Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №487/406/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/406/26

Провадження № 2/487/1273/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого - судді - Притуляк І.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Янковець Г.А., позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Ротар А.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в якій вона просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на своє утримання у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня пред`явлення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 06.08.1994 року.

Її матір ОСОБА_3 , 1949 року народження є інвалідом першої групи (підгрупи А) безстроково та потребує постійного стороннього догляду.

В наслідок перенесеного інсульту, матір є нетранспортабельною та вона здійснює за нею фактичний цілодобовий догляд.

Здійснення догляду за тяжко хворою матір`ю, ускладнюється через постійні обстріли міста та проблеми з централізованим водопостачанням (відсутність питної води).

Через необхідність догляду за матір`ю, вона фактично позбавлена можливості працювати на повну ставку. З 29.01.2024 року працює на посаді юрисконсульта на виробничому підприємстві ТОВ «Артіль», та її середньомісячний заробіток складає 7139,62 грн.

Зазначений дохід не покриває навіть базових потреб для забезпечення життєдіяльності її хворої матері, та її власного утримання.

Наголосила на тому, що на даний час перебуває на межі фізичного та психологічного виснаження. Поєднання цілодобового догляду за тяжко хворою матір`ю, яка потребує постійної уваги та необхідності працювати для забезпечення мінімального прожитку, призвело до критичного стану її власного здоров`я.

З урахуванням обставин, які склалися, вона перебуває у вкрай складному матеріальному становищі, внаслідок чого потребує матеріальної допомоги.

Дані обставини і послужили підставою для її звернення до суду з зазначеним позовом.

Вказала, що відповідач набув громадянства Португальської Республіки, в якій проживає з 2001 року. Має стабільний дохід, не несе тягаря догляду за хворими родичами, та маючи об`єктивну можливість надавати їй як дружині матеріальну допомогу, цього не робить, чим грубо порушує свій обов`язок визначений положеннями ст.75 СК України.

Ухвалою від 26.01.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

16.02.2026, представник відповідача адвокат Ротар А.Л. подала до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву представник відповідача у задоволені позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень, вказала, що у правовідносинах, які склалися між сторонами, відсутні правові підстави для застосування положень ст.75 СК України, оскільки позивачка є працездатною особою, працевлаштована та має стабільний дохід, який за період з 01.07.2025 по 31.12.2025, склав 42837,71 грн., що значно перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328 грн., встановлений п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік».

Наголосила на тому, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що вона особисто здійснює догляд за хворою матір`ю у зв`язку з чим несе матеріальні витрати системного характеру.

Просила врахувати, що на даний час ОСОБА_2 має проблеми зі здоров`ям, що негативно відображається на його працездатності.

24.02.2026, позивач подала до суду письмові пояснення, у змісті яких зазначила, що до серпня 2025 року, відповідач допомагав їй матеріально, однак у зв`язку з погіршенням стану здоров`я її матері, фактично усунувся від надання допомоги.

Вказала, що пропонувала відповідачу укласти мирову угоду, на умовах одноразової фіксованої виплати та відсутності претензій в майбутньому, на що він відмовився.

При винесенні рішення просила врахувати, що за весь час перебування відповідача за кордоном, самотужки виховувала їх спільного сина, забезпечуючи його побут та освіту.

Наголосила на тому, що на теперішній час відповідач має об`єктивну фінансову можливість надавати їй матеріальну допомогу, однак ігнорує її безпорадний стан.

24.02.2026, шляхом формування у системі «Електронний суд», позивач ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, у змісті якої спростовувала твердження відповідача про те, що матір не перебуває на її утриманні. На підтвердження зазначеного, долучила медичні документи хворої ОСОБА_3 , у яких зазначено адресу її місця проживання АДРЕСА_1 .

Зазначила, що позиція відповідача, викладена у відзиві, ґрунтується на хибному тлумаченні правових норм.

Стан здоров`я матері, та ті витрати, які вона несе по її догляду (придбання ліків, спеціального харчування, засобів особистої гігієни), при місячному доході 7139 грн., свідчать про її особисту об`єктивну нужденність, що враховуючи рішення Конституційного Суду України №1-р/2024 від 29.10.2024, є підставою для застосування до правовідносин, які складися між сторонами положень ст.ст.75,80 СК України.

Вказала, що представником відповідача до відзиву не долучено докази, на підтвердження факту погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 , а отже посилання на те, що за станом здоров`я він не має можливості працювати, вважала безпідставними.

Вказала, що той факт, що ОСОБА_2 має можливість скористатися правовою допомогою професійного адвоката, беззаперечно свідчить про реальну платоспроможність відповідача та наявність у нього вільних коштів.

26.02.2026, шляхом формування у системі «Електронний суд», позивач подала до суду заяву, у якій зазначила, що 23.02.2026, відповідач подав до суду позов про розірвання шлюбу, в якому вказав недостовірні факти, щодо періоду роздільного проживання, а саме «п`ять років». До заяви долучила копії документів, вданих на території Португальської Республіки у період 2020-2024 років.

23.03.2026, шляхом формування у системі «Електронний суд», позивач подала до суду проект Мирової угоди, за умовами якої пропонувала відповідачу одноразово сплатити їй грошову суму у розмірі 15464 Євро, з розрахункцу 1288 євро у місяць за період 12 місяців.

Вказана сума була визначена ОСОБА_1 , з урахуванням попередніх виплат, які здійснювалися відповідачем на її користь добровільно.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала. Просила їх задовольнити з підстав зазначених у позову, письмових поясненнях та відповіді на відзив.

Відповідач до судового засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно, належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача – адвокат Ротар А.Л. у задоволені позову просила відмовити, з підстав викладених у відзиві.

Розгляд справи вважала за можливе провести за відсутності ОСОБА_2 ..

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06.04.1994 року (Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 ).

Відповідач проживає у Португальській Республіці

Позивач працевлаштована у ТОВ «Артіль» ЛТД на посаді юрисконсульта.

Відповідно до наданої ОСОБА_1 довідки №1 від 14.01.2026, її сукупний дохід за період з 01.07.2025 по 31.12.2025 склав 42837,71 грн.

Підставу звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 обґрунтувала своїм вкрай тяжким матеріальним становищем, яке склалося по тій причині, що вона вимушена здійснювати фактичний цілодобовий догляд за хворою матір`ю, ОСОБА_3 , 1949 року народження, яка є інвалідом першої групи (підгрупи А) безстроково.

З урахуванням потреби догляду за матір`ю, обмежена у можливість працювати повний робочий день, внаслідок чого її середньомісячний дохід не покриває усіх об`єктивно необхідних витрат як на утримання матері, так і на забезпечення мінімального прожиткового рівня власного життя.

На підтвердження вказаних обставин надала:

Довідку до Акту огляду МСЕК №451792 від 20.09.2022, про встановлення ОСОБА_3 першої групи інвалідності (підгрупа А) за загальним захворюванням, безстроково;

Виписку з медичної карти стаціонарного хворого №16630/2046 КНП «Миколаївська клінічна лікарня», за змістом якої ОСОБА_3 проходила лікування у період з 02.12.2024 по 09.12.2024. Рекомендовано нагляд невропатолога та сімейного лікаря, медикаментозне лікування.

Виписку з медичної карти стаціонарного хворого №640 КНП ММР «Міська лікарня №4» Відділення центру реабілітації, за змістом якої ОСОБА_3 проходила лікування у період з 29.01.2025 по 19.02.2025. При виписці, пацієнт самостійно сидить, пересувається за допомогою спеціального засобу на невеликі відстані. Потребує сторонньої допомоги та нагляду. Рекомендовано нагляд сімейного лікаря, медикаментозне лікування.

Електронне направлення №2028-6029-2760-4969 на госпіталізацію ОСОБА_3 до КНП ММР «Міська лікарня №4». Діагнох наслідки мозкового інсульту. Супутній діагноз утруднення при ходьбі, не класифіковано в інших рубриках.

Чек №00099028900393 від 13.01.2026, на придбання продуктів харчування та засобів гігієни на суму 738,20 грн.

Фотосвітлину, жінки похилого віку.

Так, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Відповідно до частин 1-3 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, II чи III групи.

Чинне законодавство у частині другій статті 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: 1) його непрацездатність; 2) потреба у матеріальній допомозі; а також здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

В даному випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов`язку для іншого з подружжя таке утримання надавати.

Аналіз норм СК України свідчить, що четвертою істотною умовою виникнення права одного із подружжя на утримання є відсутність зловживання правом з її боку. Форми такого зловживання визначені у частині першій статті 83 СК України, згідно з якою рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного кримінального правопорушення;

3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;

4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Таким чином, за умови відсутності зловживань, визначених у частині першій статті 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі статті 75 СК України.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є працездатною особою, оскільки не є особою з інвалідністю та не досягла пенсійного віку, встановленого законом.

Таким чином, відсутня сукупність, встановлених законом юридичних фактів, існування якої є підставою для застосування положень ст.75 СК України.

Так дійсно, під час розгляду справи, встановлено, що матір позивачки є непрацездатною особою та в силу похилого віку та стану здоров`я потребує постійного стороннього догляду та додаткових витрат на лікування та забезпечення життєдіяльності.

Обов`язок позивачки здійснювати догляд за непрацездатною матір`ю визначений положеннями ст.200 СК України, та виконуючи його, ОСОБА_1 несе додаткові, системні матеріальні витрати, що ставить її у складне матеріальне становище.

Разом з тим, слід відмітити, що позивачем не надано суду доказів, щодо розміру пенсії, яку отримує її матір, як і не надано відмову уповноваженого органу з питань соціального захисту населення щодо призначення їй державної допомоги, як особі, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю.

Надаючи оцінку твердженням ОСОБА_1 , що саме її нужденний стан є підставою для стягнення аліментів з відповідача, суд виходить з наступного.

У статті 75 СК України закріплено два окремі обов`язки подружжя: 1) матеріально підтримувати один одного; 2) надавати утримання тому із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Вказані обов`язки слід розрізняти.

Перший з них виникає внаслідок укладення шлюбу, триває протягом шлюбу і припиняється в разі припинення шлюбу. Цей обов`язок не пов`язується з віком або станом здоров`я подружжя. Дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати один одного і в тому разі, коли у жодного з них немає підстав для виникнення права на утримання. Деякою мірою частина 1 ст. 75 СК України має загальний характер і встановлює принцип побудови майнових відносин подружжя.

У свою чергу механізми державного примусу застосовуються лише в тому випадку, коли за наявності передбачених законом підстав виникло і порушується право одного з подружжя на утримання.

Таким чином, сам по собі скрутний матеріальний стан одного з подружжя, не є підставою, для стягнення з іншого аліментів за рішенням суду.

У даному випадку надання матеріальної допомоги нужденному, може ґрунтуватися на морально-етичних відносинах подружжя, враховуючи обов`язок кожного з них, визначений положеннями ч.1 ст.75 СК України.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач, звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи положення ч.6 ст.141 ЦПК України, судові витрати, слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 279, 352, 354, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини – відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 13.04.2026

Головуючий суддя: І.О.Притуляк