Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №483/261/25 — Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/261/25

Провадження № 2/483/38/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря – Шилінскас О.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Вуїв О.В.,

відповідачів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в поряду загального позовного провадження в режимі відео конференції з використанням представником позивача власних технічних засобів в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В :

25 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, предметом якого є: усунення перешкод у здійсненні його права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810300000:04:023:0019 шляхом припинення земельного сервітуту, встановленого постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі №483/717/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту; встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту для власника земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810300000:04:023:0018 відповідно до варіанту №2, викладеного у висновку комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №КСЕ19/115-23/9286 від 05 жовтня 2023 року у справі №483/717/24; встановлення заборони відповідачам користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 4810300000:04:023:0019, яка перебуває у приватній власності позивача, поза межами частини земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут із забороною порушувати його умови.

В обґрунтування вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4810300000:04:023:0019, на яку для власника земельної ділянки з кадастровим номером 4810300000:04:023:0018 постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі №483/717/24 встановлено безстроковий безоплатний земельний сервітут для проходу, проїзду на велосипеді. Посилаючись на те, що відповідачі систематично порушують умови сервітуту та користуються належною позивачу земельною ділянкою поза визначеними для сервітуту межами, він змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Позивач пояснив, що він постійно проживає за межами міста Очаків, але час від часу навідується до належного йому будинку по АДРЕСА_2 . Однак, повноцінно користуватися своєю власністю він не може, оскільки відповідачі, всупереч умовам, на яких їм був встановлений безоплатний безстроковий земельний сервітут, паркують на належній позивачу земельній ділянці свій автомобіль, миють його, вигулюють собаку, зберігають будівельні матеріали та постійно вчиняють сварки. Як наслідок, він змушений залишати свій автомобіль у знайомих, а не у своєму дворі, що створює реальні перешкоди у реалізації його прав, як власника земельної ділянки. У зв`язку із конфліктами, що виникають з відповідачами з приводу користування належною йому земельною ділянкою, він неодноразово звертався до правоохоронних органів, однак остаточно вирішити спір можливо лише у судовому порядку.

Відповідачі у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 пояснив, що на момент встановлення земельного сервітуту власником земельної ділянки з кадастровим номером 4810300000:04:023:0018 по АДРЕСА_1 , була ОСОБА_3 . Остання, як і він сам, проживають за вказаною адресою та використовують встановлений для проходу та проїзду на велосипеді земельний сервітут, щоб дістатися до свого помешкання. Паркування автомобіля на земельній ділянці, відведеній для сервітуту, було пов`язано з необхідністю занести речі до будинку, а собака, яка забігала на територію домоволодіння позивача, не є їхньою домашньою твариною. Крім того, просив врахувати, що між ним та колишньою власницею земельної ділянки, яка зараз належить позивачу, була домовленість про безперешкодне користування часиною земельної ділянки, на яку на підставі рішення суду встановлено сервітут.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, допитавши свідків суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка за кадастровим №4810300000:04:023:0019, що розташована за цією ж адресою (т. 1 а.с. 20-33).

Судом також встановлено, що суміжна земельна ділянка з кадастровим номером 4810300000:04:023:0018 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, від 05 грудня 2024 року належить відповідачу ОСОБА_2 (Т.2, а.с. 2-3).

Сторони не заперечують того факту, що між ними не склалися добросусідські відносини, у зв`язку із чим позивач у 2021 році звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а відповідачі подали зустрічний позов про встановлення безоплатного безстрокового сервітуту (справа №483/717/21).

З матеріалів справи слідує, що в межах вказаної справи було призначено комплексну судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу та згідно з висновком експерта №КСЕ19/115-23/9286 від 05 жовтня 2023 року, у власників житлового будинку по АДРЕСА_1 , відсутня можливість проходу, проїзду (на велосипеді та автомобілем) до своєї земельної ділянки з кадастровим номером 4810300000:04:023:0018, проте наявна технічна можливість виділити під сервітут частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 . Можливі варіанти для встановлення сервітуту викладені у дослідницькій частині висновку, як Варіант №1 та Варіант №2 (Т.1, а.с. 42-55).

З матеріалів справи також слідує, що рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2023 року задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту та для власника земельної ділянки з кадастровим номером 4810300000:04:023:0018 встановлено сервітут згідно з Варіантом №2, що був запропонований у висновку експерта №КСЕ19/115-23/9286 від 05 жовтня 2023 року. Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, яку постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року було задоволено, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2023 року змінено з встановленням для власника земельної ділянки з кадастровим номером 4810300000:04:023:0018 земельного сервітуту відповідно до Варіанту №1, зазначеного у висновку експерта №КСЕ19/115-23/9286 від 05 жовтня 2023 року (Т.1, а.с. 38-40).

Судом встановлено, і сторони не заперечують того факту, що власник земельної ділянки з кадастровим номером 4810300000:04:023:0018 своє право користування сервітутом у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрував.

Дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме відеозаписами та показаннями свідків, знайшов підтвердження той факт, що відповідачі фактично користуються земельною ділянкою позивача, в тому числі шляхом паркування та миття належного їм транспортного засобу (Т.1, а.с. 91-101, 163-169, 184-186, 218-251; Т.2, а.с. 6, 7).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , яка є дружиною позивача, пояснила, що влітку 2025 року вона двічі приїжджала до міста Очаків, щоб перевірити стан будинку і навести порядок. При цьому, у дворі її домоволодіння був припаркований автомобіль чорного кольору, який належить родині ОСОБА_5 . Свідку також відомо, що її чоловік прибав земельну ділянку для встановлення сервітуту відповідачам, однак останні проти такого варіанту категорично заперечують. Присутність відповідачів на території її домоволодіння призводить до постійних конфліктів та відвертих сварок, у зв`язку із чим вона, побоюючись за себе, залишалась ночувати у своїх знайомих, а не у власному будинку (Т.2, а.с. 51).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що ц 2011 році він придбав будинок по АДРЕСА_3 та на теперішній час є безпосереднім сусідом ОСОБА_1 . Він також знайомий з родиною ОСОБА_5 , хоча спільної межі між ними немає. Так, до придбання ОСОБА_1 будинку по АДРЕСА_2 , його власницею була ОСОБА_7 . Остання дозволяла ОСОБА_2 користуватися частиною її земельної ділянки для проходу до його будинку, оскільки іншої можливості він не мав. На теперішній час ОСОБА_2 продовжує користуватися цією ж частиною земельної ділянки, а саме паркує на ній свій автомобіль, зокрема у період часу з 27 вересня 2024 року до початку жовтня 2025 року (Т.2, а.с. 52).

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 , показала, що 2 липня 2025 року до неї приїхала ОСОБА_9 і вони разом прийшли до її домоволодіння, де у той час був припаркований належний родині ОСОБА_5 автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Сама ОСОБА_9 боялася йти додому, оскільки ОСОБА_2 , з її слів, поводиться агресивно, висловлюється на її адресу нецензурною лайкою. Свідок також пояснила, що ОСОБА_9 приїжджала до міста Очаків у серпні 2025 року та залишала свій автомобіль у дворі свідка (Т.2, а.с. 53)

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він приглядає за будинком ОСОБА_1 , оскільки останній в місті Очаків не проживає, проте навідується час від часу. Так, 10 листопада 2024 року свідок приходив до домоволодіння ОСОБА_1 та бачив припаркований у його дворі автомобіль чорного кольору. Пізніше він також допомагав ОСОБА_1 засипати на належній позивачу земельній ділянці провал землі, який, на його думку, утворився через стоки води внаслідок миття відповідачем його транспортного засобу (Т.2, а.с. 54)

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (стаття 13 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

Статтею 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 321 ЦК України).

Сервітут може бути встановлений, крім іншого, рішенням суду (частина 1 статті 402 ЦК України).

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (частина 2 статті 402 ЦК України).

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (частина 1 статті 403 ЦК України).

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частина 5 статті 403 ЦК України).

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Статтею 99 ЗК України визначено, крім інших, такі види земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми та інші.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру (далі – ДЗК) включаються, крім іншого, відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту.

Відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, а також на підставі інших видів документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки (частина 6 статті 21 ЗУ «Про державний земельний кадастр»).

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про держаний земельний кадастр» відомості про сервітут, який поширюється на частину земельної ділянки, вносяться до Державного земельного кадастру до здійснення державної реєстрації цих прав.

Такі відомості вносяться до ДЗК на підставі заяви правонабувача або уповноважених ним осіб

Для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, заявник подає Державному кадастровому реєстратору центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин такі документи: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; документи, на підставі яких виникає відповідне право сервітуту із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється відповідне речове право; електронний документ, що містить інформацію про зміст документації із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється відповідне речове право.

Відповідний Державний кадастровий реєстратор протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства і за результатами перевірки вносить інформацію про межі відповідної частини земельної ділянки до Поземельної книги або надає заявнику письмову мотивовану відмову у такому внесенні.

Запис про внесення відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, в автоматизованому порядку виключається з Поземельної книги у разі, якщо протягом року з дня внесення таких відомостей відповідне право суборенди, сервітуту не було зареєстровано.

На підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, органом, що здійснив їх внесення, заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

На кадастровому плані земельної ділянки відображаються межі земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, як це передбачено частину 1 статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право користування (сервітут) підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація речового права проводиться, крім іншого, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (частина 1 статті 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (частина 2 статі 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що відповідачі, отримавши на свою користь судове рішення, яким їм встановлено безстроковий безоплатний сервітут, вказане рішення не реалізували, своє речове право на користування чужою земельною ділянкою у встановленому законом порядку, тобто у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрували.

Водночас, судом встановлено, що відповідачі фактично користувалися земельною ділянкою позивача, в тому числі шляхом проходу, проїзду, паркування та обслуговування свого транспортного засобу.

Вказане свідчить про те, що право позивача було порушене, а отже підлягає захисту.

Способом захисту цивільних прав може бути, крім інших, припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини 2 статті 16 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 391 ЦК України).

Сервітут припиняється, зокрема, за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення, однак визначений законом перелік підстав не є вичерпним (частини 2, 4 статті 406 ЦК України).

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач просив захистити своє право шляхом усунення перешкод у здійсненні його права власності на земельну ділянку шляхом припинення сервітуту за Варіантом №1, встановленим на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду, а також встановлення сервітуту за Варіантом №2, згідно з №КСЕ19/115-23/9286 від 05 жовтня 2023 року (Т.1, а.с. 38-40) і встановлення заборони відповідачам користуватися земельною ділянкою позивача поза межами сервітуту та з порушенням його умов.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, а також того, що ОСОБА_1 свій процесуальний обов`язок виконав – довів належними та допустимими доказами факт порушення відповідачами його прав власника земельної ділянки, суд дійшов висновку що таке право підлягає судовому захисту.

Водночас, виходячи з того, що право користування чужою земельною ділянкою (сервітут) виникає з моменту його державної реєстрації, а межі сервітуту та його умови визначаються у Державному земельному кадастрі, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є негаторний позов, який підлягає задоволенню в частині усунення перешкод у здійсненні права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4810300000:04:023:0019 шляхом заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 4810300000:04:023:0019 поза межами частини земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут, та з порушенням умов земельного сервітуту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за три вимоги немайнового характеру у сумі 3 633 грн 60 коп. (т. 1, а.с. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів підлягає стягнення по 605 грн 60 коп. в рахунок відшкодування судового збору за задоволену вимогу немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення земельного сервітуту - задовольнити частково.

Усунути перешкоди в здійсненні права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4810300000:04:023:0019 шляхом заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 4810300000:04:023:0019 поза межами частини земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут, та з порушенням умов земельного сервітуту.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 13 квітня 2026 року.

Головуюча: