Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №738/395/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/395/26

№ провадження 2/738/303/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року Менський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого – судді: Савченка О.А.

з участю

секретаря: Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАHОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1951833 від 10.02.2020 в сумі 17 832 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 лютого 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 1951833, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит, що становить 12 000 грн., які вона зобов`язувалася повернути і сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк визначений договором. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно та в повному обсязі не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 17 832 грн. 00 коп. 30.10.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги № ККАУ-30102020, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 1951833 від 10.02.2020. Однак, Відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору, тому Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до провадження Менського районного суду, відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про розгляд справи тільки з її участю не подала. Відповідно до договору про надання правової допомоги від 11 березня 2026 року доручила свої інтереси представляти адвокату Кушнеренко Є.Ю.

В установлений судом строк від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається наступне. Так, представник відповідача вважає, що матеріали справи не містять жодних підтверджень, що спірний кредитний договір був акцептований сторонами, в порядку, передбаченому законом, що цей договір підписав відповідач, що саме цей договір розумів відповідач та ознайомився і погодився з отриманням грошових коштів на умовах, визначених у договорі, що договір взагалі містив умови щодо кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки у зазначеному в цьому договорі розмірах і порядку нарахування. Крім цього, представник відповідача вказує на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором виконаний з порушенням умов кредитного договору, а саме: строку кредитування, який становить 7 днів, а вказаний в позовній заяві розмір заборгованості не узгоджується з Графіком платежів, що є додатком до кредитного договору. Щодо нарахованої заборгованості за штрафами в розмірі 4320,00 грн. зазначено про те, що вона нарахована в період дії воєнного стану і не відповідає вимогам закону. В зв`язку з цим, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю і стягнути з позивача а користь відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. Справу просить розглянути без участі сторони відповідача.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Так, 10 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено Договір про споживчий кредит № 1951833, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит, що становить 12 000 грн. Договором визначено також строк договору, умови кредитування та порядок повернення суми кредиту, сплати відсотків і комісії за надання кредиту (а.с.14-18).

Згідно Довідки про ідентифікацію слідує, що ОСОБА_3 (Позичальник) дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 1951833 від 10.02.2020 ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА». Договір підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М570686 (а.с.19).

Відповідно до повідомлення ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 первісним кредитором відповідно до умов Кредитного договору № 1951833 грошові кошти в сумі 12 000 грн. були перераховані на рахунок відповідача ОСОБА_1 НОМЕР_2 (зворот а.с.19).

З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260311/76471-БТ від 17.03.2026 слідує, що в банку емітовано карту № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). 10.02.2020 на вказаний рахунок було зараховано 12 000,00 грн.

Таким чином, кредитні кошти відповідачем ОСОБА_1 фактично були отримані, тобто банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язувався повернути кредит у визначений строк та сплатити проценти за користування кредитом.

Однак, відповідачем умови договору належним чином не виконані, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 17 832 грн. 00 коп., з яких: 12 000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 1 512 грн. – заборгованість за процентами, 4 320 грн. – заборгованість по штрафам (а.с.20-22).

30 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № ККАУ-30102020, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до осіб, які являються боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», у тому числі і до відповідача за Кредитним договором № 1951833 від 10.02.2020 (зворот а.с. 22-27).

З Досудової вимоги від 13.02.2026 № 20046162, яка була направлена на адресу відповідача, вбачається, що відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1951833 від 02.10.2020 та запропоновано сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та вказано, що у разі невиконання зобов`язань щодо погашення заборгованості ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» буде змушене звернутися до суду (а.с.28).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Враховуючи наведене, судом встановлено укладання договору про надання споживчого кредиту № 1951833 від 10.02.2020 кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, в якому сторони узгодили суму кредиту, строк кредитування, розмір процентів.

З приводу посилання представника відповідача щодо необґрунтованого нарахування та стягнення з відповідачки штрафів за кредитним договором та нарахованих відсотків поза межами строку дії кредитного договору суд зазначає наступне.

Згідно у умовами укладеного кредитного договору, паспорту споживчого кредиту, що є додатком до укладеного договору, строк кредитування становить 7 днів; сума кредиту – 12 000 грн.; знижена процентна ставка – 1,53% в день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідкують за датою закінчення такого строку (1 285,20 грн); стандартна процентна ставка 1,80% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, якщо споживач не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом (1 512,00 грн).

Враховуючи встановлені обставини, зокрема те, що відповідачкою не виконано умови для застосування зниженої процентної ставки за наданим кредитом, суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за стандартною процентною ставкою, що становить 1 512,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Так, згідно з Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і на даний час діє.

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений 10.02.2020, тобто до введення воєнного стану в Україні.

Згідно п. 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056 - 1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Згідно з умовами договору (п.7 Відповідальність сторін) у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі: 1 440,00 грн. на 4 день такого невиконання, у розмірі 360,00 грн. починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання або неналежного виконання. Штрафи за Договором нараховуються у момент сплати, але в будь – якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення споживачем зобов`язань за цим договором не може перевищувати 50% суми, одержаної споживачем за цим договором і становить 6 000,00 грн.

Таким чином, нараховані первісним кредитором штрафні санкції за невиконання відповідачкою зобов`язань щодо своєчасного повернення суми кредиту в розмірі 4 320 грн. є правомірними, такими, що узгоджуються з умовами укладеного кредитного договору, відповідають чинному законодавству, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат суд приходить до наступного.

Порядок розподілу судових витрат визначений у статті 141 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснювало АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (зворот а.с.30).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви додані Акт наданих послуг № 165 від 13.02.2026, Детальний опис наданих послуг до Акту, Ордер на надання правничої допомоги, Довіреність (а.с.31-32).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо не співмірності розміру витрат на правничу допомогу складності справи, суд приходить до висновку, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу (8 000 грн) є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Так, згідно платіжної інструкції № 9049 від 10.02.2026 (а.с.40) позивачем було сплачено 2 662 гривні 40 копійок судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 79, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236 IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 17 832 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 00 копійок заборгованості за Кредитним договором № 1951833 від 10.02.2020.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236 IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору, 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок понесених витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: О.А. Савченко