Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №758/19221/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/19221/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Левицької Я.К.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко І.С. з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб, укладений між позивачем та відповідачем, зареєстрований 25 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Київ, актовий запис № 1664, здійснити поділ придбаного під час шлюбу майна, а також здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 25 жовтня 2014 року сторони уклали шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 . У зв`язку із повномасштабною військовою агресією російської федерації на території України позивач, відповідач та їх спільна дитина виїхали за межі України та наразі проживають в Італійській Республіці за адресою - АДРЕСА_4. На даний час позивач та відповідач спільного сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують.

Від шлюбу сторони мають спільну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовну вимогу про поділ майна подружжя позивач обґрунтував тим, що за час перебування у шлюбі позивач та відповідач набули у власність спільне майно, яке підлягає розподілу, а саме:

оформлена на ім`я відповідача двокімнатна квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 84,3 кв.м. Квартира була набута подружжям у власність за договором № 40-1611/2018-4 від 13.01.2020 про відступлення прав та переведення обов`язків за договором № 40-1611/2018-4 від 16.11.2018 про участь у Фонді фінансування будівництва. Вартість даної квартири становить 5 394 662,89 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 25.11.2025, унікальний реєстраційний № 201-20251125-0010813021, сформованою на сайті Фонду державного майна України;

оформлений на ім`я відповідача транспортний засіб - автомобіль марки «BMW X5», рік випуску - 2010, об`єм двигуна - 2 979 куб.см, номер кузова - НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . Цей транспортний засіб був набутий подружжям 29.10.2021, про що вказано у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Вартість даного транспортного засобу станом на 25.11.2025 становить 637 094,87 грн.

Окрім того, 02.12.2025 року до суду від представника позивача - адвоката Овчаренка І.С. надійшла заява про забезпечення позову, а саме накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль марки «BMW X5», рік випуску - 2010, об`єм двигуна - 2 979 куб.см, номер кузова - НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2025 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

26.01.2026 року до суду від представника позивача - адвоката Овчаренка І.С. надійшла заява про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме в частині поділу автомобіля марки «BMW X5», рік випуску - 2010, об`єм двигуна - 2 979 куб.см, номер кузова - НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .

06.02.2026 року від представника відповідача - адвоката Ярошевича І.О. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27.02.2026 року задоволено заяву представника відповідача - адвоката Ярошевича І.О. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою судді від 16.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

26.01.2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог щодо поділу автомобіля BMW X5, рік випуску - 2010, об`єм двигуна - 2979 куб.см., номер кузова - НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 . При цьому, позовні вимоги в частині розірвання шлюбу та поділу квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025077180000, позивач підтримує в повному обсязі.

09.03.2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача про визнання позову, зокрема про задоволення повністю вимог позивача щодо розірвання шлюбу та поділу квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025077180000.

В підготовчому судовому засіданні 11.03.2026 року представник позивача зазначив, що заява про забезпечення позову не є актуальною, адже в цій частині позову спору немає. Крім того, уточнив позовні вимоги щодо стягнення судових витрат, а саме судового збору.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя в частині позовних вимог щодо поділу автомобіля BMW X5, рік випуску - 2010, об`єм двигуна - 2979 куб. см, номер кузова - НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , залишено без розгляду, також закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по розгляду.

В судове засідання 26.03.2026 року представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги про розірвання шлюбу та поділ квартири підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2014 року укладено шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 1664, після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку - ОСОБА_2 , дружині - ОСОБА_2 .

Позивач посилається на те, що у зв`язку із повномасштабною військовою агресією російської федерації на території України позивач, відповідач та їх спільна дитина виїхали за межі України та наразі проживають в Італійській Республіці за адресою - АДРЕСА_4. На даний час позивач та відповідач спільного сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують.

Від шлюбу сторони мають спільну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки з чоловіком. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

На підставі ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Крім того, судом враховано те, що відповідач визнала позовні вимоги щодо розірвання шлюбу.

Таким чином, з`ясувавши дійсні стосунки сторін та мотиви розірвання шлюбу, враховуючи наявність у сторін неповнолітньої дитини та те, що сторони висловили взаємну згоду на розірвання шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їхньої дитини, що має істотне значення, а тому суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Згідно з ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.10.2014 року вбачається, що під час державної реєстрації шлюбу відповідач змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_2 , яке суд вважає за можливе залишити без змін з огляду на відсутність відповідної вимоги відповідача про відновлення дошлюбного прізвища.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили підлягає направленню до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, як органу ДРАЦС за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та відмітки в актовому записі про шлюб.

Що стосується позовних вимог про поділ спільного майна подружжя суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, за час перебування у шлюбі сторонами набуте майно, яким є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 84,3 кв.м, оформлена на ім`я відповідача. Квартира була набута подружжям у власність за договором № 40-1611/2018-4 від 13.01.2020 про відступлення прав та переведення обов`язків за договором №40-1611/2018-4 від 16.11.2018 про участь у Фонді фінансування будівництва. Вартість даної квартири становить 5 394 662,89 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 25.11.2025, унікальний реєстраційний №201-20251125-0010813021, сформованою на сайті Фонду державного майна України.

22.10.2015 позивач здійснив продаж квартири АДРЕСА_2 , що була спільною власністю позивача та його попередньої дружини ОСОБА_7 , за 3 278 450 грн. Оплату за продаж квартири позивач у повному обсязі отримав до укладання договору купівлі-продажу квартири. Вказане підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 22.10.2015, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богачовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №21230. Своєю часткою коштів, отриманих від продажу вказаної квартири, що становила 1 639 225 грн (1/2 вартості квартири) позивач оплатив придбані на ім`я відповідача за договором купівлі-продажу облігацій № БВ386/2015 від 12.10.2015 облігації для набуття у власність трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 118,86 кв.м, у житловому будинку у житлово-офісно-торгівельному комплексі з підземним паркінгом на АДРЕСА_3 . У подальшому, а саме 28.12.2019, відповідач здійснила продаж вказаних облігацій, а отримані кошти інвестувала у будівництво житлового будинку з вбудовано прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:85:218:0018), з правом отримання у власність двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 84,3 кв.м, розташованої у цьому будинку. Вказані обставини підтверджуються копіями документів щодо придбання та продажу облігацій на квартиру АДРЕСА_3 - договору про участь у будівництві об`єкту нерухомості №121-в від 12.10.2015, договору купівлі-продажу облігацій №БВ386/2015 від 12.10.2015, додатку №1 «Графік оплати Лоту облігацій» до договору купівлі-продажу облігацій №БВ386/2015 від 12.10.2015, акту від 27.12.2019 виконання зобов`язань до договору купівлі-продажу облігацій №БВ386/2015 від 12.10.2015, договору від 28.12.2019 про зміну сторони в договорі про участь у будівництві об`єкту нерухомості №121-в від 12.10.2015, договору відступлення права вимоги від 28.12.2019, та копіями документів щодо придбання квартири АДРЕСА_1 - договору про участь у Фонді фінансування будівництва №40-1611/2018-4 від 16.11.2018, договору №40-1611/2018-4 від 13.01.2020 про відступлення прав та переведення обов`язків за договором №40-1611/2018-4 від 16.11.2018 про участь у Фонді фінансування будівництва, довідки фонду фінансування будівництва виду А «ЖК НОВОМОСТИЦЬКИЙ» № 282 від 13.01.2020 та акту прийняття-передачі об`єкту інвестування № 252 від 13.01.2020.

Таким чином, особисті кошти позивача у сумі 1 639 225 грн, отримані від продажу його квартири АДРЕСА_2 , були використані відповідачем для інвестування в квартиру АДРЕСА_3 , а після повернення цієї інвестиції - на придбання квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Із урахуванням вказаних положень законодавства, на спірну квартиру поширюється режим спільної сумісної власності подружжя та наявні підстави для її поділу в порядку поділу майна подружжя.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що вказана квартира хоча й була набута під час шлюбу та зареєстрована за відповідачем, однак фактично придбана за особисті кошти позивача.

Суд приймає до уваги такі доводи позивача, оскільки вони не оспорюються відповідачем, що вбачається зі змісту наявних в матеріалах справи заяви відповідача про визнання позову, в якій вона позовні вимоги визнала повністю.

Визнання позову у цій частині позовних вимог не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, оскільки відповідач визнала позов і визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025077180000.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на наведене, враховуючи те, що відповідач визнала позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при подачі позову, що становить 4 118,16 грн, а решту 50 відсотків судового збору - у розмірі 4 118,16 грн, стягнути на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141,206, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - задовольнити повністю.

Шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 25 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Київ, запис № 1664 - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишити без змін.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025077180000.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 202507718000.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 118 грн 16 коп.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) з державного бюджету частину судового збору, у розмірі 4 118 грн 16 коп. сплаченого при поданні позову згідно квитанції ID: 3073-5203-0081-5604 від 27.11.2025.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.К. Левицька