Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №127/19131/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/19131/25

Провадження № 2/127/3918/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого- судді Березовської О. А.,

за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Пансюка І. І.,

представника відповідача – адвоката Тетевої-Родюк І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Панасюк Ігор Іванович, до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Друга вінницька державна нотаріальна контора, про стягнення коштів зі спадкоємця,

В С Т А Н О В И В :

19.06.2025 представник позивача – адвокат Панасюк І. І. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Друга вінницька державна нотаріальна контора, про стягнення коштів зі спадкоємця, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за організацію, проведення поховання та за встановлення пам`ятного комплексу в сумі 257 600, 00 грн, 5 000, 00 доларів США, що відповідно до курсу НБУ (1 долар США - 41, 5306 грн) складає 207 653, 00 грн, витрат за борговою розпискою від 16.12.2002, витрати на правничу допомогу та судовий збір.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з якою, як зазначає позивач, він проживав однією сім`єю більше п`яти років та прийняв спадщину, яка залишилась після її смерті.

У встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини до Другої вінницької державної нотаріальної контори подали позивач та відповідач, рідний брат по батькові померлої ОСОБА_3 .

За життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіту не залишила. ОСОБА_3 за життя не мала дітей, чоловіка та осіб, з якими вона проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі.

15.01.2025 позивач як спадкоємець четвертої черги за законом подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Окрім нього, є спадкоємець другої черги за законом, відповідач ОСОБА_2 .

Крім того, позивачем було направлено до Другої вінницької державної нотаріальної контори та до ОСОБА_2 вимогу (претензію) щодо сплати боргу, який виник за життя ОСОБА_3 , а також витрати на поховання.

В період з 2002 року по дату смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , як стверджує позивач, він проживав разом з спадкодавицею ОСОБА_3 , здійснював за нею постійний догляд, купував їй медичні препарати, ліки, одяг та взуття, продукти харчування, що підтверджується актом опитування сусідів про проживання однією сім`єю від 07.01.2025. Також ним було побудовано для ОСОБА_3 туалет з вигрібною ямою цегляно-бетонної конструкції, металеві огорожі з хвірткою, було придбано частину меблів та кухонного приладдя.

За період проживання в одному будинку в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 прийняла в користування від позивача частину будівлі та зобов`язалась виплатити йому п`ять тисяч доларів США, в разі не погашення боргу скласти на нього заповіт на все майно, яке буде належати їй на день смерті, що підтверджується розпискою від 16.12.2002.

Після смерті ОСОБА_3 , позивач за власні кошти оплатив ритуальні послуги з поховання, що підтверджується довідкою від 20.08.2024, виданою Вінницьким обласним центром ритуальних товарів та послуг «Реквієм».

Позивач, вважає, що способом захисту його прав є пред`явлення позовної заяви до суду та стягнення з спадкоємця ОСОБА_2 коштів, які були витрачені за життя ОСОБА_3 та після її смерті.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 19.06.2025 головуючим суддею була визначена суддя Березовська О. А. 20.06.2025 справа була передана судді.

20.06.2025 Вінницьким міським судом Вінницької області було направлено запит до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради стосовно реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 01.07.2025 надійшла відповідь на вище вказаний запит (вих. № 20635), відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.07.2025 відкрито провадження у цивільній справі призначено підготовче засідання на 06.08.2025 о 12-00, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. 18.07.2025 на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2025 до суду надійшла копія спадкової справи.

21.07.2025 та 28.07.2025 на адресу суду від імені представника відповідача - адвоката Тетевої-Родюк І. О. надійшло клопотання про забезпечення доступу до електронної справи та відзив на позовну заяву відповідно. Разом з відзивом адвокатом Тетевою-Родюк І. О. надані письмові докази по справі, на які вона посилається у відзиві на позовну заяву.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яку брат померлої, відповідач, ОСОБА_2 , прийняв.

ОСОБА_3 на день смерті у шлюбі не перебувала, своїх дітей не мала, інших осіб, з якими б проживала чи вела спільне господарство, не мала. Позивач, ОСОБА_1 , є сусідом померлої ОСОБА_3 , його дружина, ОСОБА_4 , володіє зокрема суміжною земельною ділянкою та будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Однією сім`єю з померлою позивач не проживав, твердження зазначене ним у позовній заяві є неправдивим.

ОСОБА_3 за життя була мовчазною, замкнутою та вела відособлений спосіб життя, перебувала у складних життєвих обставинах та проживала у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який не мав належних умов для нормального існування. Умови проживання ОСОБА_3 та стан її будинку підтверджуються, зокрема, фотографіями, що додаються. Відповідач, брат померлої, спілкувався з сестрою, враховуючи свої фінансові можливості, час від час допомагав сестрі продуктами харчування та грошовими коштами.

У позовній заяві позивач стверджує, що в період з 2002 року по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 він здійснював постійний догляд за померлою, купував їй медичні препарати, ліки, одяг, взуття, продукти харчування, однак жодних доказів зазначеному позивачем до позовної заяви не долучено. Також позивач стверджує, що ним було побудовано туалет з вигрібною ямою цегляно-бетонної конструкції, металеві огорожі з хвірткою, було придбано частину меблів та кухонного приладдя, однак жодних підтверджень вказаному позивач також не надає.

Твердження позивача, що вони з померлою проживали однією сім`єю та позивач здійснював постійний догляд з 2002 року спростовується також рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 06.08.2004 у справі №2- 2374/2004 рік, яке свідчить про наявний спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дружиною позивача, щодо погодження меж суміжних земельних ділянок між будинковолодінням АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , який дає підстави піддати сумніву близькі дружні стосунки між сім`єю позивача та спадкодавцем у вказаний час.

Щодо тверджень, викладених в Акті опитування сусідів про проживання однією сім`єю від 07.01.2025, щодо того, що позивач проживав разом з спадкодавцем на одній земельній ділянці та вели спільне господарство та позивач особисто виявив тіло ОСОБА_3 зазначає таке. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №181-1 від 19.08.2024 причину смерті ОСОБА_3 неможливо було встановити, у зв`язку з гнилісними змінами, у зв`язку з тим, що тіло почало розкладатися, що підтверджує той факт, що тіло ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що вона проживала одна, було виявлено сусідами не одразу, а через деякий, можливо і тривалий, проміжок часу. Відповідача про смерть сестри повідомлено не було.

Щодо умов розписки від 16.12.2002, наданої позивачем суду, представник відповідача з цього приводу зазначає, посилаючись на ст. 717 ЦК України, що договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Самого договору дарування до позовної заяви позивачем не долучено, жодних відомостей про те, що договір дарування, укладений між позивачем і ОСОБА_3 оскаржувався позивачем, а правочин визнавався удаваним у судовому порядку позовна заява також не містить. А отже якщо між позивачем і ОСОБА_3 був укладений договір дарування, то він за своєю природою є безоплатним, а дарувальник не мав права встановлювати обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яких дій майнового чи немайнового характеру.

Що стосується написання ОСОБА_3 заповіту чи укладення договору дарування свого майна, відповідно до викладеного у розписці, то згідно зі статтею 608 ЦК України зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. ОСОБА_3 за життя заповіту не складала, договору дарування свого майна з відповідачем також не укладала.

Щодо твердження позивача про понесені ним витрати на поховання, представник відповідача вказує, що долучена позивачем довідка від 20.08.2024, видана Вінницьким обласним центром ритуальних товарів та послуг «Реквієм», не є первинно-обліковим касовим документом, що могла б підтвердити зазначені витрати, а тому позивачем належними доказами не доведена сума понесених ним витрат.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 проживала за межею бідності, проживала без світла та тепла в поганих умовах, не мала взагалі жодних рідних чи друзів, які б були присутні на її похованні, щоб могло пояснити такий розмір витрат на поховання, відповідач вважає такі відомості неправдивими, а такі витрати недоцільними. Витрати на встановлення пам`ятника у сумі 85 000, 00 грн також є недоведеними та не підтвердженими належними документами. Обов`язковою умовою покладення на спадкоємців обов`язку щодо відшкодування витрат на лікування та поховання спадкодавця є те, що такі витрати повинні бути розумними з точки зору їх розміру і необхідності їх здійснення. Вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.

Представник відповідача також зазначила, що орієнтована сума витрат на правничу допомогу складає 32 000, 00 грн, із розрахунку 3 200, 00 грн за 1 годину роботи адвоката, які вона просить стягнути з позивача, а також просить у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів зі спадкоємця - відмовити у повному обсязі.

06.08.2025 від представника позивача – адвоката Пансюка І. І. надійшла заява про забезпечення позову по справі. Відповідь з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згенерована судом 14.08.2025 № 1668383. Ухвалою суду від 06.08.2025 задоволено заяву представника позивача – адвоката Пансюка І. І. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно 1/10 (одна десята) частки двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, зареєстрованого в реєстрі за номером: 2–555, виданого 15.04.2025 державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Малою Н. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01.09.2025 витрубувано матеріали цивільної справи №127/19131/25 з суду в зв`язку з оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 06.08.2025. Постановою Вінницького апеляційного суду від 30.09.2025 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06.08.2025 залишено без змін.

06.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Тетеви – Родюк І. О. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: фотографії могили ОСОБА_3 та Акту опитування сусідів померлої від 28.08.2025. Клопотання про приєднання доказів задоволене судом.

Ухвалою суду від 24.11.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Другої вінницької державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився про час, день та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

В судовому засіданні, представник позивача – адвокат Панасюк І. І. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, підтвердив обставини, які викладені в позовній заяві. Додатково суду повідомив, що ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про поховання, була похована 20.08.2025. Три тижні тіло зберігалося в морзі. Ніхто не виявив бажання її поховати окрім позивача. 20.08.2025 тіло перевезли ритуальні служби в інший морг, за домовленістю з позивачем, та було здійснено поховання. Позивач ОСОБА_1 написав заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Також подав заяву про прийняття спадщини брат померлої по батьковій лінії – ОСОБА_2 , відповідач по справі. ОСОБА_1 жив в одному будинку з померлою, будинок розділений на 4 частини та здійснював догляд за нею, купував ліки, продукти харчування, облаштував їй туалет та інше. Померла ОСОБА_3 прийняла від нього в користування частину будівлі про що написала розписку. ОСОБА_1 23.01.2025 подав нотаріусу вимогу до відповідача про виконання зобов`язання спадкодавиці та додав до неї усі заяви, квитанції, накладні. Вимога є в матеріалах спадкової справи, яка була витребувана судом.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні суду пояснив, що в кінці 2001 року домовився про придбання та придбав земельну ділянку та частину будинку у померлої, вони домовилися про спільне проживання до її смерті. До ОСОБА_3 ніхто не приходив протягом 20 років, з братом вона не спілкувалась. Між ним та ОСОБА_3 була домовленість, що вона залишить йому будинок у спадок, а він їй зробив паркан, побудував туалет. Померла жила в його будинку до смерті. Після її смерті він організував похорон, на підтвердження цього він має довідки, які виписані на його ім`я. Розписку вони з ОСОБА_3 писали у вуличному комітеті в 2002 році. Він подарував ОСОБА_3 будинок, який оформив на її ім`я, надав їй житло.

ОСОБА_3 два роки нікого не пускала до себе, їй вимкнули воду і газ, він надав їй можливість користуватися водою і газом. У них була спільна земельна ділянка та спільний будинок. В 2004 році його дружина зверталася до суду, оскільки ОСОБА_3 відмовлялася встановити межі користування земельною ділянкою.

Витрати на організацію поховання включають в себе: поминальний обід на 60 чоловік, придбання одягу для померлої, оплата моргу, в якому померла знаходилася три тижні, вартість гробу, хреста, послуг ведучої – розпорядника поховання, послуги батюшки, придбання квітів та вінків, робота людей, які несли гроб, обслуговування тощо. ОСОБА_3 хоронили в закритому гробі, оскільки тіло почало розкладатися, через те що покійна пролежала кілька днів. За всі послуги він розраховувався готівкою в Центрі ритуальних послуг «Реквієм», квитанція ніби була, але він не може її знайти. Договору про надання цих послуг укладено не було. Був тільки акт виконаних робіт, він вже не пам`ятає точну суму скільки він заплатив за надані послуги. Пам`ятник на могилу ОСОБА_3 він замовив в Центрі ритуальних послуг «Реквієм», заплатив 85 000, 00 грн, квитанцію на оплату пам`ятника йому не дали, договір про виготовлення та установку пам`ятника не укладали. Пам`ятник буде встановлений через рік – півтора, коли сяде земля на могилі та буде можливість його встановити.

