Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №514/600/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/902/26

Справа № 514/600/25

Головуючий у першій інстанції Тончева Н. М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Фермерське господарство «АВК»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукинюк Володимир Васильович

на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 15 вересня 2025 року та ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 15 вересня 2025 року, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АВК» про розірвання договору оренди землі та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукинюк В.В. звернулася до суду з позовом до ФГ «АВК» та просила суд розірвати договір землі від 01.11.2016 року щодо земельної ділянки площею 6,5735 га, кадастровий номер 5124788000601:003:0387, яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, с/рада Рівненська, укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ФГ «АВК», стягнути з ФГ «АВК» на користь позивачки орендну плату з індексацією у розмірі 29389,19 грн, стягнути з ФГ «АВК» на користь позивача пеню в розмірі 6234,91 грн, вартість правничої допомоги в розмірі 30000 грн, та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20.10.2021 року державним нотаріусом Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області Давидовою Н.Г., позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 6,5735га, кадастровий номер 5124788000601:003:0387, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Рівненської сільської ради Болградського (Тарутинського) району Одеської області.

Дану земельну ділянку позивач ОСОБА_1 отримала у спадок після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час зазначена вище земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача ФГ «АВК» на підставі Договору оренди землі, укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та ФГ «АВК», зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2016 року, номер запису про інше речове право: 18216662.

Однак, в порушення умов договору відповідач ФГ «АВК», в період з 2021року по 2025 рік, не сплачує позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю після смерті орендодавця ОСОБА_2 , орендну плату за користування землею.

Тож, наявність заборгованості, зазначив представник позивача, у зв`язку з систематичною, повною несплатою орендної плати за період з 2021 по 2024 роки підпадає під дію пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 15 вересня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лукинюка Володимира Васильовича про залучення доказів та виклик свідків по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АВК» про розірвання договору оренди землі та стягнення коштів — відмовлено.

У задоволенні клопотання представника відповідача Фермерського господарства «АВК» адвоката Григор`єва Віктора Вікторовича про долучення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АВК» про розірвання договору оренди землі та стягнення коштів — відмовлено.

Ухвалу суду вмотивована тим, що відсутні підстави для поновлення строків на подання доказів, оскільки сторонами належно не обґрунтовано неможливість та відсутню необхідність подання вказаних доказів разом з позовною заявою, або відзивом до початку розгляду справи по суті.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 15 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АВК» про розірвання договору оренди землі та стягнення коштів — відмовлено.

Рішення суду, вмотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукинюк В.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просять рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 15.09.2025 року по справі № 514/600/25 — скасувати повністю, ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 15.09.2025 року по справі № 514/600/25 в частині відмови у задоволенні заяви АБ «Лукинюка» про залучення доказів та виклик свідків від 06.06.2025 року — скасувати, визнати причини не подання доказів, в порядку та строки, передбачені ч. 1,8 ст. 83 ЦПК України — поважними; залучити до матеріалів справи фотографії, компакт диск з відео спільного святкування свят та копію довіреності від 05.05.2020 року. Розірвати договір оренди землі від 01.11.2016 року щодо земельної ділянки площею 6,5735 га, кадастровий номер 5124788000:01:003:0387, яка розташована за адресою: Одеська обл., Болградський (колишній Тарутинський) район, с/рада Рівненська, укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем Фермерським господарством «АВК». Стягнути з Фермерського господарства «АВК» на користь ОСОБА_1 орендну плату з індексацією в розмірі 29389,19грн; стягнути з Фермерського господарства «АВК» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 6234,91грн; стягнути з Фермерського господарства «АВК» на користь ОСОБА_1 вартість правничої допомоги у суді першої інстанції в розмірі 30000,00грн; стягнути з Фермерського господарства «АВК» на користь ОСОБА_1 судовий збір за звернення до суду першої інстанції в розмірі 2422,40грн; стягнути з Фермерського господарства «АВК» на користь ОСОБА_1 вартість правничої допомоги у суді апеляційної інстанції в розмірі 27000,00грн; стягнути з Фермерського господарства «АВК» на користь ОСОБА_1 судовий збір за звернення до суду апеляційної інстанції в розмірі 3633,60грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що стала та незмінна судова практика у такій категорії справ свідчить, що сам лише факт не повідомлення орендодавцем/новим власником орендаря про перехід права власності на земельну ділянку не є абсолютною підставою, що нівелює можливість розірвати договір оренди в судовому порядку у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати. Достеменна обізнаність орендаря щодо переходу права власності на земельну ділянку до нового власника, зокрема в порядку спадкування, вимагає від орендаря дій, спрямованих на дотримання принципу добросовісності та чесної ділової практики, а отже має істотне значення при розгляді даної категорії справ.

Проте, суд першої інстанції всупереч вищезазначеним принципам не врахував та без належного мотивування, не прийняв до уваги, що керівник та засновник ФГ «АВК», ОСОБА_3 будучі близькою людиною сім`ї ОСОБА_4 /Кайнарян достеменно знав і мав інформацію про зміну власника спірної земельної ділянки, її кадастровий номер, місця розташування та площу; прізвища, ім`я, по батькові нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Вказаний факт підтверджується: листом Державної податкової служби України ГУ ДПС в Одеській області № 13746/6/15-32-52-01-18 від 27.03.2025 року, з якого вбачається, що ФГ «АВК» податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску подавались відносно ОСОБА_2 за 2017-2019 роки, а відносно ОСОБА_1 за 2021-2024 року; листом ФГ «АВК» №5 від 19.05.2025 року, з останнього абзацу якого вбачається, що ФГ «АВК» визнає заборгованість за орендною платою у період з 2020 року по 2024 рік у сумі 26012,10грн; фотографіями, компакт диском з відео спільного святкування свят та копією довіреності від 05.05.2020 року, про залучення яких було необґрунтовано відмовлено ухвалою Тарутинського районний суд Одеської області від 15.09.2025 року; нотаріально засвідченими заявами від 23.09.2025 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з яких вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ОСОБА_3 з проханням сплатити орендну плату або повернути земельну ділянку, проте останній зловживаючи довірою Позивачки постійно знаходив причини відтермінувати обов`язок сплачувати орендну плату (копії заяв додаються). Наголошується, що скориставшись довірливим та родинним ставлення Позивачки до себе, ОСОБА_3 діяв недобросовісно, з протиправною метою, що призвело до заподіянню збитків Позивачці.

Крім того, на думку сторони скаржників порушення щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та однобічність судового розгляду у даній справі, які допустив Тарутинський районний суд Одеської області полягають у неприйнятті судом до уваги існуючих між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стосунків та відносини, які беззаперечно свідчать про обізнаність Відповідача про зміну власника земельної ділянки, а також застосуванні судом вимог такого критерію поведінки, як добросовісність лише до Позивачки, в той час, як керівник та засновник ФГ «АВК», ОСОБА_3 , з урахуванням вищенаведених обставин, також мав обов`язки вчинити дії, направлені на дотримання принципу добросовісності та чесної ділової практики.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог Позивачки в частині стягнення орендної плати з індексацією, пені, вартості правничої допомоги та судового збору в скарзі зазначається, що висновку суду з цього приводу не узгоджується з доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема, листом ФГ «АВК» № 5 від 19.05.2025 року, з останнього абзацу якого вбачається, що ФГ «АВК» визнає заборгованість за орендною платою у період з 2020 року по 2024 рік у сумі 26012,10грн. Акцентується увага на тому, що лист ФГ «АВК» № 5 від 19.05.2025 року лише підтверджує Факт систематичної несплати орендної плати та наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачкою, проте з розміром заборгованості, зазначеному у вказаному листі Позивачка не згодна, оскільки він не повністю відповідає Фактичній заборгованості, а тому Позивачка наполягає на розмірі заборгованості, наведеному у позові.

З приводу оскарження ухвали Тарутинського районного суду Одеської області від 15.09.2025 року в частині відмови у задоволенні заяви представника Позивачки ОСОБА_1 адвоката Лукинюка В.В. про залучення доказів та виклик свідків, в скарзі зазначається, що у судовому засіданні, що відбулось 02.06.2025 року керівник ФГ «АВК» Кісєолар Олександр Олександрович стверджував, що несплата фермерським господарством орендної плати за договором оренди від 01.11.2016 року відбулась у зв`язку з відсутністю у останнього інформації про особисті дані (телефон, місце проживання, банківські реквізити) нового орендодавця/ ОСОБА_1 , яка набула право власності на спірну земельну ділянку у 2021 році після смерті ОСОБА_2 , а тому необхідність спростування вищезазначених відомостей керівника ФГ «АВК» ОСОБА_3 виникла лише 02.06.2025 року, і з урахуванням особливостей спрощеного позовного провадження представник Позивачки адвокат Лукинюк В.В. просив визнати вказану обставину (необхідність спростувати відомості виникла лише 02.06.2025 року поважною причиною не подання даної заяви в частині залучення доказів, в порядку та строки, передбачені ч. 1,8 ст. 83 ЦПК України. Проте, відмовляючи у поновленні строку та у задоволені заяви в цілому суд першої інстанції не врахував, що вказані відомості, з урахуванням вищенаведених доводів апеляційної скарги, мають істотне значення для об`єктивного та законного вирішення даної справи, оскільки їх встановлення є обов`язком суду. З урахуванням вищезазначених доводів та норм процесуального права, сторона скаржників вважає, що ухвала суду першої інстанції від 15.09.2025 року про відмову представнику Позивачки адвокату Лукинюку В.В. у задоволенні заяви про залучення доказів та виклик свідків від 06.06.2025 року є незаконною та підлягає скасуванню, а докази, зокрема, фотографії, компакт диск з відео спільного святкування свят та копію довіреності від 05.05.2020 року підлягають залученню до матеріалів справи.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, представником фермерського господарства «АВК» адвокатом Григор`євим В.В. подані додаткові пояснення у справі, в яких зазначається, що відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов`язок щодо виплати орендної плати позивачу та дії позивача ОСОБА_1 в частині неповідомлення відповідача про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 та отримання в 2021 році свідоцтва про право на спадщину за законом, до дня звернення до суду з позовом, мають ознаки штучного створення підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки через систематичну (на думку позивача) несплату орендної плати.

На думку сторони скаржників, підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.11.2016 року немає, просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

В судовому засіданні скаржниця ОСОБА_1 та її представник-адвокат Лукинюк В.В. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача фермерського господарства «АВК» адвокат Григор`єв В.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві особистої приватної власності належала земельна ділянка площею 6,5735га кадастровий номер 5124788000601:003:0387, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Рівненської сільської ради Болградського (Тарутинського) району Одеської області.

Між орендодавцем ОСОБА_2 та ФГ «АВК», 01.11.2016 року було укладено Договір оренди земельної ділянки який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2016 року, номер запису про інше речове право: 18216662. Термін дії договору становить 20 років (п.8 Договору).

Відповідно до п.п.9, 10, 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування земельною ділянкою, що становить 826,45грн, або за бажанням орендодавця в натуральній формі. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься орендарем у строк до 30 грудня поточного року.

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором,погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (п.13 Договору).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % від ставки НБУ несплаченої суми за кожен день прострочення (п.14 договору).

Відповідно до змісту п. 36 Договору оренди землі його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність , викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження орендованої земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом, ліквідації юридичної особи орендар , а також з інших підстав визначених законом.

Відповідно до змісту п. 37 Договору його дія припиняється за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендорваної земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.11.2019року. серія НОМЕР_1 .

20 жовтня 2021 року державним нотаріусом Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області Давидовою Н.Г., спадкоємцю майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 6,5735 га, кадастровий номер 5124788000601:003:0387, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Рівненської сільської ради Болградського (Тарутинського) району Одеської області.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК Українивбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК Україниучасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю». Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Відповідно до вимог статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, ОСОБА_1 вказувала, що в порушення умов договору відповідач ФГ «АВК», в період з 2021 року по 2025 рік, не сплачує їй, як спадкоємцю після смерті орендодавця ОСОБА_2 , орендну плату за користування землею.

Зі спірного договору оренди землі вбачається, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, не є підставою для розірвання договору.

Нормою статті 148-1 ЗК України встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

При цьому саме позивач має довести, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору оренди землі.

Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24)).

Добросовість це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати верховного Суду від 27 листопада 2018 року, справа № 912/1385/17).

Позивачка не надала суду жодних доказів про те, що вона впродовж тривалого часу вживала заходів задля отримання орендної плати, як особи до якої після отримання права власності на спірну земельну ділянку перейшли всі права та обов`язки за договором укладеним між ОСОБА_2 та ФГ «АВК».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не були дотримані вимоги ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, а тому позов є недоведеним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Надані позивачем докази, а саме фотографії, компакт диск з відео спільного святкування свят та копія довіреності від 05 травня 2020 року, а також вимога про виклик свідків, правильно судом першої інстанції не були взяті до уваги, оскільки вони подані з пропуском строку і у справі не вбачається підстав для поновлення такого строку, з приводу чого судом першої інстанції була ухвалена законна, обґрунтована ухвала, з якою погоджується і апеляційна інстанції і підстав для її скасування не вбачає.

Посилання в апеляційній скарзі на обізнаність відповідача про спадкоємця померлого ОСОБА_2 , та дружні відносини з сім`єю позивачки, за відсутності доказів направлення відповідачу повідомлення про виплату орендної плати із зазначенням необхідних реквізитів для виконання обов`язку по сплаті орендної плати, не приймаються судом до уваги та не є підтвердженням виконання позивачкою вимог частини 3 статті 148-1 ЗК України.

Крім того, на думку колегії суддів, надані вищезазначені докази, як до суду першої так і повторно до суду апеляційної інстанції, не містять складових, передбачених ст. 148-1 ЗК України, а тому ухвалою яка занесена до протоколу колегія суддів відмовила в їх долученні.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стороною позивача не надано беззаперечних доказів систематичного (два і більше разів) невиконання умов договору оренди землі, щодо сплати орендної плати.

Отже, наведе свідчить про відсутність винної поведінки відповідача у невиплаті орендної плати за спірним договором, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди землі.

Так, під час розгляду справи, суд першої інстанції надавав оцінку доводам позивача та дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено та не обґрунтовано підстав для розірвання договору оренди землі та систематичного невиконання умов договору відповідачем.

Тож встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукинюк Володимир Васильович, залишити без задоволення.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 15 вересня 2025 року та ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 15 вересня 2025 року, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10.04.2026 року.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко