Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №688/4426/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 688/4426/25

Провадження № 2/644/323/26

13.04.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Зайцевої М.С.,

за участю секретаря – Селіхової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4312,96 грн.; судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту № 1699153 від 21.04.2018 року. Даний договір укладено в електронному вигляді на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача 20.03.2018 р. та заявки на отримання кредиту відповідача № 1699153 від 21.04.2018 р. на обраних Відповідачем умовах. Датою укладення Договору є 21.04.2018 року. Умови Договору містяться в Розділі ІІІ Оферти Згідно п. 1.1 Договору: «1.1. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю Кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених Договором та погодженою Кредитодавцем Заявкою Позичальника. «Згідно п. 2.1 Договору: "2.1. Договір укладається за кожною окремою погодженою Заявкою Позичальника на строк Кредиту, визначений в такій Заявці.» Згідно п. 2.2 Договору: «2.2. Сума Кредиту та строк повернення Кредиту в межах, визначених Договором, зазначається в Заявці Позичальника, що формується Позичальником у власному Особистому кабінеті на підставі умов Договору.» З урахуванням наведених положень Договору, умови кредитування відповідача вказані в Заявці і є наступними: Строк кредиту, днів – 30; Сума кредиту, грн. – 2500,00; Сума процентів, грн. – 554,00; До сплати всього, грн. - 3054,00. Згідно п. 2.6 Договору: «2.6. Датою надання Кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на Рахунок Позичальника. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в день надання Кредиту.» Грошові кошти у розмірі 2500,00 грн перераховані на рахунок відповідача 21.04.2018 р., про що свідчить інформаційна довідка ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 403/08 від 26.08.2025 р. Згідно п. 2.10 Договору: 2.10. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит та сплатити проценти за Кредитом, визначені згідно п. 2.8 Договору, в останній день строку користування Кредитом. Таким чином термін для повернення Відповідачем кредиту та нарахованих процентів за Договором – до 21.05.2018 р. Однак відповідачем у вказаний термін кредит не повернуто, проценти не сплачено. Натомість відповідач скористався послугою, щодо продовження строку користування кредитом. Починаючи із початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, позивач нараховує відповідачу штрафні санкції згідно ст. 625 ЦК України до 23.02.2022 року (за 1352 дні). Станом на 17.09.2025 р.: Сума Кредиту (згідно Заявки) – 2500,00 грн.; Проценти (згідно Заявки)- 554,00 грн.; 3 % річних (згідно ст. 625 ЦКУ) – 339,37 грн.; Інфляційні втрати (згідно ст. 625 ЦКУ) – 919,59 грн., а всього 4 312,96 грн.

Ухвалою суду від 22.10.2025 року відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив суд розглянути справу без його участі, у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнав повністю та згоден із заборгованістю в заявленому позивачем розмірі. Щодо витрат на професійну правничу допомогу заперечував.

Судом встановлено, ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту № 1699153 від 21.04.2018 року. Даний договір укладено в електронному вигляді на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача 20.03.2018 року та заявки на отримання кредиту відповідача № 1699153 від 21.04.2018 р. на обраних відповідачем умовах.

Згідно п. 1.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених Договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника.

Згідно п. 2.1 Договору, договір укладається за кожною окремою погодженою заявкою позичальника на строк кредиту, визначений в такій заявці.

Згідно п. 2.2 Договору, сума кредиту та строк повернення кредиту в межах, визначених договором, зазначається в заявці позичальника, що формується позичальником у власному Особистому кабінеті на підставі умов Договору.

Згідно п. п. 2.6, 2.7 Договору, строк кредиту 30 днів. Датою надання Кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на Рахунок Позичальника. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в день надання Кредиту.

Згідно п. 2.10 Договору, позичальник зобов`язаний повернути Кредит та сплатити проценти за Кредитом, визначені згідно п. 2.8 Договору, в останній день строку користування Кредитом. Таким чином термін для повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів за Договором – до 21.05.2018 року.

Грошові кошти у розмірі 2500 грн. перераховані на рахунок відповідача 21.04.2018 року, про що свідчить інформаційна довідка ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 403/08 від 26.08.2025 року.

Відповідачем порушено умови договору кредиту в частині своєчасного повернення суми кредиту з нарахованими відсотками. Згідно розрахунку заборгованості по договору № 1699153 від 21.04.2018 року за ОСОБА_1 виникла заборгованість в загальному розмірі 3054 грн., з яких- 2500 грн. сума кредиту, 554 грн. сума процентів.

Позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції згідно ст. 625 ЦК України до 23.02.2022 року (за 1352 дні). Станом на 17.09.2025 року 3 % річних – 339,37 грн.; інфляційні втрати – 919,59 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за договором №1699153 від 21.04.2018 року, станом на 17.09.2025 року складає 4312,96 грн., яка складається з суми кредиту – 2500,00 грн.; проценти- 554,00 грн.; 3 % річних -339,37 грн.; інфляційні втрати – 919,59 грн., а всього 4312,96 грн., що підтверджується письмовими доказами, наданими позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 вказаного закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору про надання кредиту № 1699153 від 21.04.2018 року та заявки 1699153 від 21.04.2018 року укладеного між ТОВ «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Приймаючи до уваги вищевикладене, що відповідач не належним чином виконує свої зобов`язання, суд позовні вимоги задовольняє і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №1699153 від 21.04.2018 року, станом на 17.09.2025 року в розмірі 4312,96 грн., яка складається з суми кредиту – 2500,00 грн.; проценти- 554,00 грн.; 3 % річних -339,37 грн.; інфляційні втрати – 919,59 грн., а всього 4312,96 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. Відповідач заперечує щодо стягнення з нього даної суми правничої допомоги.

З приводу вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Згідно п. 8 ч. 2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги №21-3 від 01.09.2021 року, укладений між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та адвокатом Литвинець С.А.; додаткову угоду №13 до договору про надання правничої допомоги №21-3 від 01.09.2021 року, в якому зазначена послуга, яка надається та її вартість, акт №250917-1 від 17.09.2025 року про надання послуги згідно договору про надання правничої допомоги №21-3 від 01.09.2021 року, платіжна інструкція від 16.09.2025 року на суму 10000 грн.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137, 141 ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

В позовній заяві зазначено, що понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі становлять 10000 грн. Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд звертає увагу на те, що представник позивача - адвокат Литвинець С.А. не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Суд, вирішуючи питання щодо витрат понесених учасником справи на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що додані до клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат документи, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному в позові розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Крім того, заявлені витрати на правову допомогу на загальну суму 10000 грн. є очевидно не співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, враховуючи заперечення сторони відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 2000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 81, 83, 141, 264-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп»- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп»- заборгованість за договором про надання кредиту № 1699153 від 21.04.2018 року в розмірі 4312,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп»- судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп»- (місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайлівська, б. 15/1, Літ. Б, ЄДРПОУ: 41184403).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя: М. С. Зайцева