Кошти в сумі 5 000 доларів по розписці він ОСОБА_3 не давав, вони так оцінили передане майно, це була різниця між трьох кімнатним будинком і однокімнатним будинком по АДРЕСА_1 , який займала ОСОБА_3 . Її сестри продали будинок і виїхали, йому її було шкода. Домовилися, що ОСОБА_3 замість повернення коштів за будинок складе заповіт на його ім`я на трикімнатний будинок. Договір дарування ними було оформлено нотаріально. За домовленістю він купив 3 кімнати та одну кімнату йому подарувала ОСОБА_3 , таким чином був укладений договір обміну з доплатою.

Після смерті ОСОБА_3 він звернувся з заявою до нотаріуса, оскільки вважає, що договір, що укладався був недійсним і у нього виникло право власності на частку, яка є більшою ніж частка, яку передала померла йому за договором дарування.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Тетева-Родюк І. О. в судовому засіданні підтримала викладене у відзиві на позовну заяву та просила суд відмовити у задоволенні позову. Додатково суду пояснила, що ОСОБА_3 була одинокою, мала проблеми з психікою, була нелюдимою, жила за межею бідності. У позивача є об`єкти нерухомості по АДРЕСА_1 . Пояснення позивача про його турботу про ОСОБА_3 не відповідають дійсності. В приміщені, де вона проживала не було ні світла, ні опалення. В 2004 році в суді розглядалася справа щодо погодження меж земельної ділянки, що свідчить про відсутність сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_3 . За лікарським свідоцтвом неможливо встановити причину смерті, оскільки тіло лежало тривалий час. Зазначене також не свідчить про турботу та сімейні відносини. Зазначила, що її довірителя не красить, те що його сестра жила в таких умовах, однак вона сама не пускала до себе нікого за станом свого психічного здоров`я.

Власником будинку була ОСОБА_5 , вона помінялася з позивачем об`єктами нерухомості, оформивши цей обмін договорами дарування. Вважає, що розписку ОСОБА_3 не писала, тому немає підстав для стягнення за нею коштів з відповідача.

Витрати на поховання не підтверджені, бо відсутні належні докази їх понесення. Метою цього позову є отримання майна, яке успадкував відповідач після смерті ОСОБА_3 за ціною, яка нижче ринкової. Сусіди заперечують, що вони були на похоронах та поминальному обіді. Якби позивач та ОСОБА_3 дійсно поживали однією сім`єю, то відповідач був би не проти відшкодовувати підтверджені належним чином витрати, бо не заперечує факт поховання ОСОБА_3 позивачем.

Представник відповідача зазначила, що нею буде надано детальний опис понесених витрат відповідача на правничу допомогу після ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні, призначеному о 16 год. 00 хв. 26.02.2026 представником позивача – адвокатом Панасюком І. І. було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження пояснень, які були надані позивачем в судовому засіданні.

Представник відповідача заперечувала щодо приєднання до матеріалів справи письмових доказів, оскільки підготовче засідання закрито і суд знаходиться на стадії судового розгляду, а також зазначила, що стороні позивача в підготовчому засіданні надавався судом строк для надання доказів та представником позивача не обґрунтовано, чому він не мав змоги надати ці докази на стадії підготовчого провадження.

Представник позивача-адвокат Панасюк І. І. додатково суду пояснив, що на стадії підготовчого провадження йому не було відомо про існування доказів, які він просить долучити, а також, що поважними причинами ненадання доказів на стадії підготовчого провадження є заперечення сторони відповідача щодо довідки про понесені витрати та невизнання обставини, що вони дійсно існують.

Представник відповідача – адвокат Тетева-Родюк І. О. додатково зазначила, що позивач визнає факт поховання спадкодавиці позивачем, однак не погоджується з розміром витрат, надання доказів на стадії судового розгляду без поважних причин є порушенням процесуальних прав відповідача, який не зможе підготувати заперечення.

Судом з занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника позивач про приєднання до матеріалів справи доказів, після чого, ним було заявлено усне клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження. Представник позивача просив суд надати йому можливість підготувати таке клопотання письмово, обґрунтувавши його. Судом було оголошено по справі перерву та надано представнику позивач можливість підготувати обґрунтоване клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження.

В судовому засіданні, призначеному о 09 год. 10 хв. 26.03.2026, представник позивача – адвокат Панасюк І. І. відмовився від клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, не заперечував проти продовження розгляду справи по суті.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, надані сторонам, суд встановив таке.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 67 років, про що 11.09.2024 складено відповідний актовий запис №2508 (а.с.9).

11.09.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00046933634 після смерті ОСОБА_3 , на запит ОСОБА_1 (а.с.10).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: не встановлена в зв`язку з гнильними змінами, що підтверджується довідкою про причину смерті №181-1 від 19.08.2024 (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про поховання, виданого ОСОБА_1 , він здійснив поховання померлого - ОСОБА_3 , реєстраційний номер та дата видачі: №2064 20.08.2024 (а.с.16).

Відповідно до акту опитування сусідів від 07.01.2025, сусіди ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтверджують та засвідчують, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період з 2002 року по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснював за нею постійний догляд, в тому числі купував ліки, одяг та продукти харчування. Як відомо, ОСОБА_3 була самотня та фактично без житла, проживала в літній прибудові без належних умов для проживання. В 2002 році ОСОБА_1 , погодившись на невигідні для нього умови, надав їй житло. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 жили на одній ділянці землі та вели спільне господарство: ОСОБА_1 побудував за власні кошти туалет з вигрібною ямою цегляно-бетонної конструкції, металеві забори з хвіртками, придбав також для ОСОБА_3 частину меблів та кухонних приборів. З 2002 року по день смерті ОСОБА_3 допомоги з боку інших осіб не отримувала. ОСОБА_1 особисто виявив тіло ОСОБА_3 , отримав тіло з моргу та за власні кошти в ритуальній агенції «Реквієм» організував та провів поховання. Підписи свідків посвідчено головою квартального комітету «Київський» (а.с.17). На підставі акту головою квартального комітету «Київський» видано довідку вих. №08 від 07.01.2025, ОСОБА_1 про те, що він до дня смерті ОСОБА_3 проживав з нею однією сім`єю та вів спільне господарство (а.с.18).

Як вбачається з довідки, виданої Вінницьким обласним центром ритуальних товарів та послуг «Реквієм» вих. №20/08/24 від 20.08.2024, ОСОБА_1 20.08.2024 здійснив поховання ОСОБА_3 за власний рахунок на суму 172 600, 00 грн. Виготовлення і встановлення пам`ятного комплексу складає 85 000, 00 грн. Разом отримано – 257 600, 00 грн (а.с.19).

Позивачем суду надано копію розписки від 16.12.2002, відповідно до якої ОСОБА_3 прийняла в дар від ОСОБА_1 частину будівлі за адресою: Київська, буд. 89, та зобов`язувалась виплатити йому 5 000, 00 доларів США. А в разі невиплати зобов`язалась скласти заповіт та передати за ним в дар ОСОБА_1 частину будинку та все своє майно. На розписці є підпис голови квартального комітету ОСОБА_9 та печатка квартального комітету №14, м. Вінниця (а.с.20).

Позивачем, ОСОБА_1 , 23.01.2025 було направлено до Другої вінницької державної нотаріальної контори та до відповідача ОСОБА_2 вимогу (претензію) кредитора до спадкоємця (з додатками) про перерахування коштів в сумі 172 600, 00 грн за організацію та проведення поховання спадкодавця ОСОБА_3 , 85 000, 00 грн за встановлення пам`ятного комплексу, 210 162, 00 грн за борговим зобов`язанням від 16.12.2002, 420 000, 00 грн витрати на лікування, придбання медичних препаратів, харчування ОСОБА_3 , будівництво туалету з вигрібною ямою цегляно-бетонної конструкції, купівлю та влаштування металевого забору з хвіртками, купівлі меблів та кухонних приборів для ОСОБА_3 , засобів гігієни. Направлення вимоги (претензії) підтверджується описом вкладеного та платіжними документами (а.с.21 -24).

З копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , власниками вказані: ОСОБА_4 -21/50 частка, ОСОБА_10 – 43/100 частки, ОСОБА_3 – 1/10 частка, ОСОБА_11 – 1/20 частка (а. с. 25-33).

З роздруківки з сайту Національного банку України вбачається, що станом на 17.06.2025 офіційний курс гривні щодо долара США становить 41, 5306 грн за 1 долар США (а. с. 34).

Відповідно до копії матеріалів спадкової справи №461/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про прийняття спадщини звернувся рідний брат померлої ОСОБА_3 – ОСОБА_2 (а.с.61 зворот). Ступінь спорідненості між ними встановлено відповідно до копії свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_2 (а.с.66) та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 (а.с.66 зворот – 67 зворот), з яких вбачається, що вони є рідними по батькові – ОСОБА_12 .

Відповідно до копії дублікату договору дарування, який має силу оригіналу, від 16.12.2002, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 1/10 частку житлового будинковолодіння під АДРЕСА_1 (а.с.70).

Відповідач ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за закон від 15.04.2025, спадщина складається з 1/10 частки двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності померлій ОСОБА_3 на підставі вище зазначеного договору дарування (а.с.79).

Окрім цього, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про прийняття спадщини звернувся 15.01.2025 ОСОБА_1 , стверджуючи, що він проживав з померлою ОСОБА_3 однією сім`єю більше п`яти років (а.с.80 зворот).

В матеріалах спадкової справи є вимога (претензія) кредитора до спадкоємця ОСОБА_1 з додатками, довідкою, виданою ВО ЦРТП «Реквієм» від 20.08.2024, розпискою ОСОБА_3 від 16.12.2002, актом опитування сусідів про проживання однією сім`єю від 07.01.2025 (а. с. 85 зворот, 87-зворот -88).

Судом оглянуті фотографії, як стверджує представник відповідача, на яких зображено будинок АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_3 . Фотографії надані на підтвердження того, що житло, в якому проживала ОСОБА_3 було в занедбаному стані. З наданих фотографій вбачаються частини приміщень, вікно, двері, меблі посеред кімнати, сміття в кутку приміщення; приміщення в занедбаному стані, але ідентифікувати, що сфотографоване житло знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_3 на праві власності, за фотографіями неможливо (а.с.99-105).

З фотографії лікарського свідоцтва про смерть №181-І від 19.08.2024 на ім`я ОСОБА_3 , виданого Вінницьким обласним бюро судово-медичної експертизи трупів, а саме з довідки про причину смерті, яка є частиною свідоцтва, вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина смерті не встановлена в зв`язку з гнильними змінами. Свідоцтво видане ОСОБА_1 (а. с. 106).

З фотографії рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06.08.2004 вбачається, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення меж суд задовольнив, встановив межу між будинковолодіннями АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , і АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , – згідно проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_4 , виконаного за договором №299 від 09.12.2002. З рішення вбачається, що спір виник в зв`язку з тим, що ОСОБА_3 всупереч правилам добросусідства відмовлялась узгодити межі земельної ділянки, що перешкоджало ОСОБА_4 її приватизувати (а. с. 110).

З фотографій могили ОСОБА_3 , зроблених 03.10.2025, вбачається, що на могилі встановлено дерев`яний хрест с табличкою, могила виглядає недоглянутою (а.с.159-161).

Відповідно до акту опитування сусідів №360 від 28.08.2025, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які проживають за адресами: АДРЕСА_3 відповідно, вони підтверджують та засвідчують, що їм дійсно було відомо, що у померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , був рідний брат ОСОБА_2 . Також підтверджують той факт, що їм було відомо про те, що ОСОБА_2 з сестрою ОСОБА_3 не проживали однією сім`єю, однак спілкувалися, мали нормальні стосунки, час від часу ОСОБА_2 навідувався до сестри за адресою: АДРЕСА_1 , допомагав їй продуктами харчування та грошовими коштами. Підтверджують також факт, що вони не були присутні на похованні та поминках ОСОБА_3 (а. с. 158).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця .

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Ст. 1282 ЦК України, встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 90, 91 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу. Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом .

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення витрат на поховання та встановлення намогильної споруди та виконання спадкоємцем зобов`язання спадкодавця за розпискою. Предметом спору не є витрати, які були зроблені позивачем на утримання, догляд, лікування ОСОБА_3 . Такі вимоги в позовній заяві відсутні. До предмета доказування в цій справі не відноситься проживання позивача та ОСОБА_3 однією сім`єю.

Суд не надає оцінку актам опитування сусідів від 07.01.2025 та №360 від 28.08.2025, наданим сторонами, вважаючи ці докази недопустимими, відповідно до статей 78, 90, 91 ЦПК України. Показання свідок відповідно до вимог ЦПК України має надавати в судовому засіданні.

За життя ОСОБА_3 заповіту (заповітів) на своє майно на будь-яку особу не склала. Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом, одержав свідоцтво про право на спадщину за законом 15.04.2025. Його представник не оспорює факт здійснення позивачем ОСОБА_1 поховання ОСОБА_3 , але вважає витрати на поховання та встановлення намогильної споруди непідтвердженими та нерозумними, боргову розписку ОСОБА_3 не писала, вимоги за нею не підлягають задоволенню.

23.01.2025, тобто без пропуску строку, встановленого ст. 1281 ЦК України, позивач пред`явив свої вимоги до відповідача як кредитор ОСОБА_3 шляхом їх направлення відповідачу та нотаріусу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статей 11, 12 цього Закону поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом. Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Суб`єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов`язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають вимогам нормативно-правових актів та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах доступності для кожного громадянина і рівності правових гарантій; визначення економічної обґрунтованості, планово-розрахункової собівартості та рентабельності при затвердженні ціни; відповідальності виконавчих органів сільських, селищних та міських рад та органів виконавчої влади за встановлені ними ціни; відкритості, доступності та прозорості структури ціни; оплати тільки тих послуг, що відповідають вимогам нормативно-правових актів.

Верховний Суд України у постанові від 02.11.2021 у справі № 409/656/19 звернув увагу на те, що при покладенні на спадкоємців обов`язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця необхідно враховувати, що такі витрати повинні бути розумними, в тому числі щодо їх розміру та необхідності здійснення.

Згідно з листом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 №193 про «Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг» до необхідних ритуальних послуг входять: оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання; оформлення свідоцтва про поховання; копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили); монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації підпоховання в існуючу могилу; кремація тіл померлих; поховання та підпоховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю; зберігання урн з прахом померлих у крематорії; організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України; запаювання оцинкованої труни; замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.

На підтвердження витрат на поховання позивачем суду надане свідоцтво про поховання, видане ОСОБА_1 , з якого вбачається, що він здійснив поховання померлого - ОСОБА_3 , реєстраційний номер та дата видачі: №2064 20.08.2024 та довідка, видана Вінницьким обласним центром ритуальних товарів та послуг «Реквієм» ФОП ОСОБА_16 вих. №20/08/24 від 20.08.2024, в якій вказана загальна вартість послуг з поховання - у сумі 172 600, 00 грн, перелік наданих послуг не зазначений. Договір-замовлення про надання ритуальних послуг суду не наданий. З наданої суду довідки встановити та оцінити види наданих послуг, їх вартість, розумність витрат та їх необхідність неможливо. Суд звертає увагу, що в своїх поясненнях позивач вказував, що витрати на поховання включають і послуги на проведення поминального обіду, придбання одягу для померлої, оплата моргу, в якому померла знаходилася три тижні, вартість гробу, хреста, послуг ведучої – розпорядника поховання, послуги батюшки, придбання квітів та вінків, робота людей, які несли гроб, обслуговування тощо. Суд зазначає, що витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, та інші послуги, про оплату яких вказує позивач, не відносяться до витрат на поховання, обов`язок щодо відшкодування яких покладається на спадкоємців на підставі статті 1232 ЦК України, враховуючи вище зазначений перелік необхідних ритуальних послуг.

