01.2022, 10.02.2022. Члени комісії дійшли висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів того, що подальше проживання дитини, ОСОБА_6 з матір`ю, ОСОБА_1 буде суперечити її інтересам та беручи до уваги позицію дитини щодо неприпустимості зміни місця проживання, керуючись інтересами дитини, відповідно до ст. ст. 19, 141, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю, ОСОБА_1 .

Разом з тим, висновком органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 22.12.2023 року за №5544/02.02.01-22/03 встановлено недоцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

Прим цьому, вказаним висновком встановлено наступне.

В ході підготовки висновку органу опіки та піклування, спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Заводського району відвідано батька, ОСОБА_2 , по АДРЕСА_2 . Здійснити обстеження умов проживання ОСОБА_2 не вдалося, у зв`язку з тим, що на порозі квартири батько виступив з категоричною вимогою до членів комісії, зняти взуття, сумніваючись в чистоті нових бахил. На пропозицію надати свої бахили, які він вважає чистими, ОСОБА_2 , також, відмовився. На підтвердження можливості матеріально утримувати дитину, ОСОБА_2 , в матеріалах справи наявні виписки з банківського рахунку про надходження коштів на банківську картку за період 2020-2021 роки. Актуальна інформація про працевлаштування та самостійний дохід батька відсутня.

Питання щодо визначення місця проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, ОСОБА_2 , 14.12.2023 розглядалося на комісії з питань захисту прав дитини, за присутності батька. За результатом розгляду, члени комісії дійшли висновку, що проживання дитини з матірю відповідає її найкращим інтересам.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів того, що подальше проживання дитини, ОСОБА_6 матір`ю, ОСОБА_1 буде суперечити її інтересам та беручи до уваги думку дитини щодо неприпустимості зміни місця проживання, керуючись інтересами дитини, відповідно до ст. ст. 19, 141, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає недоцільним визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, ОСОБА_2 .

Також в судовому засіданні 25.03.2026 року суд вислухав думку малолітньої дитини - ОСОБА_3 , яка повідомила, що їй подобається проживати з мамою. У неї є своя кімната, з татом вона не захотіла спілкуватися з 7 років.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам малолітньої дитини. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Враховуючи, що позивачка, відповідачка за зустрічним позовом, займається вихованням дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, суд вважає, що на даний час проживання доньки з матір`ю, яка фактично проживає з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.

Суд зазначає, що в основному заперечення відповідача, позивача за зустрічним позовом, зводяться до констатації недобросовісної (на думку відповідача, позивача за зустрічним позовом) поведінки позивачки, відповідачки за зустрічним позовом, яка полягає у створенні перешкод у спілкуванні батька з дитиною. В даному випадку, питання участі батька у вихованні дитини не є предметом даного спору та відповідач, позивач за зустрічним позовом, не позбавлений можливості ініціювати вирішення спірних питань щодо участі у вихованні дитини в установленому законом порядку. При цьому, визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, не позбавляє батька права на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже, не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що як мати, так і батько піклуються про життя та здоров`я дитини ОСОБА_5 , мають задовільні умови для проживання дитини, матеріально забезпечені, не притягувалися до адміністративної чи кримінальної відповідальності, з любов`ю відносяться до дитини, забезпечують дозвілля дитини (у матеріах справи наявні фото файли).

При цьому, при вирішенні спору щодо визначення місця проживання дитини, суд бере до уваги те, що після розірвання шлюбу між донька сторін проживала з матір`ю.

З огляду на специфіку відносин, що склалися між сторонами, суд розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення щодо місця проживання їхньої дитини, стає на захист інтересів дитини та враховуючи сталість соціальних зв`язків дитини ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_1 , добросовісне виконання нею батьківських обов`язків, вік дитини та її бажання проживати з матір`ю, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність з боку матері негативного впливу на її виховання і розвиток, приходить до висновку, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме з матір`ю забезпечить якнайкращі інтереси дитини, буде сприяти збереженню зв`язку дитити із сім`єю. Саме у якнайкращих інтересах дитини позивачкою, відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 , буде забезпечено її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, оскільки для малолітнього віку дівчинки вкрай необхідним є контакт з матір`ю, у цьому віці діти найбільш прив`язані до матері. Матір малолітній дитині необхідна як опора, як джерело безпеки і задоволення нагальних потреб, саме нею формується почуття любові, ніжності, жалю і співчуття. Малолітній дитині необхідна не тільки звична обстановка з усталеним колом спілкування, але дитина повинна відчувати себе психофізіологічно вільно, захищено та комфортно, щоб у неї було сформовано відчуття безпеки і підтримки. Для дитини таким «притулком» зазвичай служать поцілунок, голос, обійми і коліна матері, читання в ліжку, спільні прогулянки, що в результаті допомагає дитині здійснювати посилений контроль, постійне регулювання думок та поведінки.

Відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом, ОСОБА_2 не надано суду переконливих доказів, що проживання доньки разом з ним буде найкраще відповідати інтересам дитини та належних і допустимих доказів того, що проживання дитини з матір`ю буде перешкоджати її гармонійному розвиткові та вихованню.

Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісного позову про визначення проживання дитини з матір`ю, є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. А тому, слід визначити місце проживання дитини сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини слід відмовити, оскільки дана вимога про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є взаємовиключною з позовною вимогою первісного позову.

При цьому суд зауважує, що батько ОСОБА_2 , який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку малолітньої доньки ОСОБА_5 , доклав значних зусиль в розвитку та вихованні своєї доньки, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, розвиток та не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування із дитиною, тобто визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливатиме на взаємовідносини батька із донькою, оскільки таке визначення місця проживання дитини, не позбавляє батька батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положенняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вище стоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Керуючись статтями 4, 12, 80, 81, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Саламатін О.В.