Вирок від 12 квітня 2026 р. у справі №752/2858/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2858/25

Провадження №: 1-кп/752/1166/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100010003008 від 04.10.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полонне Полонського району Хмельницької області, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, неодруженої, яка має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої, востаннє вироком Деснянського районного суду міста Києва від 04.09.2025 до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_13 ,

У С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого в подальшому продовжено.

Так, 20 січня 2025 року приблизно о 12 год 00 хв., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на законних підставах у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , виявила мобільний телефон марки «ZTE» моделі «Nubia Focus 5G» 6/256 GB, чорного кольору та собаку породи «Той Тер`єр» з ідентифікаційним кодом чіпа 900215005275353, яка народилася 15.07.2023, після чого у неї виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_13 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно, умисно, з корисливих мотивів та мети, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу здійснила крадіжку мобільного телефону марки «ZTE» моделі «Nubia Focus 5G» 6/256 GB, вартістю 5414 грн 05 коп., та собаки породи «Той Терьєр» з ідентифікаційним кодом чіпа 900215005275353, яка народилася 15.07.2023, вартістю 5666 грн 67 коп., згідно з висновком експерта № 242 від 25.01.2025.

У подальшому, ОСОБА_6 місце вчинення кримінального правопорушення покинула, та розпорядилася викраденим майном на власний розсуд, чим завдала ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальної шкоди на суму 11080 грн 72 коп.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням до житла, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 пояснив, що в той день о шостій ранку поїхав на роботу, десь о пів на дванадцяту зателефонувала сусідка, сказала що його обікрали, потім взяла трубку його жінка й сказала, що у них вкрали телефон та собаку. Тоді він приїхав додому запитав в жінки хто це зробив, вона відповіла що ОСОБА_14 . Далі він сам почав шукати обвинувачену ОСОБА_6 , зняв інформацію з камер відеоспостереження, які в подальшому надав поліції, викликав слідчо-оперативну групу, надав всю інформацію про особу, яка вчинила злочин, поїхав на автомобілі шукати ОСОБА_6 , проте результатів не було, дізнався що неподалік від їхнього житла ОСОБА_14 пропонувала купити викрадений телефон. Під час крадіжки дружина була вдома, але не бачила як вкрали телефон і собаку, оскільки відпочивала, дружина після інсульту.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомила суду, що з обвинуваченою була попередньо знайомою, 20 січня 2025 року рано вранці попросила по допомогу, двері у неї були відкриті й сусіди знали, що вона завжди залишає двері відчиненими. ОСОБА_6 прийшла, допомогла, поїла і пішла. Потім вона прилягла і заснула, коли прокинулась побачила, що в квартирі немає ні собаки, ні телефону. В той період, коли заходила обвинувачена більше ніхто в квартиру не заходив, тому вона відразу зрозуміла, що це ОСОБА_6 викрала собаку, а в подальшому по камерам відеоспостереження це підтвердилось.

Показання ОСОБА_15 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву й повністю підтверджуються іншими безпосередньо дослідженими судом доказами у своїй сукупності.

На допиті інших свідків обвинувачення прокурор не наполягав.

Обвинувачена ОСОБА_6 відмовилася надавати суду показання на підставі ст. 63 Конституції України.

Також, під час судового провадження було досліджено та ретельно перевірено надані стороною обвинувачення письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, а також інші документи, зафіксовані у відповідній процесуальній формі, що слугували підставою для внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань з подальшим проведенням досудового розслідування та здійснення окремих слідчих дій у даному кримінальному провадженні.

Так, відповідно до фабули витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні, до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від ОСОБА_13 про те, що 20.01.2025 приблизно о 12 год 00 хв. перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Комарова, 3, надійшов дзвінок від дружини останнього - ОСОБА_15 , під час спілкування остання повідомила, що відпочиваючи зі знайомою гр. ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 виявила відсутність мобільного телефону марки ZTE чорного кольору, а також собаки породи Той Тер`єр за вищевказаною адресою.

Згідно з рапортом оперативного чергового Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, 20.01.2025 о 20:15 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 20.01.2025 о 20:15 за адресою: АДРЕСА_4 , в 12:38 до квартири - вхідні двері були відчинені, зайшла знайома жінка, забрала собаку "той тер`єр" та мобільний телефон зте НОМЕР_1 , більше нічого не забрала, данні жінки заявник має та є запис з камери відеоспостереження, в момент крадіжки в квартирі спала дружина. Заявник працює інженером - 6 клін. лікарня, заявник: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до заяви ОСОБА_13 про вчинене кримінальне правопорушення, 20.01.2025 приблизно о 12 год 00 хв. надійшов дзвінок від дружини ОСОБА_15 з повідомленням про те, що перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 зі знайомою ОСОБА_6 , під час відпочинку ОСОБА_15 пішла відпочивати, прокинувшись через деякий час виявила відсутність зазначеної подруги, а також з квартири зникли речі: мобільний телефон марки ZTE чорного кольору, а також зникла собака породи Той Тер`єр.

Також, 20.01.2025 було проведено огляд місця події, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з висновком експерта судової товарознавчої експертизи № 242 від 25.01.2025, ринкова вартість бувшого в користуванні мобільний телефон марки «ZTE», модель «Nubia Focus 5G» 6/256 GB, чорного кольору, без пошкодження, станом на 21 січня 2025 року складає 5414,05 грн. (п?ять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 05 копійок). Ринкова вартість собаки породи «Той Тер`єр», статі - сука, чорного з підпалом кольору, яка народилася 15.07.2023, купленої 10.10.2023, з ідентифікаційним кодом чіпа 900215005275353, станом на 21 січня 2025 року складає 5666,67 грн. (п?ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок).

Крім того, вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.01.2025, відповідно до яких свідок ОСОБА_16 впізнав особу жіночої статі, а саме ОСОБА_6 , яка 20.01.2025 близько 13 год 30 хв. прийшла до пункту прийому вторсировини за адресою: АДРЕСА_5 , разом з маленькою собакою на руках та пропонувала придбати мобільний телефон.

З даних протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.01.2025 вбачається, що свідок ОСОБА_17 впізнав особу жіночої статі, а саме ОСОБА_6 , як особу, яка приблизно 4-5 днів назад прийшла до пункту прийому вторсировини за адресою: АДРЕСА_6 з маленькою собакою на руках та запитала, чи немає ніяких речей на собаку.

Також вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується даними протоколу огляду відеозапису від 24.01.2025 та відеозаписом, дослідженим в ході судового розгляду, відповідно до яких: о 12:07:04 виявлено особу жіночої статі, візуально схожу на ОСОБА_6 , одягнену в куртку чорного кольору, штани чорного кольору та взуття чорного кольору, яка тримає ліву руку в кишені куртки, заходить до під`їзду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 шляхом вводу коду на дверях, піднімається по сходах та заходить до квартири АДРЕСА_5 за вказаною адресою. Далі, о 12:32:20 особа жіночої статі, візуально схожа на ОСОБА_18 , виходить із зазначеної квартири, тримаючи в лівій руці маленьку собаку та прямує до виходу, в подальшому виходить з під`їзду, тримаючи в лівій руці маленьку собаку та прямує в невідомому напрямку.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та спроможність на їх підставі вирішувати питання щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.

Надані стороною обвинувачення докази також є допустимим, що було ретельно перевірено судом.

При вирішенні питання доведеності винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ураховує правові позиції Верховного Суду, викладені справах № 712/13361/15, №688/788/15- к.

Зокрема, рішення суду має відповідати стандарту доведення винуватості - поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

При цьому, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Ураховуючи наведене, дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 і необхідності притягнення її до кримінальної відповідальності.

З огляду на зазначене, суд визнає доведеним, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таємно викрала чуже майно (вчинила крадіжку), поєднаному з проникненням до житла, в умовах воєнного стану, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які відповідно до статей 66, 67 КК України пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення.

Отже, за змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України, крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років, тобто відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обираючи обвинуваченій ОСОБА_6 вид та міру покарання, суд виходить із характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченої до вчинення кримінального правопорушення і обставин, що безпосередньо пов`язані із його вчиненням, та характеризують поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, а також враховує дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, з середньою освітою, офіційно не працевлаштована, неодружена, має на утриманні малолітню дитину, відсутність обставин що пом`якшують чи обтяжують покарання, а тому, на переконання суду, необхідним для виправлення та запобіганню вчиненню обвинуваченою нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання у межах санкції інкримінованої статті, а саме, у виді п`яти років позбавлення волі.

Таке покарання, на переконання суду, має бути справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , попереджати вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідати його меті, гуманності, справедливості і не потягнути за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Також при призначенні покарання суд враховує, що вироком Деснянського районного суду міста Києва від 04.09.2025 ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, а тому, покарання призначається із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України.

Положеннями ст. 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати по справі на залучення експерта необхідно стягнути з обвинуваченої на користь держави.

Керуючись ст.ст. 100, 128, 368-370, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Деснянського районного суду міста Києва від 04.09.2025 більш суворим за даним вироком, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання за цим вироком рахувати з дня набрання вироком законної сили та фактичного приведення його до виконання, зарахувавши у строк покарання за цим вироком покарання, фактично відбуте за вироком Деснянського районного суду міста Києва від 04.09.2025.

Речові докази:

- диск DVD-R з відеозаписами огляду місця події - залишити зберігати в матеріалах даного кримінального провадження;

- змив з ручки вхідних дверей, переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві - знищити.

Документально підтверджені процесуальні витрати по справі на залучення експерта у сумі 757,28 грн (висновок № 242 від 25.01.2025) - стягнути з обвинуваченої на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченою - з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження для осіб, які не були під час оголошення вироку обчислюється з дня отримання ними його копії.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України, а особам, які не були присутніми під час його проголошення - направити не пізніше наступного дня.

Суддя ОСОБА_1