Отже, позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують розмір, необхідність та розумність здійснених ним витрат на поховання.

Щодо витрат на виготовлення і встановлення намогильної споруди в сумі 85 000, 00 грн, суд вважає, що витрати на встановлення намогильної споруди також не відносяться до витрат на поховання, обов`язок щодо відшкодування яких покладається на спадкоємців на підставі статті 1232 ЦК України. До такого висновку суд доходить, аналізуючи вище зазначений перелік необхідних ритуальних послуг, який включає монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації підпоховання в існуючу могилу, і не містить послуг з виготовлення та встановлення намогильної споруди. Крім того, позивач не заперечував той факт, що намогильна споруда ще не виготовлена та не встановлена, що також підтверджується дослідженими судом фотографіями могили ОСОБА_3 .

Щодо стягнення коштів за борговою розпискою, як її називає позивач, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Ст. 725 ЦК України передбачено, що договором дарування може бути встановлений обов`язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред`являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов`язку на користь третьої особи.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Аналіз статей Глави 85 «Спадкування за заповітом» свідчить, що одним із принципів спадкового справа є свобода заповіту, зокрема, право на складання заповіту (заповітів), право на їх зміну або скасування, право обирати спадкоємця (спадкоємців) за заповітом, визначати зміст заповіту тощо.

Враховуючи пояснення ОСОБА_1 , аналізуючи в сукупності досліджені судом письмові докази, а саме договір дарування від 16.12.2002, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за яким ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 1/10 частку житлового будинковолодіння під АДРЕСА_1 , та розписку від 16.12.2002, відповідно до якої ОСОБА_3 прийняла в дар від ОСОБА_1 частину будівлі за адресою: Київська, буд. 89, та зобов`язувалась виплатити йому 5 000, 00 доларів США, а в разі невиплати зобов`язалась скласти заповіт та передати за ним в дар ОСОБА_1 частину будинку та все своє майно, суд зазначає таке.

Представник відповідача заперечувала, що вказана розписка написана ОСОБА_3 , але доказів, що підтверджують заперечення відповідача в цій частині позову, суду не надала.

Суду позивачем не надані письмові докази, що договір дарування від 16.12.2002, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , визнаний судом недійсним як удаваний правочин.

Аналізуючи зміст розписки, суд доходить висновку, що між сторонами відсутні відносини позики в розумінні ст. 1046 ЦК України, бо з розписки не вбачається одержання ОСОБА_3 коштів та зобов`язання їх повернути в певний строк, тому розписка не є борговим документом.

Суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 не був стороною договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 06.12.2002, та посвідченого нотаріусом, з цього договору не вбачається обов`язку ОСОБА_3 передати кошти як третій особі ОСОБА_1 .

Надана суду розписка не може бути розцінена як договір дарування нерухомого майна, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , бо у зв`язку з недодержання форми договору дарування нерухомого майна такий договір є нікчемним. Крім того, договір дарування не може бути оплатним та містити обов`язок обдаровуваного передати дарувальнику кошти.

Щодо умови, якою передбачено обов`язок ОСОБА_3 вчинити заповіт на користь ОСОБА_1 , то така умова суперечить принципу свободи заповіту, передбаченому Главою 85 «Спадкування за заповітом» ЦК України.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у відповідача як у спадкоємця за законом ОСОБА_3 відсутній обов`язок в розумінні статті 1282 ЦК України, задовольнити вимоги ОСОБА_1 як кредитора ОСОБА_3 у зв`язку з недоведеністю таких вимог належними допустимими та достатніми доказами.

Отже, у задоволенні позову ОСОБА_1 має бути відмовлено в повному обсязі.

Судом не здійснювався розподіл судових витрат, бо представник відповідача зробила заяву відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що докази про понесені відповідачем витрати на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись вимогами статей 10, 12, 76, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Друга вінницька державна нотаріальна контора, про стягнення коштів зі спадкоємця.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо цієї справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://vnm.vn.court.gov.ua/sud0232/

Повний текст рішення складений 13.04.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА