Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №175/6015/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/6015/25

Провадження № 2/175/1424/25

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

01 квітня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Бойка О.М.

із секретарем Грицай К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга Краматорська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, який має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга Краматорська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, який має юридичне значення.

В позовній заяві просить суд:

- Встановити факт не проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що не прийняв спадщину після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 14.01.1997 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 .

Від цього шлюбу Позивач та Відповідач мали сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05.07.2014 року ОСОБА_1 разом з відповідачем та їх на той час неповнолітнім сином, виїхали з міста Краматорська до російської федерації, оскільки відповідач не бажав проживати в місті, яке було звільнене від незаконних озброєних формувань так званої «днр». В російській федерації ОСОБА_1 разом з сином проживала до середини серпні 2014 року, а потім разом з сином повернулася на постійне місце проживання до міста Краматорська Донецької області. Її чоловік і відповідач по справі залишився проживати в російській федерації, де прийняв російське громадянство і 12.08.2015 року отримав паспорт громадянина російської федерації. Після того, як син позивачки достиг віку повноліття, відповідач надіслав ОСОБА_1 зразок заяви про розірвання їх шлюбу. Остання заповнила цю заяву і надіслала її відповідачу, де останній оформив розірвання їх шлюбу і надіслав їй свідоцтво про розірвання їх шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув її син ОСОБА_3 , який був мобілізований до лав ЗСУ.

Після смерті сина залишилося спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_2 .

17.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса другої Краматорської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті її сина ОСОБА_3 . Нотаріус роз`яснила ОСОБА_1 , що другим спадкоємцем першої черги також є її колишній чоловік ОСОБА_4 , оскільки на день смерті він був зареєстрований разом зі спадкодавцем.

Проте відповідач з 05.07.2014 року за вказаною адресою не проживав, оскільки виїхав до російської федерації і прийняв там російське громадянство. Тобто на час відкриття спадщини відповідач хоча і був зареєстрований за однією адресою із спадкодавцем, проте фактично там не проживав та до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, тому в силу ст. 1269 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, надала заяву, через свого представника адвоката Лозового І.О., про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, своїм правом на подачу відзиву не скористався, був належним чином повідомленні про дату, місце та час судового засідання.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому зі згоди позивача суд вважає можливим провести заочний розгляд справи у відсутність сторін та ухвалити заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини.

Судом встановлено, що 14.01.1997 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 .

Від цього шлюбу Позивач та Відповідач мали сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05.07.2014 року ОСОБА_1 разом з відповідачем та їх на той час неповнолітнім сином, виїхали з міста Краматорська до російської федерації, оскільки відповідач не бажав проживати в місті, яке було звільнене від незаконних озброєних формувань так званої «днр». В російській федерації ОСОБА_1 разом з сином проживала до середини серпні 2014 року, а потім разом з сином повернулася на постійне місце проживання до міста Краматорська Донецької області. Її чоловік і відповідач по справі залишився проживати в російській федерації, де прийняв російське громадянство і 12.08.2015 року отримав паспорт громадянина російської федерації. Після того, як син позивачки достиг віку повноліття, відповідач надіслав ОСОБА_1 зразок заяви про розірвання їх шлюбу. Остання заповнила цю заяву і надіслала її відповідачу, де останній оформив розірвання їх шлюбу і надіслав їй свідоцтво про розірвання їх шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув її син ОСОБА_3 , який був мобілізований до лав ЗСУ.

Після смерті сина залишилося спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_2 .

17.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса другої Краматорської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті її сина ОСОБА_3 . Нотаріус роз`яснила ОСОБА_1 , що другим спадкоємцем першої черги також є її колишній чоловік ОСОБА_4 , оскільки на день смерті він був зареєстрований разом зі спадкодавцем.

Проте відповідач з 05.07.2014 року за вказаною адресою не проживав, оскільки виїхав до російської федерації і прийняв там російське громадянство. Тобто на час відкриття спадщини відповідач хоча і був зареєстрований за однією адресою із спадкодавцем, проте фактично там не проживав та до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, тому в силу ст. 1269 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину.

В позасудовому порядку вирішити дане питання не виявляється за можливе, а тому позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220. 1222. 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , квартира АДРЕСА_2 не була постійним місцем проживання відповідача, хоча він був зареєстрований у цій квартирі і право його проживання у ній не обмежувалось. Натомість відповідач з 05.07.2014 року добровільно виїхав до російської федерації де і проживає по теперішній час.

У визначений законом строк ОСОБА_2 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.

Державна реєстрація відповідача в квартирі квартира АДРЕСА_2 сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті сина за цією адресою реєстрації, оскільки спростована належними та допустимими доказами.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18).

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статею 41 Конституцією та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.97р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також, правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р., у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р., у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач з 2014 року не проживає у вищевказаній квартирі, чим створює перешкоди у володінні та користуванні майном, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано та він підлягає задоволенню.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 386,391,405 ЦК України, ст. ст. 7, 8,12, 81, 141, 142, 258-259, 263, 264, 265, 273, 352, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Друга Краматорська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, який має юридичне значення - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт не проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що не прийняв спадщину після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.