Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №495/3792/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/476/26

Номер справи місцевого суду: 495/3792/25

Головуючий у першій інстанції Волкова Ю. Ф.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого: судді Копіци О.В., секретаря судового засідання Ровенко А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Каланжова В.І., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обл. від 08.01.2026, стосовно:

ОСОБА_1 , який народився13. НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн.

Відповідно до вказаної постанови суду,25.05.2025 о 0:29 год. по вул. Ізмаїльська, 166 А, в м. Білгород-Дністровському водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки, моделі «Тойота Рав 4», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» 6810 тест 0361 (1,30 проміле), чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306від 10.10.2001.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Каланжов В.І. не погодився із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступні обставини:

- судом 1-ої інстанції залишено поза увагою відсутність доказів водіння ОСОБА_1 , зокрема, відсутність таких даних на відео файлах, які додані до протоколу, а отже притягнення останнього до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП безпідставне;

- судом не враховані правові позиції Верховного Суду у тотожних правовідносинах, зокрема щодо наявності зафіксованого факту керування чи відсутності такого факту, щодо безперервності відеозйомки під час фіксування правопорушення та складання протоколу;

- протокол про адміністративне правопорушення не є доказом вчинення правопорушення та лише відображає відомості, які вважає встановленими автор протоколу, однак, в даному випадку протокол містить 3 різних адреси вчинення правопорушення, що не узгоджується з іншими документами щодо часу виявлення правопорушення та часу його вчинення;

- в акті огляду транспортного засобу, яким зафіксовано його вилучення, вказано час: 01 год, проте у направленні на огляд водія зазначено час: 02 год., що є нелогічним, оскільки вилучення авто можливе лише після встановлення факту керування;

- відсутні підстави зупинки водія, які не зафіксовані в жодному процесуальному документі, як і не зафіксовано відмову водія від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, від якого він не відмовлявся;

- водію ОСОБА_1 поліцейськими не було повідомлено про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння;

- з матеріалів справи не вбачається, коли газоаналізатор Драгер, за допомогою якого проводився огляд водія на стан сп`яніння, востаннє проходив перевірку.

З огляду на викладені обставини, захисник Каланжов В.І. просить скасувати постанову суду 1-ої інстанції від 08.01.2026 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Також, в апеляційній скарзі захисник Каланжов В.І. також порушив питання про поновлення строку на оскарження постанови місцевого суду, вказавши, що пропустив його із поважних причин.

В судове засідання апеляційного суду, ОСОБА_1 та його захисник Каланжов В.І., який звертався до суду із клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, будучи належним чином повідомленими, не з`явилися, хоча апеляційним судом здійснювались заходи із забезпечення участі захисника в апеляційному розгляді в режимі відеоконференції, проти таким правом захисник не скористався, клопотань про відкладання розгляду справи не заявляв.

Враховуючи неявку ОСОБА_1 та його захисника Каланжова В.І. в судове засідання, апеляційний суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за їх відсутності та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Перевіривши доводи скарги, а також проаналізувавши доводи клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Надаючи оцінку доводам клопотання захисника Каланжова В.І. щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, апеляційний суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006, заява №23436/03 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. theUnitedKingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Разом із тим, ч.ч. 1 та 3 ст. 285 КУпАП передбачають, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу захисника захисником Каланжовим В.І. було подано 14.01.2026 (а.с. 41), тобто у межах визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП строку, водночас, постановою Одеського апеляційного суду від 26.01.2026 її було повернуто з підстав не підтвердження останнім своїх повноважень на здійснення захисту прав особи, в інтересах якої подано апеляційну скаргу в суді апеляційної інстанції (а.с. 57-58).

Вдруге апелянт подав апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд» 01.02.2026, тобто у найкоротший строк після повернення апеляційним судом вперше поданої апеляційної скарги.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

У Рішенні Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 було сформульовано юридичну позицію, за якою законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя; обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи.

Отже, задля забезпечення реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, апеляційний суд вважає зазначену вище обставину поважною причиною пропуску захисником строку на апеляційне оскарження постанови суду 1-ої інстанції та доходить висновку про існування підстав для його поновлення.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень сторони захисту щодо наявності підстав для закриття провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі.

Приписами п. 2.9 «а» ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №340917 від 25.05.2025, відповідно до якого 25.05.2025 о 0:29 год. по вул. Ізмаїльська, 166 А, в м. Білгород-Дністровському водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки, моделі «Тойота Рав 4», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» 6810 тест 0361 (1,30 проміле), чим порушив п. 2.9ПДР;

- роздруківкою показників застосованого на місці зупинки приладу Drager6810, тест 0361, місце проведення тесту - вул. Ізмаїльська, 166-А, відповідно до якого результат огляду становить 1,30 ‰ алкоголю;

- рапортом інспектора Білгород-Дністровського РВП Гавриленка О.В., за яким встановлено, що під час несення служби 25.05.2025 близько 00:15 під час комендантської години по вул. Ізмаїльська, 145 м. Білгород-Дністровський був помічений автомобіль «Тойота», н.з. НОМЕР_2 ; під час перевірки документів у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота); на місці зупинки водій пройшов огляд на стан сп`яніння, результат 1,3% проміле; відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП, водія відсторонено від керування, т/з евакуйовано на спец майданчик;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25.05.2025, згідно із яким огляд проведено у зв`язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота;

- направленням водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 25.05.2025у зв`язку із оформленням протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- відеозаписом події, на якому зафіксований огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу – Drager.

Із аналізу змісту оскаржуваної постанови місцевого суду вбачається, що всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та наявність в його діях складу зазначеного правопорушення.

Надаючи оцінку твердженням апелянта про те, що відеозаписом події не зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , апеляційний суд зауважує на наступному.

Так, дійсно, на відеозаписі події відсутня фіксація факту керування та зупинки ОСОБА_1 , водночас останній не заперечував, що керував транспортним засобом.

Окрім того,з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відео 038x041_00000020250525004748_0006 вбачається як працівники поліції спілкуються із ОСОБА_1 , який перебуває в автомобілі на місці водія.

У подальшому (відео 038x041_00000020250525011811_0007), було встановлено особу водія ОСОБА_1 , який заперечував лише факт вживання ним алкогольних напоїв.

Тож, апеляційний суд констатує, що всупереч доводів сторони захисту, факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження вході розгляду справи, як в суді 1-ої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи.

З цих же підстав апеляційний суд відхиляє посилання сторони захисту на те, що судом 1-ої інстанції не враховано правові позиції Верховного Суду у тотожних правовідносинах, зокрема щодо наявності зафіксованого факту керування чи відсутності такого факту, оскільки такий факт водієм не заперечувався під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не повідомлялись ознаки алкогольного сп`яніння, з огляду на обставини, які зафіксовані на відеозаписі події та результати його огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, із відеозапису вбачається, що у зв`язку із виниклою підозрою можливого перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер, водночас ОСОБА_1 ігнорував вимоги поліцейських та зачинявся в авто, про що також було повідомлено представнику в/ч, де проходить військову службу ОСОБА_1 .

В подальшому водій ОСОБА_1 в присутності представника в/ч погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу DragerAlcotest, за результатом огляду було встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, кількісний показник 1,30 проміле(відео 038x041_00000020250525013312_0008, час: 1.35.25).

Вказане стало підставою для складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо результатів тесту водій заперечень не висловлював, отже є безпідставними твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я, оскільки пройти такий огляд поліцейський зобов`язаний запропонувати водію у разі відмови водія від проходження відповідного огляду або його незгоди з результатами огляду, що відповідає змісту п. 7 р. І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкції), затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735від 09.11.2015.

Суд апеляційної інстанції оцінює критично твердження захисника щодо відсутності в матеріалах справи відомостей про перевірку стану газоаналізатора Драгер, враховуючи, що із чеку приладу «DragerAlkotest»6810, тест 0361, від 25.05.2025 вбачається, що дата останнього градуювання приладу – 2024.12.04, і це з огляду на дату проведеного огляду – 25.05.2025 свідчить про належний технічний стан приладу DragerAlcotest, у зв`язку із чим апеляційний суд вважає правильними результати такого огляду.

При цьому, сам водій ОСОБА_1 жодних заперечень щодо факту керування транспортним засобом та процесу проведення огляду, який він пройшов добровільно, некоректності роботи газоаналізатору, а також незгоди із його результатами не висловлював.

Також є безпідставними доводи апелянта щодо відсутності фіксації підстав зупинки т/з, оскільки ці обставини не є предметом доказування у даному провадженні, а тому не підлягають дослідженню, водночас, згідно протоколу ОСОБА_1 керував автомобілем в комендантську годину, що прямо заборонено законом.

Отже, наявний в матеріалах справи відеозапис із нагрудної камери співробітника поліції фіксує весь процес проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки його транспортного засобу, а тому наведене вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги в цій частині.

Наведене свідчить, що твердження ОСОБА_1 щодо незаконності дій працівників поліції зі складення протоколу про адміністративне правопорушення, є голослівними, оскільки спростовані наявними в матеріалах справи доказами, при цьому зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у якому викладені дата, час, місце та обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а також засвідчено факт керування останнім т/з в стані алкогольного сп`яніння, тому підстави для визнання його недопустимим доказом, як про це стверджує апелянт, відсутні.

Відтак, вказані обставини дають підстави апеляційному суду стверджувати, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, порушив вимоги п. 2.9а) ПДР, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо посилання захисника на невідповідність зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та інших процесуальних документах адреси вчинення правопорушення, часу його виявлення та вчинення, апеляційний суд звертає увагу, що як в протоколі, так і в інших складених поліцейськими під час його оформлення документах, вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем 25.05.2025 о 00.29 год. по вул. Ізмаїльська, 166 А,у м. Білгород-Дністровський, отже місцем вчинення правопорушення є саме ця адреса.

Водночас, у рапорті працівника поліції (а.с. 2) також зазначено, що поліцейським під час несення служби по вул. Ізмаїльській, 145 був помічений транспортний засіб моделі «Тойота Рав 4», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .При цьому, його місцем зупинки є вул. Ізмаїльська, 166 А, що відповідає місцю проведення відповідного огляду ОСОБА_1 , яка також зазначена в роздруківці показників застосованого на місці зупинки приладу Drager 6810, тест 0361.

Отже, на переконання апеляційного суду зазначена у протоколі інша адреса (вул. Кишинівська, 133) поряд із правильною адресою місця вчинення правопорушення свідчить про допущену працівником поліції технічну описку, а тому всупереч доводів сторони захисту не може бути підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом.

Щодо доводів сторони захисту про те, що згідно акту огляду транспортного засобу, його вилучено о 01 год, тобто раніше ніж проведено огляд водія, то апеляційний суд такі вважає недоречними та спростованими відеозаписом події, з якого вбачається, що вилучення та евакуація т/з відбулася о 2 год. 47 хв., в той час як протокол про адміністративне правопорушення за результатами проходження водієм огляду на стан сп`яніння складено о 02 год. 09 хв.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам норми ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП,за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на викладене, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника Каланжова В.І., в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції, як законну, обґрунтовану та вмотивовану – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Клопотання захисника Каланжова В.І., в інтересах ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обл. від 08.01.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу захисника Каланжова В.І., в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обл. від 08.01.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца