Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №748/1735/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 748/1735/25 Головуючий у 1 інстанції Майборода С. М.

Провадження № 33/4823/315/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - Оседача М.М.,

за участю захисника – адвоката Білої Т.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження (в режимі відеоконференції) справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення, відповідно до ст. 36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.

Як встановив суд, 06 травня 2025 року о 17 год. 17 хв. ОСОБА_1 в с. Снов`янка, Чернігівського району, Чернігівської області, керував транспортним засобом марки Volvo V50, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху та не виконав вимогу працівника поліції про зупинку, подану спеціальним світловим сигналами проблискових маячків синього та червоного кольору, увімкненим спеціальним звуковим сигналом.

06 травня 2025 року о 17 год. 19 хв. ОСОБА_1 в с. Снов`янка, Чернігівського району, Чернігівської області, в порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України керував транспортним засобом Volvo V50, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп`яніння.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи та не об`єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм процесуального права. Акцентує увагу на тому, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені його права, оскільки розгляд справи було здійснено без його участі, що позбавило останнього можливості надати свої пояснення з приводу даних обставин події.

Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду із зазначенням поважності причин його пропуску.

У доповненні до апеляційної скарги захисник – адвокат Біла Т.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 посилається на те, що наявність звукового сигналу про зупинку транспортного засобу відеозаписом не підтверджено, що виключає у діях останнього склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Також, на думку захисника, процедура проходження огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння була порушена та вважає, що дану справу працівниками поліції сфабриковано. При цьому, зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд було проведено неналежною посадовою особою та за відсутності представників ВСП та акцентує увагу на тому, що останній виконував завдання військової служби, в зв`язку чим його дії не можуть бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

При цьому, в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) захисник зазначила, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши пояснення захисника (в режимі відеоконференції), яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, допитавши свідка, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити апелянту строк на звернення до суду.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Дані вимоги Закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Приписами ч.1 ст.122-2 КУпАП відповідальність настає за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Пункт 2.4 Правил дорожнього руху зобов`язує водія зупинитися на вимогу поліцейського.

Пунктом 8.9 «б» Правил дорожнього руху передбачено, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як слідує з матеріалів справи, 06.05.2025 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 322326, згідно якого, він, 06 травня 2025 року о 17 год. 17 хв. в с. Снов`янка, Чернігівського району, Чернігівської області, керував транспортним засобом марки Volvo V50, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху та не виконав вимогу працівника поліції про зупинку, подану спеціальним світловим сигналами проблискових маячків синього та червоного кольору, увімкненим спеціальним звуковим сигналом (а.с.16)

06.05.2025 року щодо ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР1 №322312, відповідно до якого, він, 06 травня 2025 року о 17 год. 19 хв. в с. Снов`янка, Чернігівського району, Чернігівської області, в порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України керував транспортним засобом Volvo V50, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння,а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп`яніння (а.с.7).

Отже, дані протоколи про адміністративні правопорушення є документами, що офіційно засвідчують факт учинення неправомірних дій, і є одними із джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозаписи працівників поліції, на яких зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Як слідує із переглянутих апеляційним судом відеозаписів, працівники поліції, на службовому автомобілі, тривалий час переслідували транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який продовжував рух, швидкості не збавляв, виконував небезпечні маневри на дорозі, тим самим наражаючи на небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху, в тому числі і пішоходів та у подальшому був зупинений працівниками поліції, а тому доводи захисника щодо дотримання водієм вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, позбавлені підстав.

Під час спілкування із ОСОБА_1 , працівник поліції виявив у нього явні ознаки наркотичного сп`яніння і йому було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, але останній тягнув час, перебивав поліцейських, комусь телефонував, висловлював різні версії.

Тобто, ОСОБА_1 не зробив жодних дій, які б свідчили про дійсність його намірів пройти на вимогу працівника поліції відповідний огляд на стан наркотичного сп`яніння, що вірно розцінено як відмова від проведення огляду.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що не має значення для правової кваліфікації дій такої особи як адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, мотиви та причини відмови від проходження такого огляду.

На думку апеляційного суду, саме усвідомлення водієм ОСОБА_1 можливого виявлення стану наркотичного сп`яніння в разі проходження відповідного огляду на стан сп`яніння саме - у закладі охорони здоров`я, і зумовило таку його поведінку.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов`язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейського у визначеному Законом порядку.

Також, наявний в матеріалах справи відеозапис не містить ознак здійснення на ОСОБА_1 будь-якого впливу з метою схилення його до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а свідчить про роз`яснення водію порядку проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

В ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою.

Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою на те особою. Проте, ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також, ОСОБА_1 не надано відомостей про те, що останні звертались до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Тобто, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції, незаконності складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, як ОСОБА_1 так і його захисником апеляційному суду не надано.

Посилання захисника про неправомірне застосування до ОСОБА_1 кайданків апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки їх використання було обумовлено поведінкою водія.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Стосовно незгоди захисника з порядком проведення огляду ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який мав проводитись в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП, то апеляційний суд звертає увагу на таке.

За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп`яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП.

При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.

Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.

А тому, твердження захисника, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 виконував завдання військової служби, в зв`язку чим його дії не можуть бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є переконливими, з огляду на те, що саме по собі перебування останнього на військовій службі, за відсутності відповідного наказу керівництва не може свідчити, що він діяв у стані крайньої необхідності.

Посилання апелянта на порушення його прав через розгляд справи у відсутності останнього, не знайшло свого об`єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП до цього переліку не входять.

Більш того, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , бути присутнім під час розгляду справи в суді було поновлене апеляційним судом, останнього було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи.

Інших тверджень, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність складання відносно ОСОБА_1 протоколів та відсутність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просять захисник та її довіритель не встановлено.

Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути ним установленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, місцевий суд у повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, що мають місце в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом не виконав законну вимогу працівника поліції про зупинку та у подальшому відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і апеляційний суд.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є найбільш суворою, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчинених правопорушеннях, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2025 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. М. Оседач