Постанова від 29 жовтня 2025 р. у справі №947/15115/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2616/25

Справа № 947/15115/24

Головуючий у першій інстанції Огренич І.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Держава Україна в особі Департаменту патрульної поліції

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції

на додаткове рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2024 року

за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Цвігуна Андрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

22.09.2024 представник позивача - адвокат Цвігун А.В. надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, та просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 гривень.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Додатковим Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04.10.2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Цвігуна А.В. задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) грн.

Додаткове рішення обґрунтовано тим, що заявлені витрати на правничу допомогу є такими, що підтверджені належними та допустими доказами, а тому підлягають стягненню в заявленому розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення Київського районного суду міста Одеси по справі № 947/15115/24 від 04.10.2024 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, щодо задоволення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки адвокатом Цвігун A.B. не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження сплати позивачем ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 9000,00 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку.

З приводу задоволеної правової допомоги у розмірі 9000 гривень 00 копійок, скаржник вважає, що зроблений позивачем розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених витрат є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Представник Департаменту патрульної поліції Сердюк А.В. в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, та просив її задовольнити в повному обсязі.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Цвігуна А.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, раніше подані заяви по суті справи підтримують в повному обсязі.

Судові повістки надіслані позивачу ОСОБА_1 , повернулись з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою”.

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та його не явка не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників, що з`явились, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які були повідомлені належним чином, але до суду не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), в рахунок відшкодування моральної шкоди 36000 (тридцять шість тисяч) гривень 00 коп.

22.09.2024 представник позивача - адвокат Цвігун А.В. надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір №07/05 про надання правничої (правової) допомоги від 07.05.2024, доручення № 1 до договору №07/05 про надання правничої (правової) допомоги від 07.05.2024 та акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.09.2024 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

У ЦПК України (Цивільному процесуальному кодексі) питання розподілу судових витрат між сторонами врегульовано статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановивши, що надані представником позивача докази понесення витрат на правову допомогу є належними, допустимими та достатніми, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення цих витрат з відповідача.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Постановою від 08 квітня 2020 року у справі № 306/1198/17 Верховний Суд виснував, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, міститься висновок про те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статі 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, встановивши, що надані представником позивача докази понесення витрат на правову допомогу є належними, допустимими та достатніми, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення цих витрат з відповідача.

Відповідач заперечень щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу чи клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції не подавав.

Посилання скаржника про те, що адвокатом Цвігуном А.В. не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження сплати позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, колегія суддів відхиляє, оскільки розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті, крім того в Акті приймання-передачі виконаної роботи № 1 від 20.09.2024 року сторони погодили, що оплата здійснюється Клієнтом не пізніше 15 календарних днів від дня набрання остаточним рішенням у справі законної сили в готівковій, або безготівковій формі.

Аналогічні висновки наведено також в у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 де міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Інші доводи які визначені у апеляційній скарзі для відмови у задоволенні заяви в повному обсязі, є такими, що не заслуговують на увагу, крім того вони не містять доказів спростування заявленої позивачем суми.

Проте, враховуючи контекст цієї справи та те, що при апеляційному перегляді вимоги позивача були задоволені частково, враховуючи розрахунок гонорару, колегія суддів приходить до висновку, що стягнута судом сума витрат на професійну допомогу підлягає зменшенню з 9000 грн до 1250 грн.

На думку колегії суддів саме в такому розмірі витрати відповідають критерію обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, розумності їхнього розміру (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, а саме в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 9000 грн до 1250 грн.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2024 року змінити, зменшити розмір стягнутої судом суми витрат на професійну допомогу з 9000 грн до 1250 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький