Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №487/7496/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7496/25

Провадження № 2/487/446/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

30 березня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2025 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК»(позивач) до ОСОБА_1 (відповідачка), в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 23.11.2017 у розмірі 51 503,05 грн та судові витрати 2422,40 грн, посилаючись на невиконання умов договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не прибула, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, відзив до суду не подала.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку:

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 634 вказаного Кодексу встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч.1,2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 23.11.2017 ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", правонаступником якого є АТ "АКЦЕНТ-БАНК", та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк, згідно з умовами якої остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.

До Анкети-заяви банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та користувався ними, здійснювала часткове погашення, що підтверджується випискою по картці.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 04.10.2025 становить 51 503,05 грн і складається з: 34 867,64 грн – заборгованість за кредитом; 16 635,41 грн – заборгованість за нарахованими відсотками.

Проте, Анкета-заява від 23.11.2017, яка міститься в матеріалах справи, не містить даних щодо визначеного розміру кредитного ліміту, процентної ставки, умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку та Тарифи, як невід`ємні частини спірного договору.

Однак наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент Банк», який є складовою договору про надання банківських послуг, не містить ні особистого підпису відповідача, ні їх підписання у іншій спосіб, який можна було б ідентифікувати, як узгодження з позичальником умов кредитування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За такого, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи та не містить підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.11.2017 шляхом підписання Анкети-заяви.

За таких обставин, договір кредитування, що укладався між сторонами та повинен складатися із узгоджених та підписаних анкети-заяви позичальника до договору про надання банківських послуг та Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів, підписаний позичальником лише в частині анкети-заяви.

23.11.2017 відповідачка підписала шляхом підтвердження дзвінка Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який містить інформацію щодо загальної вартості кредиту, строку кредитування, ліміту кредиту, процентної ставки, порядку повернення кредиту та штрафних санкцій.

Однак, цей паспорт містить умови кредитування, залежно від типу кредитного продукту і з нього неможливо встановити, на який саме кредитний продукт погодився відповідач. Відсутні відомості про тип кредитного продукту і у довідці за картами.

Крім цього, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) відступив від висновку, викладеного у постановах КЦС від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц, від 18.11.2020 у справі № 313/346/20 та від 26.12.2019 у справі №467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

У цій постанові ВС вказав, що паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Враховуючи ці висновки, паспортом споживчого кредиту не підтверджується узгодження сторонами основних умов кредитування, зокрема сплати процентів за користування кредитом, комісіїї.

За такого, вимога Банку про стягнення заборгованості по процентам та комісії є безпідставною та задоволенню не підлягає.

При цьому, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїх Постановах, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідачки позивач підтвердив випискою по картці за період з 23.11.2017-04.10.2025.

Із вказаної виписки встановлено, що позивачем розрахована заборгованість із застосуванням ним процентів та комісії, які списувались з кредитного ліміту, внаслідок чого збільшувалась заборгованість.

Однак, як зазначено вище, нарахування процентів та коомісії сторонами не узгоджено, тому суд дійшов висновку, що банку можливо було очікувати лише на повернення грошей, отриманих відповідачкою у якості кредитного ліміту, без додаткового нарахування процентів за їх використання, та подальшого їх включення до суми простроченого тіла кредиту.

За такого позивачем хибно розрахована заборгованість за тілом кредиту за рахунок його штучного збільшення через включення нарахованих відсотків за користування кредитом та комісії.

Як вбачається з виписки по картці, відповідачем витрачено 131 798,62 грн, з яких неузгоджені проценти у сумі 22 810,76 грн, тобто фактично витрачено 108 987,86 грн. Також з рахунку списувалась неузгоджена комісія на суму 944,08 грн. Сума зарахувань – 80 338,97 грн. Отже, сума заборгованості, без урахування неправомірно нарахованих процентів та комісії, складає 27 704,81 грн (108 987,86 - 80 338,97 - 944,08) та саме цю суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача 27 704,81 грн – заборгованість за кредитом.

Враховуючи викладене, позов потрібно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог (54%), що становить 1 380,77 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 259, 263-265, 282, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором від 23.11.2017 станом на 04.10.2025 у розмірі 27 704,81 грн – заборгованість за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір у розмірі 1 380,77 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Суддя: З.М. Сухаревич