Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №753/6461/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6461/26

провадження № 2/753/9017/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В. розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 78 398,87 грн, а також судового збору.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

02.04.2026 Відповідачем ОСОБА_3 надано заперечення на позов у якому позовні вимоги не визнаються з огляду на наступне. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що позивачем при визначенні розміру заборгованості використано недостовірні вихідні дані, зокрема зазначено про відсутність квартирного приладу обліку, тоді як у квартирі встановлений індивідуальний прилад обліку теплової енергії, показання якого позивачем не враховані. Відповідач зазначає, що розрахунок виконаний без урахування фактичних даних споживання, що ставить під сумнів правильність визначеного обсягу наданих послуг. Крім того, відповідач посилається на необґрунтованість розрахунку заборгованості, оскільки позивачем не надано належних доказів фактичного обсягу спожитих послуг, показників приладів обліку, а також методики розрахунку, застосованої до спірного об`єкта. На думку відповідача, відсутність таких доказів свідчить про недоведеність позовних вимог відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України. Також відповідач зазначає, що фактично не проживає у квартирі з початку повномасштабної війни та перебуває за межами України, у зв`язку з чим споживання комунальних послуг є відсутнім або значно меншим, ніж нараховано позивачем. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про необґрунтованість визначеного розміру заборгованості. Окремо відповідач зазначає, що неможливість обслуговування та повірки квартирного приладу обліку обумовлена об`єктивними обставинами, а саме введенням воєнного стану та відсутністю доступу до квартири. Відповідач вважає, що ці обставини не залежать від його волі та повинні враховуватись при визначенні обсягу спожитих послуг. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування пені, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №206, якою на період воєнного стану обмежено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг. Також відповідач вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідними від основного боргу, а тому за відсутності доведеності основної заборгованості такі вимоги також підлягають відхиленню або зменшенню.

Відповідач ОСОБА_4 відзив на позов не надала.

13.04.2026 ухвалою суду залишено без задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а з 01.11.2021 - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанов КМУ №630, №830, №1182.

Будинок за адресою АДРЕСА_2 підключений до мереж теплопостачання, у зв`язку з чим відповідачі є споживачами відповідних послуг та зобов`язані здійснювати їх оплату.

Позивач зазначає, що відповідачі належним чином не виконували обов`язок щодо оплати послуг, у зв`язку з чим станом на 31.10.2025 утворилась заборгованість, зокрема: за послуги теплової енергії - 30 625,61 грн; за послуги гарячої води - 33 694,70 грн; абонентське обслуговування - 1 780,75 грн; інфляційні втрати, 3% річних та пеня, що разом становить 78 398,87 грн.

Також позивач посилається на те, що особи, зареєстровані у житлі, несуть солідарну відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади від 20.03.2026 у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджує їх статус споживачів послуг.

Відповідач ОСОБА_5 подав відзив, у якому заперечував проти позову, посилаючись на: наявність квартирного приладу обліку; відсутність фактичного проживання; недоведеність розрахунку; неправомірність нарахування пені у період воєнного стану; необхідність витребування додаткових доказів.

Оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також інших юридичних фактів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати отримані житлово-комунальні послуги у встановлені строки.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають або зареєстровані у житлі, несуть солідарну відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані у квартирі за адресою надання послуг, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості, складений позивачем помісячно за період з 01.05.2018 по 31.10.2025, з зазначенням тарифів, нарахувань, оплат та залишку заборгованості, що підтверджує надання послуг та формування боргу.

Відповідачем не подано належних доказів сплати заборгованості або доказів неправильності розрахунку, а також не надано документів, які підтверджують встановлення індивідуального приладу обліку або його показники.

Посилання відповідача на відсутність проживання у квартирі суд відхиляє, оскільки факт непроживання не звільняє власника або зареєстровану особу від оплати послуг з утримання та теплопостачання будинку.

Доказів повідомлення постачальника послуг те, що Відповідачі не споживають житлово-комунальні послуги за адресою реєстрації суду не надано, як і неспростовно викладених в позові обставин.

Доводи відповідача щодо наявності квартирного приладу обліку та неврахування його показників є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів встановлення такого приладу обліку, введення його в експлуатацію, проходження періодичної повірки та передачі показників виконавцю послуг. Саме по собі посилання на існування приладу обліку без підтверджуючих документів не спростовує нарахувань позивача, здійснених відповідно до нормативно визначеної методики. При цьому обов`язок доведення зазначених обставин покладається на відповідача відповідно до ст. 81 ЦПК України, однак належних доказів суду не подано.

Посилання відповідача на відсутність фактичного проживання у квартирі також не спростовує заявлених позовних вимог, оскільки відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок зі сплати житлово-комунальних послуг покладається на власника або зареєстрованих у житлі осіб незалежно від фактичного проживання. Нарахування за послуги теплопостачання здійснюється щодо об`єкта нерухомості як складової системи централізованого теплопостачання будинку, а тому відсутність споживача у квартирі не звільняє його від обов`язку участі у витратах на теплопостачання. Доводи відповідача щодо недоведеності розрахунку заборгованості та неправомірності нарахувань також відхиляються судом, оскільки позивачем надано деталізований розрахунок заборгованості, відомості щодо нарахувань, тарифів та періодів споживання, які відповідають вимогам законодавства та відповідачем не спростовані належними доказами. Крім того, заперечення відповідача мають припущення та ґрунтуються на можливості подання доказів у майбутньому, що не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах доказів.

Щодо доводів відповідача про неправомірність нарахування пені суд зазначає, що відповідно до постанови КМУ №206 у період воєнного стану заборонено нарахування пені, однак вимоги позивача також включають основний борг, інфляційні втрати та 3% річних, які підлягають стягненню відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню - у частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, без стягнення пені за період воєнного стану.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Київтеплоенерго»: заборгованість за житлово-комунальні послуги - 66 101,06 грн; інфляційні втрати - 7 374,03 грн; 3 % річних - 2 221,26 грн;, всього 75 696,35 грн. (сімдесят п`ять тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 35 копійок) та витрати в сплаті судового збору в розмірі 3028, грн., що становить 1514,00 грн. з кожного.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 13.04.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.