Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №487/9441/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/9441/25

Провадження № 2/487/888/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

03 квітня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Цуркан Р.С.,

за участю секретаря судового засідання -Безкишкого В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Коренко Т.В. до ОСОБА_2 , третя особа Товарна біржа «Нерухомість-Миколаїв», про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Коренко Т.В. звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж під номером № НОМЕР_1 , який знаходиться у м.Миколаєві в автокооперативі «Локомотив».

В обґрунтування позову зазначила, що 24.02.2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться у м. Миколаєві в автокооперативі «Локомотив».

Гараж належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на гараж, виданого 20.04.1984 року за № НОМЕР_2 та зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації, реєстраційний № 35 від 23.02.2000 року.

Договір від 24.02.2000 року, був укладений на Товарній Біржі «Нерухомість- Миколаїв» та зареєстрований в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за № 1-455 від 24.02.2000 року.

Однак договір був укладений та зареєстрований відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

На договорі відсутня відмітка (печатка) Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності за позивачем, оскільки на момент укладення договору така процедура не була обов`язковою для біржових угод.

Єдиним правовстановлюючим документом на гараж позивача є договір купівлі- продажу, який не посвідчений нотаріально і не має відмітки ММБТІ. Вчинити повторно правочин купівлі-продажу із відповідачем та посвідчити його нотаріально позивач не може через те, що місцезнаходження відповідача йому невідоме. Крім того, у позивача відсутні правовстановлюючі документи на гараж, які підтверджували на той час право власності за відповідачем, через те, що ці документи в оригіналі здавалися та залишилися під час оформлення на товарній біржі «Недвижемость-Николаев».

Крім того, оригінал біржового договору купівлі-продажу від 24.02.2000 року, який був виданий позивачу після реєстрації угоди, згодом втрачено позивачем за незалежних від нього обставин. На теперішній час позивач не має оригіналу цього договору, а лише його копію.

Враховуючи, що правовстановлюючим документом, підтверджуючим право власності на гараж, є копія договору купівлі-продажу, який не посвідчений нотаріально та не має печатки ММБТІ, у позивача фактично відсутній правовстановлюючий документ, підтверджуючий його право власності на гараж. Тому позивач не може провести державну реєстрацію гаражу відповідно до чинного законодавства. Через відсутність правовстановлюючого документу позивач позбавлений права повноцінно розпоряджатися своїм нерухомим майном.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.02.2026 року закрито підготовче провадження по справі з призначенням розгляду справи по суті.

Позивач та його представник до судового засідання не з`явились, від представника позивача надійшла заява з проханням розглядати справу без участі позивача та представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.3 ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З наданої копії договору купівлі-продажу гаражу вбачається, що 24.02.2000р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив гараж під № НОМЕР_1 , який знаходиться у м.Миколаєві в автокооперативі «Локомотив», який зареєстрований Товарною біржею «Нерухомість-Миколаїв» за №1-455 від 24.02.2000р.

Згідно листа від 05.01.2026 Департаменту з надання адміністративних послуг інформація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (право власності, наявності обтяжень, прав інших осіб та інше) щодо гаражу № НОМЕР_1 , який розташований за адресою: м.Миколаїв, пров. Транспортний, 5А в автогаражному кооперативі «Локомотив», відсутня.

Згідно листа КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 29.01.2026 р. відповідно до паперових носіїв інвентаризаційної справи, станом на 28.12.2012 р., право власності на гараж № НОМЕР_1 , в АГК «Локомотив», зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.02.2000 року, зареєстрованого на ТБ «Нерухомість-Миколаїв» за №1-455, зареєстрованим в КП «ММБТІ» 01.03.2000 року за р.№35.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пункті 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 зазначено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

В разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на право власності майна позивача у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 640/3509/19).

Відповідачем у даному позові визначено ОСОБА_2 .

Разом із тим, з матеріалів позову та доданих позивачем доказів не вбачається будь-яких підстав вважати, що ОСОБА_2 ставить під сумнів наявність права власності позивача на вищевказаний гараж. Також, не доведено порушення, не визнання та/або оспорення ним права власності ОСОБА_1 на гараж будь-якими іншими особами.

При тому, що у позові представник позивача посилається на те, що позивач не може провести державну реєстрацію гаража відповідно до чинного законодавства.

У звязку із чим, суд приходить до висновку, що права позивача ОСОБА_2 не порушені.

Крім того, позивачем не наведені у позові обставини, які вказують на неможливість отримати дублікат договору купівлі-продажу гаража.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача не доведені, а тому не підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення судом враховує висновки, що викладені Верховним Судом у постанові від 13.05.2019 у справі №905/494/18.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову представника ОСОБА_1 – адвоката Коренко Т.В. до ОСОБА_2 , третя особа Товарна біржа «Нерухомість-Миколаїв», про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Товарна біржа «Нерухомість-Миколаїв», ЄДРПОУ: 25376019, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 44, кв. 15.

Повне рішення складено 13.04.2026.

Суддя: Р.С. Цуркан